"Як много важить слово" Президента?

Мирослав Греділь,

Україна і час (02.-08.02.06),

06.02.06

Чимало плюсів іміджу Віктора Ющенка додає те, що він кожного тижня намагається щось сказати українському народові.

Безперечно, чимало плюсів іміджу Віктора Ющенка додає те, що він кожного тижня намагається щось сказати українському народові. Цього собі не дозволяє жоден з лідерів європейських країн. Хіба що лідер латиноамериканської Венесуели Уго Чавес теж любить багато говорити. Сеньйор Чавес, як відомо, люто ненавидить США, і усі його гнівні інвективи спрямовані проти цієї "імперії ґрінґо".

Наш Президент обрав іншу тональність. Він кожних сім календарних днів щось говорить, але жоден із моїх колег-журналістів, яких я запитав, чи слухають вони промови Віктора Андрійовича, так і не змогли нічого путнього сказати про спічі керівника держави. А що вже говорити про пересічних громадян... Експерти вважають: щотижневі промови Президента поки що не мають адресата. І це найгірше.

Але все ж таки Віктор Андрійович про щось говорить. З його слів можна зробити висновок: якби не опозиція, то Президент і його команда вивели б Україну "на ясні зорі і тихі води".

Прикро, але глава нашої держави жодного разу не заявив про власні помилки. Складається враження, що він їх зовсім не бачить, а все звалює на амбіції Юлії Тимошенко і її команди. Безперечно, Юля як може б`є нижче пояса усім соратникам Президента. І треба відзначити, що робить вона це доволі професійно. Але хіба не вина Президента у тому, що він упродовж року не контролював внутрішню політику і аж тепер почав хапатися за голову? Без сумніву, Президент знав, що із самого початку порозуміння між членами його команди майже нульове, але продовжував удавати, що все у нас "окей". Чим цей "окей" закінчився — усім відомо.

Найгірше, що Президент узяв тайм-аут від керування країною тоді, коли цього аж ніяк не можна було робити. По-перше, рік тому він мав високий рівень народної довіри і, по-друге, самоусунувся у той час, коли володів безмежною владою, оскільки ще не набрали чинності поправки до Конституції.

Ющенко у жовтні минулого року запевняв народ, що всі держслужбовці, які є у виборчих списках, на час кампанії підуть у відпустки. І що з цього вийшло?

Сьогодні міністри Головатий, Тарасюк, Ніколаєнко, Тополов, Шандра, Пинзеник продовжують працювати в уряді і водночас "бавитися у політику".

Що стосується політреформи, то, зі слів Віктора Андрійовича, взагалі щось важко зрозуміти. То він каже: "ніяких деструктивних дій стосовно ходу конституційних ініціатив, які були проведені у парламенті, я особисто як Президент робити не буду, щоб у кожного із 48 мільйонів громадян не склалася думка, що у даний момент Ющенко думає про свої повноваження". Але згодом Президент заявляє, що "реформа Основного Закону відбулася без участі громади, навіть без обговорення у парламенті. Питання конституційного ладу, прав, свобод людини — це ті питання, які завжди повинні прийматися через розмову з громадою, через суспільний референдум, через національну згоду".

Розумні слова, безперечно. Але правдою є й те, що Президент впродовж минулого року навіть не згадував про ймовірність проведення загальнонаціонального референдуму. Це дражливе питання міг би зняти Конституційний Суд. Однак виглядає на те, що цього органу не буде в країні до формування нового уряду, а можливо, іще довше.

Виникає закономірне запитання: чому Ющенко майже у кожному зверненні тепер говорить про референдум? За переконанням політологів, в оточенні Президента є група людей, які наполегливо переконують його у тому, що такий плебісцит у країні не тільки можливий, але і необхідний. Згадалося, що і в оточенні Кучми були люди, які вважали, що він може втретє балотуватися на посаду Президента, Політреформа, зрозуміло, не розв`язує усіх проблем з формування вертикалі виконавчої влади. Після виборів, очевидно, як ніколи загостряться суперечності між призначеними Президентом губернаторами і Кабінетом міністрів, сформованим коаліцією партій, що перемогли. Вагоме слово матимуть і обласні ради, які також будуть сформовані за партійними списками.

Сьогодні важко спрогнозувати, про що говоритиме Президент до народу після 26 березня, коли переконається, яке у нього політичне запліччя. Але те, що після парламентських виборів риторика гаранта Конституції буде іншою, — майже гарантуємо.