Нестрашний адмінресурс
Юрій Сергєєв,
Українська газета (30.11.- 06.12.2005),
30.11.05
Леді Ю "не проти" президента: схоже, що українським урядовцям тепер треба побоюватися не тільки реваншу "біло-блакитних"...
Минула річниця Помаранчевої революції, як і передбачалося аналітиками-реалістами, не принесла бажаного примирення між Ющенком і Тимошенко. В основному, виступи на Майдані обох революційних лідерів звелися до повторення давно відомих тез.
Президент справедливо відзначив системні недоліки в діяльності Кабінету екс-прем`єра, тим самим пояснивши зміну уряду, насамкінець закликав Юлію Володимирівну до відновлення колишньої єдності. Проте деякі, на перший погляд нові, слова на майдані Незалежності пролунали. Леді Ю вкотре продемонструвала незвичайний талант до вбирання старого змісту в нову форму. Чого вартий воістину блискучий піарівський "слоган" про те, що "вона не бореться з главою держави за владу", який екс-прем`єр тепер повторює практично щодня. На підтвердження наводяться наступні докази:
"На цих виборах насаджується тема, що Тимошенко боротиметься з Ющенком... Це пропаганда, яку не треба слухати. Ющенко - це Президент України, і він не балотуватиметься в прем`єр-міністри... Так, як я і вся наша команда підтримала Віктора Ющенко - так само я закликаю об`єднатися навколо обрання прем`єра, який втілюватиме те, за що ми боролися".
Хто повинен стати прем`єром за задумом леді Ю - загадка для дитячого садка. До речі, Юлія Володимирівна і не приховує, що "наступні парламентські вибори - не такі, якими були попередні. Адже політреформа позбавляє сили Президента України і надає могутні повноваження прем`єр-міністру. Вибори зведуться до того, хто керуватиме державою.
Важко не погодитися з тим, що повноваження Ющенка після введення в дію політреформи потенційно вельми сильно скорочуються. Проте для реалізації цих "потенцій" необхідна найважливіша умова: обраний парламентською більшістю прем`єр повинен не звертати уваги на побажання глави держави. Якщо ж керівник уряду, як то мовиться, "житиме душа в душу" з президентом - чи така вже велика різниця, кому Конституція прописує більше формальних повноважень?
Ідеальним варіантом для Ющенка, зрозуміло, було би призначення прем`єр-міністром когось із НСНУ - наприклад, того ж Юрія Єханурова. Трохи гірше - представника однієї з малих партій-союзників - Литвина або Мороза. Самі вони, за певних умов, як і зараз, можуть бути цілком лояльні до глави держави. Врешті-решт, навіть поміркований опозиціонер у кріслі глави уряду, котрий розуміє свою несамодостатність і вимушений спиратися на підтримку президента - теж не найгірший варіант.
А зараз уявімо на місці глави Кабінету Юлію Володимирівну, з якою Віктор Андрійович насилу міг упоратися навіть при колишніх повноваженнях, тому, власне, й був вимушений відправити її у відставку? Тут уже й насправді "керувати державою" буде зовсім не її глава.
Без страху і сумління
Мабуть, розуміючи, що вказаний піар-хід може здатися переконливим лише малодосвідченим громадянам, та і то - на короткий час, леді Ю не припиняє готуватися до майбутньої битви. Вже тут вона не приховує своїх справжніх розрахунків - на захоплення влади та очікування опору від влади колишньої. Останнє, до речі, зовсім не гарантовано. Більше того, президент неодноразово заявляв, що нещадно каратиме держчиновників, які використовують службові повноваження для вирішення партійних завдань. Реальним підтвердженням істинності цих намірів виявилася заява про відставку з поста віце-прем`єра керівника виборчої кампанії НСНУ Романа Безсмертного. Незважаючи на те, що сам Роман Петрович мав із цього приводу дещо іншу думку, не бажаючи розлучатися з одним з портфелів - про що неодноразово висловлювався й раніше.
Але хіба можна упускати такий блискучий шанс "перемити кісточки" конкуренту, з яким буцімто не "борешся за владу", і не заговорити про "проклятий адмінресурс"? Утім, і тут Юлія Володимирівна "зоригінальничала", спочатку затаврувавши це ганебне явище разом із владою, яка нібито готова його застосувати, потім виставивши себе в найвигіднішому, "героїчному" світлі: "Ця влада - вона настільки слабка, що навряд вона, навіть якщо захоче, зможе скористатися адмінресурсом".
