Туркменський напрямок
В.Княжанський,
День,
28.02.06
..."тягучі" плани (Юрія Єханурова в півтора разу збільшити власний український видобуток газу-РЕД.)— це, звісно, чудово ...лише надії на їх виконання не підкріплені реальними розрахунками.
Останнім часом для України стає характерним прагнення вирішити свої проблеми на основі грандіозних, але аж ніяк не завжди прорахованих планів. Пригадаймо про п`ять мільйонів нових робочих місць або про горезвісне подвоєння ВВП. Міністр енергетики Іван Плачков обіцяє до 2030 року вшестеро зменшити споживання газу (з 76,5 мільярда до 12,75?). У прем`єр-міністра Юрія Єханурова наміри скромніші. Він планує в півтора разу (до 30 мільярдів кубометрів) збільшити власний український видобуток. Такі "тягучі" плани — це, звісно, чудово. Ось лише надії на їх виконання не підкріплені реальними розрахунками. Чомусь Єхануров говорить тільки про видобуток, але не підтверджує своїх слів даними про розвідку та буріння... А це в нас не менш болісне місце.
Екс-прем`єр-міністр і лідер БЮТ Юлія Тимошенко продовжує виступати проти компанії "Росукренерго". "Базові угоди вже денонсували два президенти — і Росії, й України, — коли сказали, що такі хлопчики з "Росукренерго" нічийні, нікому не належать. І це означає, що лише питання часу, коли "Росукренерго" де-юре піде з газової сфери", — впевнена Тимошенко. Але вже наступного дня рада директорів "Газпрому" повідомила, що узгодила купівлю 50% "Росукренерго" в "Газпромбанку" за 2,3 млн. євро. Таких грошей, як кажуть, на вітер не викидають. "Газпром", схоже, лише усуває зайву ланку в операціях на ринку туркменського газу, від якого він уже майже повністю відлучив Україну.
У цих умовах наші чиновники діють переважно вербальними методами, посилаючи до Туркменістану (він у нинішніх газових обставинах нам потрібен набагато більше, аніж ми йому) деякі загадкові месиджі. Секретар Ради національної безпеки й оборони Анатолій Кінах, наприклад, упевнений, що Україні та Туркменістану "треба розширити спектр двосторонніх відносин із поставок газу". Україна, за його словами, "готова надати пропускні можливості своєї газотранспортної системи для поставок середньоазіатського газу до Європи". Кінах при цьому повідомляє свіжу думку про те, що "Туркменістан є стратегічним партнером України", і навіть, схоже, як кажуть в Одесі, просить пробачення за деяких наших чиновників, наголошуючи на неприпустимості ведення переговорів із цією країною, що мають принципове значення для України, на основі емоцій і ультиматумів.
Наш прем`єр-міністр також добре розуміє роль Туркменістану. Якби чого подібного не сказав стосовно України екс-президент Росії, то наш прем`єр міг би порадити кожному нашому громадянинові уранці думати про те хороше, чого він ще не зробив для Туркменії. "Увесь туркменський газ пішов "Газпрому", — повідомляв днями Єхануров. Утім, він, як і Тимошенко, ще нібито сподівається щось змінити. "Ми знайшли компромісне рішення, яке ще сьогодні можна відмінити. Я не дав згоди на видачу ліцензії новому підприємству "Укргаз-енерго" (СП, створене на паритетних засадах "Нафтогазом України" та "Росукренерго" для реалізації російського й туркменського газу на українському ринку. — Авт.). Але ми споживаємо 280 млн. кубічних метрів і навіть улітку — 200 млн. кубометрів. Нам треба п`ять років, щоб вийти на нормальний цивілізований рівень споживання", — виправдовується Єхануров, із чого можна визначити, що ця ліцензія все ж буде видана. Як кажуть, діватися нікуди. "Газпром" уклав договір і передав "Росукренерго" весь об`єм туркменського газу на весь об`єм труби на весь перший квартал", — повідомив глава уряду, закидаючи Росії в тому, що вона "готувалася". Питається — а хто заважав готуватися Україні, і хто за цю неготовність зрештою відповідатиме? Тим паче, що Туркменістан, за словами українського прем`єра, хоче продавати свій газ значно дорожче, аніж сьогодні. А зростання або падіння економіки України визначатиметься газовими цінами, які значною мірою залежать не тільки від Росії, а й від Туркменістану та його позиції стосовно України. І це примушує Київ бути максимально лояльним до цієї країни. Свої більш ніж складні переговори з Туркменістаном він характеризує як конструктивні. Тоді як голова Верховної Ради Володимир Литвин, оцінюючи протиріччя між Україною та Туркменістаном, зазначає: "Гадаю, наші керівники, які управляють цією сферою, не перестають дивувати та смішити світ".
Але чи доцільно лаяти власних переговорників за проявлену ними твердість? "Ми на поступки не йтимемо. Вважаємо, що підстав для підвищення цін немає... Ми працюватимемо в рамках укладених угод", — обіцяє Івченко. Це обнадіює. Хоча приблизно те саме ми чули під час переговорів із Росією.
