Електоральної "руїни" не буде
Світлана ГАЛАТА,
Демократична Україна,
23.11.05
Маленькою сенсацією дослідження стало розширення списку фаворитів, які мають шанси здолати тривідсотковий бар`єр.
Коли вам скажуть, що після останніх президентських виборів, Помаранчевої революції, а також усього, що відбувалося потім, електоральна країна лежить у "руїнах" байдужості й апатії,— не вірте. Найсвіжіші соціологічні дані свідчать: небайдужість українців убити не так-то й просто.
Інститут соціології та політичної психології АПН України оприлюднив цікаве дослідження про політичні преференції (тобто уподобання) громадян стосовно річниці Помаранчевої революції і старту нової виборчої кампанії. Під час дослідження було опитано 15854 респонденти у 727 населених пунктах. Ці ґрунтовні вибірки вказують на кілька досить несподіваних моментів.
Голосуй, бо програєш!
Попри все, майже половина громадян висловила твердий намір узяти участь у виборах, ще близько 32 відсотків прийдуть до урн "скоріш за все", 7,8% — точно лишаться вдома, а решта 10% — ще думають. Себто рівень політичної активності на парламентських виборах уже тепер обіцяє бути вищим за 80 відсотків. А це означає, що кампанія має бути не менш гострою, ніж торішня.
Популярне гасло попередніх кампаній (особливо тієї, після якої Леонід Кучма пішов на другий термін) "Голосуй, бо програєш!" стає актуальним, як ніколи. Адже з набуттям політичною реформою чинності неабияк зростає вагомість перемоги. Владні повноваження на законодавчому й виконавчому "майданчиках" дадуть змогу ретельно впливати як на ситуацію всередині країни, так і на стратегічний курс корабля. А виборці після Помаранчевої революції повірили в те, що ситуація в країні залежить саме від них (а не від того, як там домовляться поважні дядечки у найвищих ешелонах влади). Вплив минулорічних подій на віру у свої громадянські сили відзначили 46,4 відсотка опитаних.
Є й інші цікаві цифри. Виявляється, нині про свою участь у торішніх подіях говорить більший відсоток людей, ніж тоді, коли революція була вповні. Це може свідчити як про те, що нині за участь в акціях уже не карають, так і про бажання декого просто "примазатися". А потім бити себе в груди і скаржитися: от, мовляв, я був на Майдані, а вони (себто влада) мене зрадили. Достеменно, як у анекдоті про те, скільки людей допомагали Леніну нести на суботнику оспівану Бонч-Бруєвичем колоду.
Перспективна вісімка
Маленькою сенсацією дослідження стало розширення списку фаворитів, які мають шанси здолати тривідсотковий бар`єр. Якби вибори відбувалися сьогодні, то "під купол" потрапили б вісім партій та блоків. Серед щасливчиків — Партія регіонів, котра останнім часом почала масовану агітацію на радіо. Повірити в те, що Віктор Янукович і Ко ще рік тому робили щось путнє, ладні 19,6 відсотка громадян. Другим іде БЮТ. Палкі промови Юлії Тимошенко підтримують 17,6%. Замикає трійку лідерів президентський Народний союз "Наша Україна". За нього готові проголосувати 13,3 відсотка опитаних. (Пригадується, ще влітку за НСНУ без Президента ладні були віддати голоси не більш як шість-вісім відсотків. Хоча тоді суспільством ще блукали ідеї про єдиний президентсько-прем`єрсько-спікерський владний блок).
За Народним союзом ідуть соціалісти. Партію Олександра Мороза підтримують 5,8 відсотка респондентів. Майже стільки ж — 5,7% — вірять у комуністичні ідеали. Схоже, що добряче спрацювала кількість плакатів із написом "МИ" — блок Володимира Литвина на сьогодні набирає 4,9 відсотка.
Названа вище "шістка" домінує у переважній частині соціологічних опитувань. Але віднедавна до неї долучилися ще дві політичні сили. Це — ПСПУ головної критиканки "помаранчевої влади" Наталії Вітренко. Їй довіряють 3,2 відсотка. 3,1% респондентів хочуть бачити у парламенті найпоміркованіше на сьогодні провладне крило — Партію промисловців і підприємців Анатолія Кінаха.
