Юрій Костенко згуртовує українську "правицю"

Олександр Нагорний,

Волинь (Волинь),

17.11.05

Ю.Костенко: "На Майдані боролися навіть не за Ющенка, а за своє право обирати владу".

Голова УНП побував у редакції нашої газети і дав кореспонденту ексклюзивне інтерв`ю.

Юрій Костенко родом з Вінниччини. Закінчив машинобудівний інститут. Кандидат технічних наук. В 1992—95 роках перебував на посаді міністра охорони довкілля, а в 1995—98 — міністра екології та ядерної безпеки. Один із засновників Народного руху України. В 1999 році був обраний головою РУХу, з 2003 року — голова Української народної партії". Чотири рази обирався депутатом Верховної Ради України(востаннє — за № 4 у списку блоку "Наша Україна"). Майстер спорту з альпінізму.

КРИЗА — ЦЕ НАСЛІДОК ПОМИЛОК ПРЕЗИДЕНТА ТА УРЯДУ

— Юрію Івановичу, як ви оцінюєте кризу в "помаранчевій команді"?

— По-перше, на Майдані боролися навіть не за Ющенка, а за своє право обирати владу. По-друге, вважали, що нова влада швидко поліпшить життя в Україні. Коли ж минуло вісім місяців і почалися серйозні економічні проблеми внаслідок нефахових рішень уряду Юлії Тимошенко, тоді Президент був змушений вдатися до рішучих кроків. Я належу до тих людей, які мають з Віктором Андрійовичем давні і дружні стосунки. Я був принципово не згодний з кадровою політикою, яку застосовував Президент при першому формуванні уряду. Але я не належу й до тих, що кричать: "Ґвалт! Усе пропало".

По-перше, Президент — не месія, романтичний образ, якого створили. І він не може приймати рішення за Верховну Раду чи уряд. Хоча згоден, що Президент припустився помилок. Насамперед не виконав обіцянки про відділення бізнесу від влади. Але це не привід для розчарування.

— Тепер в ЗМІ інколи твердять: Юлія Тимошенко розвалила економіку. Але уряд, який не формувала прем`єр, і котрий керований різними угрупованнями збоку, отримав негативну спадщину Януковича, змушений був шукати кошти для виконання соціальних обіцянок Президента, наказів Майдану. Йшлося про покарання бандитів, реприватизацію, перегляд вільних економічних зон, заслін контрабанді... Цього очікували люди.

— Я критично оцінюю деякі дії Президента і так само ставлюся до урядових рішень. У 2000 році була ще гірша ситуація. Але прем`єр Ющенко добився економічного зростання, виплатив шалену заборгованість, заклав підвалини великого врожаю, який зібрав Кінах. Я називаю стратегічні помилки уряду Тимошенко: зміни в бюджеті 2005 року, в результаті яких збільшилось оподаткування малого та середнього бізнесу; 80 відсотків бюджету — це витрати на соціальні проблеми, а не на розвиток економіки; в АПК соціаліст Баранівський спробував відновити колгоспи, а ще помилкові рішення в м`ясній, цукровій галузях; реприватизація перетворилася у спробу переділу державної власності олігархами...

— Що у вашому розумінні означає термін "бюджет розвитку"?

— Ось приклад. Вкладання державних коштів у галузь українського суднобудування дасть змогу більше випускати кораблів, а це означає зрослу потребу у металі, розвиток гірничодобувної промисловості, вугільної... інше. Одна гривня, вкладена у державні банки, обертається 15-ма гривнями кредитних ресурсів для інвестування. Чому не вкласти якісь мільярди від продажу "Криворіжсталі" в статутні фонди цих банків? І ще одне, що важливе для розвитку. Наш однопартієць, заступник голови Бюджетного комітету Асадчев розробив новий бюджетний кодекс формування бюджету знизу до верху, що стимулюватиме регіональні ресурси та ініціативу.

