"Тільки чомусь поки що немає письмової пропозиції від туркменської сторони…"
А.Єрьоменко,
Дзеркало тижня (25.02.-03.03.06),
25.02.06
Українській делегації, схоже, не вдалося переконати Туркменбаші в тому, що Україна нічого не винна за газ.
Теперь скажите вы, молодой господин,
режущий купоны на чужих акциях,
как поступили бы вы на месте Бени Крика?
Вы не знаете, как поступить.
А он знал. Поэтому он король,
а мы с вами сидим на стене второго еврейского кладбища и
отгораживаемся от солнца ладонями.
І.Бабель. "Как это делалось в Одессе"
17 лютого поздоровити Туркменбаші з днем народження, а також із Днем національного прапора Туркменистану до Ашгабата від імені України було відправлено усунутого Верховною Радою з посади виконуючого обов`язки міністра палива й енергетики Івана Плачкова та голову правління Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" Олексія Івченка. Крім приємної місії, вони також мали продовжити переговори з газової тематики.
Зазначу відразу, того самого дня в Ашгабаті перебував і глава російського "Газпрому" Олексій Міллер із товаришами. І от халепа — їх також цікавив газ. А точніше — ціна на нього, бо за кілька днів до цього Туркменбаші заявив, що має намір підняти ціну на туркменський газ для росіян до 100 дол. за 1000 кубометрів. Щодо аналогічного збільшення цін для України офіційно на той момент не йшлося.
Відомо, що О.Міллер якимось чином умовив С.Ніязова наразі не піднімати ціну на туркменський газ для росіян.
А от українській делегації, схоже, не вдалося переконати Туркменбаші в тому, що Україна нічого не винна за газ. Принаймні уже 19 лютого в телефонній розмові Віктора Ющенка та Сапармурада Ніязова останній заявив: борг України за поставлений туркменський газ становить 158,9 млн. дол. Причому, за словами С.Ніязова, 143,3 млн. дол. із цієї суми — заборгованість лише за 2005 рік.
Коментуючи заяви туркменського президента, міністр закордонних справ України Борис Тарасюк сказав, що, на його думку, Туркменистан звинуватив Україну в несплаті поставленого газу для того, аби самому відійти від виконання зобов`язань перед Україною про подальші поставки. "Схоже, це той випадок, коли найкращий спосіб захисту — напад", — констатував глава українського МЗС.
Своєю чергою, прес-центр НАК "Нафтогаз України" повідомив, що за станом на 17 лютого 2006 року загальне сальдо розрахунків за туркменський газ за зобов`язаннями, термін оплати за якими вже настав, становить 10,99 млн. дол. на користь НАК "Нафтогаз України". Мовляв, на 17 лютого заборгованість України за газ перед Туркменистаном, термін погашення якої минув, дорівнює 77,35 млн. дол., у тому числі грошима — 46,85 млн. дол. (30,07 млн. — термін оплати до 19 лютого 2006 року; 16,78 млн. — термін оплати до 31 січня 2006 року); товарами — 30,5 млн. дол. (термін відвантаження — до 1 січня 2006 року).
Водночас до 7 січня 2006 року НАК "Нафтогаз України" зробила передоплату за поставки туркменського природного газу на суму 88,34 млн. дол., але туркменська сторона газ для української сторони не поставила.
"У загальному балансі за поставками туркменського природного газу та розрахунками за нього НАК "Нафтогаз України" свої зобов`язання виконала", — сказано в повідомленні. Крім того, НАК "Нафтогаз України" має виконати зобов`язання щодо товарних поставок перед туркменською стороною на суму 106,2 млн. дол., термін виконання за якими ще не настав, що передбачено двосторонніми договірними документами. Із них: 79,83 млн. дол. — товарні поставки, щодо яких туркменська сторона не розподілила квоти між міністерствами та відомствами Туркменистану, тому свої зобов`язання НАК "Нафтогаз України" виконати не могла; 21,65 млн. дол. — термін відвантаження до 1 квітня 2006 року; 4,72 млн. дол. — термін відвантаження до 1 серпня 2006 року.
