ПЕРЕДЧУТТЯ ПЕРЕМОГИ? ДЕРЖБЮДЖЕТ КРАЇНИ НА 2006 РІК ЗНОВУ НА ДООПРАЦЮВАННІ. АЛЕ СПРАВА ЙДЕ ДО ПРИЙНЯТТЯ
Наталія ЯЦЕНКО,
Дзеркало тижня (03-09.12.05),
03.12.05
Місцеве самоврядування під загрозою повного знищення, і це не пусті слова.
71 голос за прийняття в другому читанні бюджету країни на наступний рік — зовсім не той результат, яким би міг пишатися уряд. Але, за великим рахунком, Кабміну зараз не до бюджету взагалі. Буквально за дві години до його розгляду прем`єр Єхануров змушений був позапланово звітувати перед парламентаріями з проблемних питань соціально-економічного розвитку України в поточному році і, загалом, був не дуже далекий від того, аби отримати політичну "двійку". Складно лавірувати між групами інтересів, не маючи у ВР не те що більшості, а навіть третини голосів...
Хоч би як нас втішали щодо перспектив переговорів із росіянами про ціну газу — мовляв, усе розсмокчеться, але питання це настільки гостре, що набагато переважує всі бюджетні пристрасті, разом узяті. Бо за умови, що газ не подорожчає втричі, з самим бюджетом загалом усе зрозуміло. Гроші "Криворіжсталі" зробили бюджетний кошторис країни на 2006 рік реальним, а це найголовніше.
Звичайно, депутати ще серйозно попсують кров міністру фінансів Віктору Пинзенику, вибиваючи в процесі підготовки до повторного другого читання додатковий ресурс для "підопічних" підприємств і галузей. Хоча не можна не визнати, що Віктор Михайлович сам викликав вогонь на себе, публічно критикуючи народних обранців за надмірні фінансові апетити, популізм, а останнім часом — і за непристойно зрослі зарплати та пенсії.
Ситуацію підігріла фінансова війна між Мінфіном та Києвом, яку підлеглі Пинзеника примудрилися програти в суді. Хоча на руках були такі "залізні" козирі, як норма Бюджетного кодексу та бюджет на 2005 рік, що не передбачає виплати столиці додаткових 972 млн. грн. Тепер керівникові фінансового відомства і зовсім не позаздриш: окрім Київради, його відставки вимагає й Асоціація міст України та громад, очолювана, як відомо, столичним мером. На мітинг у зв`язку з незадовільним фінансуванням місцевих бюджетів, який проводився у Києві 1 грудня ц.р., вийшло близько п`яти тисяч осіб, котрі представляли, за даними організаторів, майже 500 населених пунктів України.
Мітингували не тільки представники Сходу, а й західних, традиційно пропрезидентських областей. І це ще одне свідчення того, що ситуація дійсно критична. Болівар місцевого самоврядування такий слабкий, що справді вже більше не втримає двох — власних повноважень і делегованих. Місцеве самоврядування під загрозою повного знищення, і це не пусті слова. Що воно може, коли після виплат зарплат бюджетникам на купівлю, приміром, тих-таки медикаментів для лікарень залишається 60 коп. на день на людину? Тож вимога різко збільшити обсяги фінансування делегованих повноважень — це й справді питання життя і смерті. Не в розмірі, звісно ж, додаткових 11 млрд. грн., на які замахнулися представники Асоціації міст, а мільярдів двох-трьох.
Якщо піти на такий крок, а також відмовитися від ідеї ще раз збільшити дотації на аграрне виробництво, які зникають в Україні невідомо куди, але збагачують відомо кого, плюс зробити хоч би скромний жест у бік дітей війни, закон про пільги яким має набрати чинності з 1 січня 2006 року, то український бюджет-06 має шанс на ухвалення з дефіцитом не більш як 3% ВВП. Так, 3% — це з погляду макроекономічного забагато. Але такий дефіцит не виходить за рамки прийнятих у Європі маастрихтських критеріїв. Та й на що інше може розраховувати уряд, не маючи серйозної підтримки в парламенті та не вміючи системно працювати з фракціями?
Тож результат бюджетного процесу 2006 року фактично відомий. Що підтверджує опубліковане сьогодні інтерв`ю "ДТ" з в.о. голови бюджетного комітету ВР Людмилою Супрун. Правда, "протиборчі сторони" — Мінфін та профільний комітет — поки що більше говорять про компроміс, ніж готові піти на нього на ділі. Та, здається, це все-таки справа часу. От тільки б ціна на газ не підвела...