— Як ви оцінюєте зустріч Президента з великим бізнесом в особі Пінчука, Суркіса, Ахметова?.. Чи не відбулося при цьому приниження Президента?

— Знаєте, я не засуджую цю зустріч, але вона повинна була відбутися після формування першого уряду, а не в умовах кризи в команді Президента. Досвід інших країн показує: влада, Президент відразу пропонують певні правила для бізнесу.

— Що ви скажете про політичні репресії в країні, на які нарікають Янукович, Шуфрич та інші "вчорашні"?

— А ви десь чули, щоб когось посадили у в`язницю хоча б з нижчого ешелона колишньої корумпованої влади?.. Я ось був у Донецькій області, де заступником голови облдержадміністрації Клименко, наш однопартієць. До нього почали прислухатись керівники шахт, отримавши інформацію про нашу регіональну політику. У Макіївці створили в раді фракцію УНП. Але як тільки Ющенко підписав з Януковичем так званий меморандум, цих депутатів почали викликати в прокуратуру, мерію. І їм в кабінетах казали: "Всё! Кончилося ваше время!" Мовляв, або ваш бізнес буде знищений, або інші засоби впливу застосують, якщо не вийдете з фракції. Оце політичні репресії, які застосовували з 1991 року. Якщо ця адміністративна опозиція візьме реванш, отоді політичні репресії насправді почнуться.

— Юрію Івановичу, що ви скажете на Майдані під час відзначення річниці Помаранчевої революції?

— По-перше, не слід розчаровуватися, бо Помаранчева революція — це фактично завершення демократизації України, яке розтягнулося на 14 років. По-друге, хочу чітко викласти оту українську перспективу, яку ми всі отримаємо, коли до влади прийдуть правоцентристські сили. Права альтернатива дасть можливість сформувати українську економіку, повернути на свою землю господаря. Треба збудувати Європу в Україні, а для цього слід пропонувати виборцю обирати ідеологію, тобто напрямок розвитку держави, а не "вождів".

— Юрію Івановичу, нині всіх цікавить: з ким іде та чи інша політична сила на вибори? Чи будуть "помаранчеві" разом?

— Ми не йдемо на вибори ні з НСНУ, яке асоціюється з Ющенком, хоча це не так, ні з "Батьківщиною". Я мав щиру розмову з Юлією Тимошенко, з якою у мене чудові стосунки. До речі, УНП була першою політичною силою, яка ще в 1999 році уклала з тоді ще маловідомою "Батьківщиною" угоду про політичну співпрацю. Але в програмі "Батьківщини" немає жодних орієнтирів щодо Європи, НАТО. У них — соціальна спрямованість економіки, у нас — підтримка виробника, створення національної економіки.

За великим рахунком УНП йде з тією патріотичною громадою, з якою 16 років працюємо. Тобто наш виборець — це той український патріот, який хоче, щоб держава була демократичною, незалежною, європейською.

ЗАРОБІТЧАНСТВО В ПАРЛАМЕНТІ

— Є вже народний блок Литвина. Чи буде ще й народний блок Костенка?

— Якщо брати суть Народної партії Литвина, то це політичний виборчий проект, а не партія. Адже партія базує свою діяльність на ідеях. Я не бачу в партії, яка за рік тричі змінила політичну вивіску, нічого ні від аграріїв, ні від народу. Я не знайшов в програмі того, що є в народних партіях Європи — визначення національної економічної політики.

Наш центральний провід при переговорах з іншими партіями рекомендував використовувати назву "Український народний блок". Хоча я не виключаю, що може бути якась персоніфікація блоку — для орієнтації виборців.

— Які політичні діячі уособлюють УНП?

— Це знані особистості: Плющ, Драч, Павличко, Черняк, Бутейко, Хмара, Юхновський, Заєць, відомі українські підприємці Слободян, Тарасюк, легендарний хірург Шалімов... Команда у виконавчій владі невелика, але доводить ділом свої можливості. На Волині у нас потужна організація і сильний кадровий потенціал.