Після розширеного засідання Кабміну 22 лютого прем`єр-міністр Юрій Єхануров спробував пояснити українські газові борги перед Туркменистаном методологією розрахунків.
"Ми перебуваємо в нормальних фінансових відносинах, на місяць ми одержуємо газу на рівні 160—170 млн. дол. Техніка розрахунків така, що на кожне 15 число оформляються документи за минулий місяць. Тому, якщо це вважається борг, то це — борг, якщо не вважати, то не вважати", — сказав він.
Прем`єр підкреслив: він щопонеділка стежить за газовими розрахунками. За його словами, будівельники повинні завершити всі роботи в першому кварталі. Стосовно поставок матеріальних цінностей, то, згідно з Ю.Єхануровим, у зв`язку з блокуванням залізниці та поромної переправи з Азербайджану в Туркменистан недопоставлено товарів на суму близько 30 млн. дол., і зараз приймається рішення про оплату грошима. Крім того, повідомив прем`єр, на суму майже 80 млн. дол. туркменська сторона не визначила перелік товарів, які вона хоче одержати. Прем`єр також зазначив, що є невелика сума, на яку мають поставлятися товари, виробництво яких завершиться в березні.
"Отож "по справі" питань немає, а якщо потрібно сказати, що є борг, то на кожну хвилину є борг, тобто нічого такого особливого там немає", — заявив Ю.Єхануров. Він також зауважив, що нині існує складна система розрахунків із Туркменистаном, але уряд України вважає, що він розраховується за поставки газу.
Очевидно, так не вважає Туркменбаші. Чому — це інше питання. Але якщо В.Ющенко та Ю.Єхануров справді розраховують, що С.Ніязов у березні приїде до Києва і під час його візиту буде підписано угоду про поставки туркменського газу в Україну на 25 років (до 2031 року), то краще було б переплатити оті 159 млн. дол., які, за версією С.Ніязова, винна Україна, ніж підігрівати невдоволення Туркменбаші загрозою Стокгольмського суду. Утім, уже в четвер під час прес-конференції глава "Нафтогазу" Олексій Івченко, котрий ще вчора загрожував Туркменистану судом, трохи змінив тон висловлювань. І заявив, що Україна готова замінити решту товарних поставок Туркменистану грошовими розрахунками. Тим паче що, за словами О.Івченка, за таких розрахунків, коли певна частина товарних платежів переводиться в грошові, то ціна газу — 44 дол. за 1000 кубометрів. Мовляв, українська сторона готова підписати додаткову угоду про це. Але от халепа: "Тільки чомусь поки що немає письмової пропозиції від туркменської сторони", — повідомив глава НАК.
Із усього сказаного вище зрозуміло одне. Попри те, що 2006 року Україна домовилася купити в Туркменистану 40 млрд. кубометрів газу по 50 дол. за 1000 кубометрів у першому півріччі та по 60 дол. у другому, із початку січня й досі туркменський газ на адресу НАК "Нафтогаз України" так і не направлявся. Схоже, увесь обсяг таки скуповувало "РосУкрЕнерго" (РУЕ). І пропонувало НАК на російсько-українському кордоні по 95 дол. за 1000 кубометрів. Отож, із понад восьми мільярдів кубометрів природного газу, використаного в Україні в січні 2006 року, більшу частину становив газ, поставлений РУЕ. Ще близько 1,5 млрд. кубометрів — місячний видобуток газу в Україні. Скільки газу було взято з ПСГ, знає, напевно, лише керівництво "Нафтогазу". Але нікому про це не каже.