Чому ж трапляється, на думку колишньої голови всієї адміністративної влади України, така негідна "слабкість"? "...Сьогодні на місцях я бачу колосальне відторгнення, в більшості випадків, місцевої еліти, ось цих нових адміністраторів. Вони дуже часто не відповідають рівню посади, вони не здатні з цією посадою впоратися... Іноді вони освіти не мають, не кажучи вже про досвід, іноді вони взагалі просто дійсно випадково потрапляють на адміністративні посади. Тому я не боюся адміністративного ресурсу, і наша політична сила не боїться".
"Не винна я!"
Ця заява могла б стати приводом для окремої цікавої розмови. Який багатоплановий хід! Тимошенко одночасно лає колишніх соратників - і знімає з себе відповідальність за все погане, що було під час її перебування біля влади. Й обіцяє представникам цієї ж влади "показати кузькину матір". Ну як же, адже на Майдані леді Ю прорекла буквально наступне:
"Ви сьогодні відчуваєте, що після революції відсторонені від влади. Але скажіть, будь ласка, як я себе почувала, коли не могла призначити жодного чиновника? Я теж відчувала те ж саме, що і ви!" Звичайно, від цих слів у слухача повинні навернутися змішані сльози жалості до обділеної владою "помаранчевої принцеси" і гнів на її "гнобителів". У той же час різко зросте пошана - це ж треба, півроку управляти такою країною одній! Та так, що ні міністри, ні навіть президент практично не могли впливати на ухвалення стратегічно важливих економічних рішень.
Як видно, незважаючи на скарги, "залізна леді" з успіхом диктувала свою непохитну волю навіть призначеним не нею підлеглим. А згадану фразу слід розуміти, мабуть, як фрейдівське "перенесення". Насправді нею була озвучена запланована Юлією Володимирівною перспектива... для глави держави! Тоді все сходиться - "президентське оточення" оптом відправляється десь подалі - а сам Віктор Андрійович позбавляється реальної можливості призначати ключові фігури державного управління. Ось тут і потрібен правдоподібний привід для зміни "команди". Адже всіх у корупції не звинуватиш - це "привілей" фігур класу Порошенка або Третьякова. А "сошок" дрібніших значно простіше звільнити "за службову невідповідність", списавши на них усі недоліки - як об`єктивного характеру, так і свого власного "чуйного керівництва" в лютому-серпні 2005 року.
Революції в редакції Тимошенко
Що ж, принаймні, у "зраді ідеалам" Тимошенко не обвинуватиш. Адже саме вона відразу після інавгурації Ющенка виспівувала дифірамби "американській системі", коли "переможець одержує все" - у вигляді всіх посад у держапараті. Щастя ще, що президент її не послухався - і поміняв лише занадто скомпрометованих при колишньому режимі управлінців, замість "усіх", як вимагалося. "Помилку" глави держави, мабуть, і збирається виправити несамовита екс-прем`єр - і влаштувати такий кадровий "розгін" "нездатних до управління" урядовців - що т.зв. опозиційній пропаганді "кадрові чистки" здаватимуться дитячою забавкою. Схоже, єдина можливість для управлінців уникнути такої сумної долі - показати, що влаштувати небезпечний для леді Ю "адмінресурс" вони таки можуть. Утримають її від приходу до влади - чудово, не допоможе - хоч вона переконається, що їй протистояли справжні професіонали.
Якщо ж говорити серйозно - то у численної армії українських урядовців, особливо призначених останнім часом, є серйозний привід замислитися про можливу сумну долю. Це їм не якесь символічне усунення з посади одного-єдиного губернатора-"тимошенківця", до того ж у "компанії" з протеже Порошенка, і діячів, які просто не впоралися з роботою. Тут уже, в повній відповідності до революційної теорії незабутнього Володимира Ілліча, пахне "зламом усього старого державного апарату". Що ж - цілком адекватний імідж для Тимошенко, яка прагне виставити себе в ролі "останнього захисника Помаранчевої революції", а своїх супротивників - її ворогами. Надія лише на те, що свіже повітря свободи з Майдану остаточно вивітрило з мізків український громадян здатність довго вірити відверто пропагандистським доводам, замість опори на реальні факти...
