Блакитні плями на жовтогарячому
Михайло БУБЛИК,
Україна молода,
04.11.05
Хто і як прийшов у луганську «Батьківщину», або Ще раз про «колір дитячої несподіванки» в політиці.
Сакраментальне питання «Хто насамперед зрадив інтереси Майдану?» в Луганську вирішено не на користь Юлії Тимошенко. Звичайно, вистачає питань і до «антиподів» БЮТ — місцевого осередку «Народного союзу «Наша Україна», є поле для критики місцевих лідерів НСНУ щодо ступеня їх демократичності та прозорості. Однак принаймні верхівка місцевих «помаранчевих» не має настільки вже виразних біло-блакитних плям. І свободу преси тут утискають, як виявилося, досить таки помірковано. Натомість обласну організацію партії «Батьківщина» днями очолив недавній прихильник відомого «проФФесора», народний депутат Олександр Борзих (35-й номер списку блоку «ЗаЄдУ!», екс-член фракції «Єдина Україна» та АПУ, а зараз — представник фракції БЮТ). Причому луганську «Батьківщину» він підім'яв із таким скандалом, від якого має відмиватися вся партія.
Внутріпартійні опоненти нардепа (колись — заступника голови Аграрної, нині Народної партії) вже пообіцяли не складати зброю. Але в них у даній ситуації є лише можливість апелювати до лідерки «Батьківщини», себто до Юлії Тимошенко. Як вважають більшість місцевих спостерігачів, це абсолютно марно: час для подібних апеляцій давно втрачений. Якщо він узагалі був...
У Юлії Володимирівни таки є шанс довести, що вона стояла на Майдані, скажемо так, не винятково заради своїх прем'єрських амбіцій. Однак сам перебіг обласної конференції «Батьківщини», а також усіх подій, що їй передували, місця для оптимізму не залишає. Ще влітку за активної участі того ж нардепа Борзих на посаду голови луганського міського осередку «Батьківщини» було проведено такого собі Сергія Снаговського. Решті України це ім'я нічого не говорить, а в Луганську депутати міської ради, брати-бізнесмени Снаговські широко відомі. Причому не стільки успіхами у сфері застосування новітніх форм і методів підприємництва, скільки безперервними скандалами, пов'язаними з перерозподілом земельних ділянок у центральному районі обласного центру (так, до слова: міську організацію НСНУ очолює теж міський депутат-комерсант, постійний опонент Снаговських у земельних питаннях Володимир Медяник).
Як стверджують деякі злоязикі місцеві видання, лави міської «Батьківщини» (до Помаранчевої революції, з огляду на її опозиційність, не вельми численнi) раптом почали різко ширитися — переважно за рахунок працівників численних фірм пана Снаговського. Натомість ветеранів тимошенківського (до того — лазаренківського, оскільки луганська «Батьківщина» вийшла з шинелі «Громади») руху бадьорі новачки досить вдало почали відтискати на другорядні ролі, а одного з перших лідерів обласного осередку партії Віталія Проскурка взагалі виключили з її лав. За опозиційність генеральному курсу, слід гадати. Кучмізм, з яким так запекло (принаймнi на словах) бореться лідерка партії, у Луганській її філії явно перемагає. У тому числі в питаннях, що стосуються відкритості власних дій та свободи дій преси.
За день до вікопомної події журналісти місцевих і загальноукраїнських видань отримали офіційні (!) запрошення на партконференцію за підписом на той час чинного голови Луганської обласної організації Ігоря Артюшенка. Вічно похмурого лицаря леді Ю. Але коли преса з'явилася в коридорі перед актовим залом Інституту культури (де мало відбуватися свято демократії), її вільну ходу зупинили не менш похмурі лицарі сера Б. Вибачте, народного депутата України Олександра Івановича Борзих. І запропонували акулам пера завертати голоблі, оскільки хтось устиг вирішити, що намічене дійство не призначене для вух і очей широкої громадськості. Резонну вимогу гостей спочатку бодай вислухати рішення конференції з цього приводу, а вже потім закривати її для зовнішнього світу, Олександр Іванович м'яко, але рішуче проігнорував. У відповідь журналісти заблокували двері; виникла штовханина, і кулаки не пішли в хід тільки тому, що простір на тому п'ятачку демократії виявився вкрай обмеженим. Елементарно ніде було розмахнутися. Обмежилися смиканням одне одного за лацкани піджаків...
Можна дивуватися, але свободу слова підтримав (як і лідерка БЮТ, лише вербально), мабуть, найбільш відомий в Україні луганчанин, нардеп Микола Гапочка. Цей найвідданіший адепт ідей Майдану ще 24 листопада минулого року, вийшовши до біло-блакитного натовпу з сесії облради (яка щойно винесла постанову про заборону трансляції на підконтрольних теренах «Ери» та «5-го каналу»), називав кольори революції «цвєтом дєтской нєожиданності». Але після перемоги народу швиденько перекувався і подався в пажі «помаранчевої принцеси». Чи, з точки зору Миколи Михайловича, «принцеса» має бути іншого... «цвєта».
Утім це справи давні, майже легендарні. А минулого тижня заклинання Гапочки на тему, буцімто будь-яка партія в першу чергу має керуватися законом, а вже потім власним статутом, допомогли пресі не більше, ніж його ж минулорічні пропагандистські зусилля — Януковичу.
Можливо, тому що колегу по фракції підтримав ще один БЮТівець-неофіт, народний депутат Геннадій Астров-Шумілов, котрий контролює шахтарське місто Ровеньки. Двері перед носами представників четвертої влади зачинилися остаточно, і вони пішли геть із гордо піднятими головами. Пообіцявши з цього ганебного моменту взагалі забути про існування такої партії — «Батьківщина». Принаймні до найближчих парламентських виборів.
Ті ж, хто ще не забув про цю дивну організацію, стверджують, що вирішальну роль у луганському скандалі з партією Тимошенко знову відіграв голова її секретаріату Ярослав Федорчук, слава про організаційно-кадрові подвиги якого добігла до найсхіднішої області України раніше, ніж він сам сюди завітав. Цікаво, як тепер трактуватиме луганські «подвиги» останнього лідерка партії. Адже якщо раніше вона могла посилатися на свою надмірну зайнятість в уряді, потім — на стрес, викликаний відставкою, на весілля дочки, на свою хворобу, зрештою, то тепер, після появи на «криворіжстальному» аукціоні здорової й усміхненої леді Ю. вона якось уже має реагувати на кучмізацію власної партії, що йде семимильними кроками. Інакше «біло-блакитні» скоро і її так само нахабно заженуть на маргінес. Якщо, зрозуміло, все це не відбувається згідно з її особистими планами.
То чи буде хід у відповідь? Мікродозу оптимізму додає те, що конференція з призначення Борзих затяглася з 10-ї ранку і аж до темряви.