Утім, не це головне. Фактом залишається те, що українські представники, котрі ведуть переговори з Туркменистаном, своїми активними візитами в "Газпром" і "Туркменгаз" лише цементують підписану 4 січня 2006 року тристоронню газову угоду між "Газпромом", "Нафтогазом України" та "РосУкрЕнерго". А в цьому, із дозволу сказати, документі якраз і закладено основу того, що тепер стає очевидним: Україну просто відсікли від альтернативного джерела газопоставок. Тепер постачальник один — "РосУкрЕнерго", котрий і скуповує весь середньоазіатський газ. І поки ще (в першому півріччі) обіцяє поставляти його за ціною 95 дол. за 1000 кубометрів. Є ще російська пропозиція — але по 230 дол. за 1000 кубометрів газу... Коло замикається. І тепер ситуація просто за Бабелем: "Что сделали бы вы на месте Бени Крика? Вы ничего бы не сделали. А он сделал. Поэтому он король, а вы держите фигу в кармане".
Внутрішній ринок газу
Тим часом на українському ринку газу склалася ще невизначеніша ситуація, ніж на зовнішніх ринках. Як уже писало "ДТ", тристороння газова угода, підписана 4 січня в Москві, передбачала: з 1 лютого повноправним постачальником газу для українських промислових підприємств, разом із дочірніми компаніями НАК — "Газ України" і "Газ-Тепло", стане СП. Таке СП у формі ЗАТ "Укргаз-Енерго", за словами глави НАК О.Івченка, у Києві вже зареєстровано. Але воно поки що не отримало ліцензію від НКРЕ на право поставок газу. Отже, фактично й увесь лютий газопостачанням усіх категорій споживачів займалися підприємства НАК.
При цьому ціни реалізації газу на українському ринку з 1 січня 2006-го були встановлені НКРЕ ще 30 грудня 2005 року. Тоді ще ніхто не знав, яка ситуація складеться з поставками імпортного газу в Україну. І, природно, НКРЕ не прораховувала, якими високими порівняно з торішніми виявляться ціни на газ, імпортований в Україну. Тож наприкінці грудня НКРЕ встановила такі відпускні ціни для підприємств комунальної теплоенергетики, ТЕЦ, ТЕС, для населення і бюджетних організацій: 263,4 грн. за 1000 кубометрів — на імпортний газ для платників ПДВ; 304,5 грн. — для неплатників ПДВ і стільки ж на газ, який видобувають в Україні. Зауважимо, ціни встановлено з урахуванням ПДВ (про це трохи пізніше).
І це саме ті категорії газоспоживачів, котрих уряд зобов`язав забезпечувати газом, теплом і гарячою водою ДК "Газ України" та ДК "Газ-Тепло".
І що ж вийшло? ДК "Газ України", як і належить за законом, укладає з усіма споживачами контракти (а це десятки тисяч договорів) на поставку газу в січні 2006 року за зазначеними вище цінами плюс витрати на доставку газу безпосередньо споживачам (див. табл.). Неважко підрахувати, що навіть найбільша ціна — для енергогенерації та енергопідприємств Києва — ледь дотягує до 95 дол. за 1000 кубометрів (із урахуванням витрат на доставку). Середня ж ціна в січні становила близько 232 грн., що навіть менше ціни на газ, який видобувається в Україні (відповідно до грудневої постанови НКРЕ ця ціна дорівнює 304,5 грн. за 1000 кубометрів). Ну, припустімо, власного газу в січні було поставлено в обсязі місячного видобутку — 1,5 млрд. кубометрів. А понад 6 млрд. хто поставив? Відповідно до доповнень до контракту 2004 року, укладених того ж таки 4 січня в Москві, це має бути "туркменський" газ, що поставляється в Україну компанією "РосУкрЕнерго" за ціною на російсько-українському кордоні 95 дол. за 1000 кубометрів. Ясна річ, частину газу мали взяти з ПСГ (коли там є що брати). Але, знов-таки, незрозуміло — за якою ціною. Словом, підрахувати, у скільки ж реально обійшовся газ, використаний у січні споживачами, переліченими в таблиці, складно навіть НАК. А либонь всю різницю в цінах доведеться перенести на плечі цієї компанії, тобто на її бюджет.
