Владний резерв
Хто і як смикатиме за адміністративні важелі у 2006 році?
Тарас Хуторний,
Народне слово (15-21.12.2005),
16.12.05
Як влада поведеться з адміністративними важелями, хто ними нині володіє і як зможе посмикати?
Що ближче день виборів, то частіше чуємо знайоме слово "адмінресурс", тобто використання службових повноважень у передвиборчих цілях. Президент переконує, що тепер усе буде чесно і держава не гратиме на боці жодної з політичних сил, а опозиціонери стверджують протилежне: це будуть найбрудніші вибори за всю історію країни. Отже, як влада поведеться з адміністративними важелями, хто ними нині володіє і як зможе посмикати?
Адміністративні м`язи
"Адміністративний ресурс уже зараз діє", – переконує голова правління Комітету виборців України Ігор Попов. Неурядова організація, яку він очолює, утворилася у 1994 році і відтоді відстежує перебіг усіх виборчих кампаній. Із початком цих перегонів спостерігачі Комітету виборців розбираються з кількома "адмінресурсними справами": найпоширеніше порушення – це розміщення офісів провладних партій в адміністративних приміщеннях. "Ми не можемо з`ясувати: платять партії за оренду чи ні, – розповідає Ігор Попов. – Вони нам не дають відповіді, на яких правах перебувають у стінах державних приміщень". За словами голови КВУ, таких випадків – десятки.
"Майже увесь уряд, майже всі голови обласних адміністрацій підуть на вибори, тому розмови, що не буде задіяний адміністративний ресурс, виглядають як фарисейство", – переконує спікер Володимир Литвин. Лідера Народної партії зрозуміти можна: його представників більше у місцевих радах та серед голів обласних рад, ніж у центральній виконавчій владі. Водночас, свої посадовці у партії Литвина теж є, тому Комітет виборців зараховує НП до тих, що можуть використовувати адмінресурс на виборах.
Щоправда, найбільше важелів впливу у партій з Блоку Ющенка, до якого входять Прем`єр-міністр Юрій Єхануров і майже півуряду – члени "Народного Союзу Наша Україна" "плюс" дружній міністр закордонних справ Борис Тарасюк та гуманітарний віце-прем`єр В`ячеслав Кириленко, який змінив квиток Української Народної Партії на місце у списку НСНУ. Усі йдуть на вибори за списком, отже, зацікавлені у перемозі.
Окрім того, до блоку Ющенка входить Партія підприємців і промисловців Анатолія Кінаха. Останній, як відомо, є секретарем Раднацбезу, координує діяльність центральних органів виконавчої влади у галузі нацбезпеки і може впливати на роботу керівників силових відомств. Кінах припускає, що адмінресурс на цих виборах буде. "Однозначно виключати на 100% (адмінресурс) не можна, такі наші реалії", – каже він.
У соціалістів – три міністри, але один із них – нині позапартійний силовик Юрій Луценко. І міністр АП Олександр Баранівський, і міністр освіти та науки Станіслав Ніколаєнко за своїм стилем керівництва, запозиченим із радянських часів, схильні до адміністративних методів. А міністр внутрішніх справ може істотно попсувати нерви політичним конкурентам, скажімо, перекрити кисень деяким партійним спонсорам. Щоправда, Юрій Луценко обіцяє дотримуватися букви закону й сам він ще не вирішив, чи піде на вибори.
Ще дві партії мають своїх людей в уряді: Українська Народна (аграрний віце-прем`єр Юрій Мельник іде від блоку Костенка-Плюща) та "Реформи і порядок" (лідер Віктор Пинзеник – міністр фінансів).
Голови обласних адміністрацій – це теж потужний ресурс на виборах. У блоку Безсмертного губернаторів найбільше: НСНУ має дванадцятьох, Рух – двох (івано-франківського та тернопільського). У соціалістів дует: голови облдержадміністрацій Одещини Василь Цушко та Полтавщини Степан Бульба. Двоє губернаторів і в Української Народної Партії: київський Євген Жовтяк та рівненський Василь Червоній. Є і в "Батьківщини" своя людина – голова Донецької обласної адміністрації Вадим Чупрун вважається наближеним до Юлії Тимошенко.
Гра в чесність
На початку листопада Віктор Ющенко пообіцяв: "Ще до розслідування відправлю у відставку будь-якого представника влади, який намагається у виборчій кампанії застосувати адміністративний ресурс". І керівництво НСНУ пішло на принцип: до 26 грудня "помаранчеві" губернатори, які потрапили до виборчого списку, мають визначитися, чи підуть вони на вибори до парламенту, чи продовжують керувати регіоном. Голова Миколаївської обладміністрації Олександр Садиков уже відмовився від місця у парламенті, натомість губернатор Кіровоградської області Едуард Зейналов заявив про намір залишитися у виборчому списку, решта – чекають на розмову з Президентом.
Щоправда, сенс такої боротьби з адмінресурсом зрозуміти важко: якщо голова облдержадміністрації не балотуватиметься до парламенту, це зовсім не означає, що на виборах він відмовиться допомагати своїй партії.
Деякі політики, щоб підкреслити свою незаангажованість, добровільно залишають або партійну, або адміністративну посади. Згадаймо самоусунення Романа Безсмертного – колишнього віце-прем`єра, який відмовився від урядового крісла, щоб керувати виборчою кампанією Блоку Ющенка. Є приклади й на місцях: перший заступник голови Чернівецької облдержадміністрації Петро Гасюк сам подав у відставку, оскільки заявив, що очолить обласний штаб БЮТу.
Щоправда, подібна жертовність не завжди є логічною. Узяти хоча б відставку чернігівського губернатора Владислава Атрошенка. Він тривалий час керував місцевою облдержадміністрацією і був головою ради обласного осередку НСНУ. На початку минулого місяця, "щоб уникнути звинувачень з боку опозиції про задіяння адміністративного ресурсу", пішов із партійної посади. Натомість керівником ради Чернігівського осередку НСНУ став Олег Обушний – перший заступник голови облдержадміністрації. Що змінилося?
А цього тижня "рокіровки" на Чернігівщині взагалі дійшли до абсурду. Атрошенко залишив адміністративну посаду і повернувся в НСНУ куратором одразу трьох областей – Чернігівської, Сумської і Полтавської.
"Бобри" і "козли"
Можливо, перегони були б чистішими, якби партії підписали угоду про чесні вибори, але політики не поспішають це робити. Сам документ чітко регламентує дії посадовців під час кампанії та визначає санкції для тих, хто зловживатиме владою. "Не буде таких грубих образ з одного боку в інший: ми – бобри, а ви – козли", – зауважує голова КВУ Ігор Попов. Він каже, що сам є автором угоди про чесні вибори. З іншого боку, подібний Меморандум був би лише декларацією, а не юридичним документом, і відповідальності за його порушення сторони не несли б. Навіть за таких умов, угода є досі непідписаною, хоча її вже обговорювали в присутності Президента.
Втім, Ігор Попов вважає, що на майбутніх виборах найбільш ризикованими у плані адмінресурсу стануть вибори міських голів: там переможець може бути тільки один, тож мер, який схоче бути переобраним, матиме реальні важелі впливу. Водночас, голова КВУ прогнозує, що особливої користі від адміністративного тиску на цих парламентських виборах політичним силам не буде. Умови не ті, що раніше, каже він. Конкуренція зростає і контроль блоків один за одним теж. Тому в кращому разі "партія влади" накрутить не більше 0,5% голосів.