— Юрію Івановичу, ви говорили про прихильність фермерів до УНП. Нашим читачам цікаво знати, яке ваше ставлення до продажу землі.

— Будемо щирі і відверті. Поділивши землю на паї, ми не створили умов, щоб її використовував, купивши, кращий господар, брав кредит під її заставу тощо. Говорити про те, що це ринкова економіка, як це робить Олександр Мороз, нонсенс. Продаж землі — це повернення на українську землю господаря. Держава повинна захистити родючу землю, щоб вона не передавалась олігархам як несільськогосподарські угіддя, як це робить розчерком пера Верховна Рада.

— Ваші влучні слова цитують: "На політичному обличчі декотрих наших політиків уже немає куди ставити той чи інший прапор, бо там і червоний, і жовто-блакитний, і з трояндою об`єднаних соціал-демократів, і Партії регіонів, і тільки носи "помаранчеві". Як це слід розцінювати?

— Як політичне заробітчанство. Хай виборець не полінується і в майбутньому почитає виборчі списки деяких партій. Я упевнений, що в деяких побачить поспіль учорашню номенклатуру, вкраплення кримінальних елементів. Будь ласка, аналізуйте списки кандидатів до парламенту, до місцевих рад УНП. Я гарантую, що там не буде жодної одіозної фігури.

— Рішення Верховної Ради щодо законності необмежених пенсій, високих зарплат для окремих каст, обнародувані дані заробітчанства на квартирах у Києві викликали велике незадоволення.

— Я вважаю такі дії аморальними. Хай виборці не голосують за цих людей, які будуть у списках партій. Я ніколи не користувався різного роду привілеями. У 1999 році депутатам давали дешеві "Лади". Серед 16 депутатів, які не взяли подачки, були Костенко, Хмара, Головатий... Я навіть не знав про якусь компенсацію за квартири. Я ніколи не голосував за збільшення зарплати, пенсій для народних депутатів. Наша фракція УНП голосувала за обмеження розміру пенсій.

— Отже, ці "традиції" й далі існуватимуть?

— Я народний депутат усіх скликань Верховної Ради. У перші роки про гроші не могло бути й мови. А розвиток продажності набув тоді, коли прийшли соціал-демократи Медведчука і за зняття з посади Ющенка давали шалені гроші. Забуяло це дійство, коли прийшла в парламент Партія регіонів. Тоді обирали прем`єр-міністра і носили відповідні роздачі в портфелях. Саме суспільство за подачки обирає аморальну владу. А потім ті ж виборці нарікають на своїх представників.

— Ви так довго в політиці і непомічені в корупції, заробітчанстві. Як це вам вдалося пройти через усі спокуси?

— До мене і підходили, і підходять... Політика — брудна справа, але її треба робити чистими руками. Такий мій принцип. Так вчили мене мої батьки — вчителька та інженер. Коли я став кандидатом наук і постало питання про звання доктора, то необхідно було вступити в компартію. Я вибрав незалежність.

— У вас таке екзотичне хобі — альпінізм. Де взялися гори на Вінниччині?

— Ну, чого, на Поділлі є пагорби (посміхається). Я 27 років роблю сходження на гори по всьому світу. Альпінізм— це спосіб життя. Це підкорення своїх страхів, випробування можливостей. Та небезпека, яку відчуваєш, дає можливість оцінювати і себе, і те, що робиш в житті. У мене було сходження на чемпіонаті Союзу, коли я був капітаном, і я 14 діб перебував на вертикальній стіні без гамака чи намету. Цього року я був у горах Паміру.

— Як на це ваше захоплення дивиться сім`я і що нажили в результаті таких походів?

- Дружина мене супроводжує в експедиції і чекає внизу, на базі. Сина почав брати в гори з чотирьох років. Як я жартую, моя дача — це альпіністський намет, де я почуваю себе найкомфортніше. Син одружився, має дитину, тож взяли молодіжний кредит на 30 років і будуємо квартиру.