У принципі, у ДК "Газ України" попередньо підрахували, що за поставлений у січні 2006-го газ в обсязі 8,144 млрд. кубометрів споживачі мають заплатити 1889,7 млн. грн. Але реально оплачено лише 72% — 1352,3 млн. грн. Якщо брати загальні цифри для порівняння з платежами 2005 року, то начебто справи не такі вже й погані. У січні 2005-го рівень платежів також був не найкращий — 63%. Але динаміка платежів кожною категорією споживачів дуже показова. Приміром, як видно з порівняльних даних таблиці, у січні поточного року населення використало майже на 1 млрд. кубометрів газу більше, ніж у січні 2005-го. Є збільшення споживання і по інших категоріях, що почасти пояснюється небачено холодними погодними умовами. Але примітно в цій ситуації те, що майже на 100 млн. кубометрів скоротили газоспоживання енергогенеруючі підприємства. І це, мабуть, був найбільший резерв для скорочення газоспоживання серед названих категорій газоспоживачів.
Стосовно ж платежів, то, очевидно, бюджетні організації просто не встигають ще отримати бюджетні перерахування в січні, через що в цей період рівень оплат цією категорією газоспоживачів завжди нижчий. Стосовно ж підприємств теплокомуненерго, то в січні вони фактично розплачуються лише за грудень минулого року. І про якусь 100-відсоткову передоплату за заявлений обсяг газу навіть не йдеться. До того ж населенню дозволили розплатитися за рахунок "згорілих" заощаджень колишнього Ощадбанку. І це також дестабілізувало ситуацію з платежами на якийсь час і позначилося на рівні платежів теплокомуненерго. Так чи інак, а найдисциплінованішими платниками виявилися енергогенеруючі підприємства, промисловість і компобут.
Тепер повернімося до ПДВ. Тож січень пережили. І не без газу. За якими цінами платили чи принаймні мали платити, уже сказано. І скільки заплатили — також відомо. Невідомо, як бути з ПДВ. Особливо це питання може непокоїти всіх платників податків, котрі вже здали податкові декларації за січень і зазначили в них занижену ставку ПДВ. Адже раніше, коли в грудні 2005-го НКРЕ встановила ціни на газ у 263,4 грн., ця ціна включала лише 9,5 грн. податку на додану вартість. У ціні 304,5 грн. ПДВ становив 50,75 грн. Ці рівні цін (і ПДВ відповідно) встановлювалися НКРЕ згідно з вимогами статті 8 Закону "Про Державний бюджет України на 2006 рік" і прогнозним балансом надходження й розподілу природного газу в Україні. Згідно з останнім документом передбачалося: для підприємств теплокомунальної енергетики буде направлено імпортний газ, отриманий відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, підписаних на виконання міжнародних договорів.
Тепер пригадаємо, що "туркменський" газ в Україну поставляє "РосУкрЕнерго", а із січня 2006 року, попри наявні міжурядові домовленості на поточний рік, газ на адресу "Нафтогазу" не направлявся. Із Росією Україна також не підписувала міжурядовий протокол. Виходить, імпортний газ, який поставляється нині в Україну, не підпадає під умови міжнародних договорів. А отже, має оподатковуватися за ставкою 20% ПДВ. І тепер цілком імовірно, що заднім числом підприємствам комунальної теплоенергетики буде нараховано 20% ПДВ. А либонь ще треба якось порозумітися з податківцями на предмет того, чому занизили оподатковувану базу... Неважко здогадатися, що всі підприємства, котрі ризикують опинитися в такій ситуації, звернуться в суди з позовами до ДК "Газ України". І розпочнеться така тяганина...
Це все говорилося про ситуацію в січні. У лютому ж вона ускладнилася ще й тим, що з 20 числа встановлено нові граничні ціни. І не з початку місяця, що було б цілком логічно. Лише великі газоспоживачі в країні ведуть подобовий облік газу. Та ще населення платить відносно регулярно за нормами чи за показниками лічильників. А сотні, коли не тисячі підприємств просто не знають тепер, куди (тобто за якими цінами) списати використаний у лютому газ: увесь обсяг списати до 20 лютого чи все-таки платити за новими цінами? Спокуса велика — списати все на старі умови. Але надто вже підозріло це виглядатиме.
