Пристрасті по Конституції

Віктор Толокін,

Робітнича газета,

15.02.06

Віктор Ющенко запропонував створити новий текст Конституції.

Послання президента до ВР розділило політиків на тих, хто за "сильну президентську владу" і тих, хто за владу - Радам. Втім...

Зовсім не за власним бажанням українські президенти кожного року приходять у парламент виступати з посланнями — така конституційна норма. Послання — це навіть не вказівка до дій, а швидше — декларація про наміри. Найбільш відверто з цього приводу висловився Леонід Кравчук, екс-президент України:

— Я ніколи не надавав великого значення посланню президента, ні своєму, ні Кучми. Я знаю одне: виконуватися це не буде все одно. Іноді, щоправда, куди цікавіше, що відбувається навколо послання. Так, 2002-го Леонід Кучма не встиг і слова сказати, як Юрій Луценко урочисто вручив йому постоли на дальню і нелегку дорогу. Через рік Кучму знову намагалися вивести з рівноваги. Депутати-опозиціонери склали купкою на трибуні всі президентські послання...

Враховуючи, що в політиці не прийнято беззастережно вірити сказаному вголос, усі ці послання можна вважати в певному сенсі анахронізмом. Недарма навіть Путін відверто зізнався: "Я не звертаю уваги на заяви, які робляться для преси. Я спираюся на ту інформацію, що з`являється у ході особистих дискусій".

Проте подібні публічні висловлювання лідерів завжди стають предметом ретельного розбору.

Вислухавши послання президента, більшість депутатів виходила із зали, начебто перепивши кислого кефіру талліннського розливу. От низка висловлювань народних депутатів.

Іван Плюш:

— Виступ президента має бути наближеним до реального стану речей, а цього не сталося... Хоча всі ці виступи президентів не можуть суттєво відрізнятися один від одного, бо необхідно висвітлювати всі сторони нашого життя.

Олександр Мороз:

— Хотілося аплодувати визнанню Ющенком невідворотності прийнятих змін до Конституції. А стосовно його ініціатив з референдумом... Як на мене, то, всупереч усьому, ще років десять-двадцять текст Конституції змінюватися не буде. Ігор Шкиря:

— Ми почули те, чого боялися — начебто поховано політреформу. Ще я зрозумів, чому Ющенко тривалий нас не хотів приходити в парламент — йому просто нічого сказати. Темп і тон виступу не відповідають Ющенку, до якого всі звикли. І це означає, що він розгублений.

Олег Зарубинський:

— Таке враження, що спіч-райтери брали цілі абзаци з тез блоку Литвина. Мене здивувало кілька речей — відверта маніпуляція цифрами, а також відсутність енергетики в промові.

Нестор Шуфрич:

— Свистіти хотілося увесь час, бо слухати Ющенка нам довелося тільки із поваги до Конституції, де передбачено, що президент робить послання до парламенту. Крім того, той, хто рекомендував Ющенку вжити цитату Наполеона, надав йому погану послугу.

Депутати чекали стриманого рапорту про успіхи і, звісно ж, намітки конкретних планів. Але стратегічні завдання, які стоять перед країною, виявилися накресленими занадто розпливчасто. Була відсутня оцінка діяльності губернаторів, прокуратури, СБУ, митників, податківців, фонду Держмайна і багатьох інших інституцій. Висновок про роботу уряду вгадувався тільки фрагментарно. Президент поставив собі в заслугу приватизацію "Криворіжсталі", але при цьому жодним словом не обмовився, куди ж пішли виручені кошти. Висловлюючи надію на подальше оздоровлення економіки, знову нічого конкретного не сказав про напрями розвитку промисловості.

Хіба що тільки здивування викликав заклик президента до створення єдиної помісної церкви. Особливо те місце, де стверджується, що, враховуючи стратегічне значення цього питання, держава має право його активно порушувати, і не втручаючись у внутрішні церковні справи, сприяти його вирішенню". Але ж відповідно до Конституції церква відділена від держави. А якщо так (а це ж саме так), то про яке право держави йдеться?

Але щонайбільше коментарів викликала та частина послання президента, в якій він говорив про конституційну реформу, фактично визнавши, що його не задовольняє роль і повноваження президента в парламентсько-президентській республіці. Віктор Ющенко запропонував створити новий текст Конституції.

"Робітнича газета" продовжує публікацію коментарів і думок щодо конституційної реформи і пропозиції реформувати саму реформу.

Серед оцінок, висловлених різними політологами, заслуговує на увагу точка зору Вадима Карасьова, яка полягає у застереженні - інтрига пропонованих президентом змін до Конституції полягає у можливості скасування позаблокового статусу України, що автоматично знімає юридичні перешкоди для її вступу до НАТО. "У нинішній Конституції закріплений позаблоковий статус України, а от у новому тексті Конституції деякі політичні сили можуть поборотися за те, щоб цієї конституційної норми не було, оскільки конституційний статус позаблоковості України є певною юридичною перешкодою для вступу України в НАТО", - нагадав політолог. Скептично налаштований і голова ВР Володимир Литвин, який заявив, що допускає можливість скасувань політреформи, якщо Конституційний суд прийме про це рішення. Президент пообіцяв не вносити в КС подання стосовно оцінки змін до Конституції до 26 березня. Однак, згідно із законом, це можуть зробити 45 народних депутатів. Фактор перегляду, на думку Литвина, означатиме втягування України у стан невизначеності і глибокого протистояння, за якого ситуація поглибиться відсутністю домінуючої політичної сили в новому парламенті.