Найбільше стійких симпатиків серед партій-лідерів мають БЮТ, Партія регіонів та КПУ. Близько 44% тих, хто має намір віддати свої голоси за ці політичні сили, цілком упевнені у своєму виборі. Серед прихильників "Нашої України" і ПСПУ цілком упевнена у своєму виборі лише третина.
Якщо ж політикам удасться достукатися до сердець тих десяти відсотків, які ще думають, чи варто їм 26 березня відриватися від диванів та екранів і йти на дільниці, то збільшення явки збільшить відсотки НСНУ, блоку Литвина, ПППУ, соціалістів та Компартії. І навпаки, від підвищення виборчої активності втрат зазнають БЮТ, Партія регіонів і партія Вітренко.
Кожному — своє
Регіональні "розкладки" виборчих симпатій цілком прогнозовані й закономірні. А от вікові й освітні параметри респондентів доволі символічні. Як констатує директор Інституту соціальної та політичної психології АПН України, президент Асоціації політичних психологів Микола Слюсаревський, дві партії, що поповнили список фаворитів, є електоральними антиподами.
Партію промисловців і підприємців підтримують передусім люди з вищою освітою (середнього віку і молодь). Натомість ПСПУ — з неповною вищою та неповною середньою освітою (середнього й пенсійного віку). Електорат пані Вітренко живе переважно у селищах міського типу.
Молоді й освічені виборці переважають і в електораті БЮТ. "Нашу Україну" більшою мірою підтримують люди середнього віку, які вже стали особистостями. Партія регіонів найвищий рівень підтримки має серед людей пенсійного віку. А ще — серед тих, хто здобув освіту лише у школі, а то й не довчився у повній десятирічці. Себто електорат Януковича де в чому схожий на виборців Вітренко.
Кількість прихильників СПУ і комуністів зростає зі збільшенням віку виборців. Частіше вони зустрічаються серед жителів селищ міського типу та сіл. Народний блок Литвина популярний у людей середнього віку з середньою ж освітою. Безкінечні вервечки бігбордів "МИ" навіюють спогади про світлу (за будь-яких часів) юність, дружбу і любов... Тим часом, не зважаючи на лірику, йдеться насамперед про прозу парламентського життя. Адже експерти прогнозують серйозну конкуренцію між партійцями Литвина й соціалістами за статус медійної партії, тобто тієї, що матиме "золоту акцію" під час формування парламентської більшості.
Лідери довіри й недовіри
Єдиним політиком, чий рейтинг нині й далі зростає, залишається Юрій Єхануров. Тому політологи досить серйозно говорять про можливість створення прем`єрського блоку, де не буде місця фігурантам навколо корупційного скандалу, започаткованого Олександром Зінченком. Але й тут не все однозначно. Якщо керівник уряду не встоїть перед спокусою створення чогось нового, це означатиме розкол у "Нашій Україні", а отже, подальше ослаблення "помаранчевих сил". Що (крім депутатського мандата) здобуде від цього сам Юрій Іванович — також питання риторичне. Потому, ймовірніше, що "духовним батьком" НСНУ і надалі залишатиметься Президент.
Лідером народної недовіри, згідно з дослідженнями, нині є Петро Порошенко. Йому тією чи іншою мірою не довіряють 76,6 відсотка. Пригадується, за попередньої влади приблизно такі самі цифри стояли біля прізвища Віктора Медведчука...
Понад третина опитаних хоче об`єднання Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко. Причому незалежно від того, на чиєму боці громадяни нині. А електорати цих двох політиків, за словами пана Слюсаревського, є "сполученими посудинами". Тобто приблизно 60 відсотків непослідовних прихильників Віктора Ющенка готові підтримати Юлію Тимошенко. І навпаки. Тому, хоч би там що казали сьогодні про розчарування і збайдужіння в суспільстві, статистика свідчить про інше: 58,4% тих, хто торік підтримав "помаранчевих", нітрохи про це не шкодують. Майдан і боротьба за свободу (слова, вибору тощо) стали для українців окремою цінністю, яку практично неможливо нівелювати. Мабуть, за це воювати було варто.
