Особливості парламентських виборів
Н.Черненко,
Київ сьогодні (24.02.-02.03.2006),
27.02.06
М.Погребинський: "Населення, яке симпатизує Ющенку водночас симпатизує й Тимошенко".
Михайло Погребинський - директор Київського центру політичних досліджень та конфліктології - завжди має свою думку щодо політичної ситуації чи розкладу політичних сил в Україні. І, як правило, дещо відмінну від думки інших політологів та експертів. Його прогнози майже завжди збуваються - у цьому не раз пересвідчувалися й читачі "КС".
Цього разу темою нашої розмови стали не лише особливості нинішньої виборчої кампанії, а й прогнозування ситуації у новоствореній Верховній Раді, основні тенденції у політиці та суспільстві після виборів.
- Михайле Борисовичу, нинішня парламентська виборча кампанія дуже відрізняється від попередніх?
- Відрізняється тим, що вперше вибори проводяться за пропорційною системою. Виборчу кампанію організовують не окремі політики, а політичні партії. Здавалося б, підвищений інтерес до виборчих перегонів повинні проявляти не лише політики, а й виборці. На жаль, електорат швидше споглядає підготовчий процес і не має інтересу, не має очікуваного ентузіазму. Виборча кампанія, справді, йде якось мляво, нецікаво. Однією з причин цього, вважаю, є те, що люди просто втомилися, витратили багато сил, емоцій під час минулих запеклих президентських виборів. А після них за рік не побачили очікуваних результатів, змін на краще. Серед виборців багато розчарованих. Як у політиці, так і у політиках.
- Але ж соціологи стверджують, що виборці будуть активними у день голосування...
- Я не вірю в це. Ще одна причина того, що виборча кампанія нецікава полягає в тому, що загострення міжрегіонального політичного протистояння Схід-Південь з одного боку і Захід-Центр з іншого, яке почалося під час президентської виборчої кампанії, дістало продовження і збереглося донині. Підтвердженням тому - за Партію регіонів беззаперечно збираються голосувати на Півдні і Сході, тобто ті, які на минулих виборах підтримували Віктора Януковича. А Захід-Центр, який голосував за Віктора Ющенка, сьогодні поділений між симпатиками партії Ющенка НСНУ і симпатиками Блоку Юлії Тимошенко. Між НСНУ і БЮТ йде конкуренція, хоч це протистояння виявити важко. Населення, яке симпатизує Ющенку водночас симпатизує й Тимошенко. Обидва лідери це розуміють. А отже не можуть робити ставку на протистояння. І тому виборча кампанія йде мляво. Конкуренція існує, а відкритої боротьби немає, бо лідери не зацікавлені її демонструвати.
- Дехто з політиків стверджує, що парламентські вибори насправді є виборами прем`єр-міністра...
- Певний сенс у цьому є. Оскільки парламентські вибори вперше визначатимуть переможців, які впливатимуть на формування уряду, визначатимуть, який уряд буде в нашій країні. Але не треба зводити парламентські вибори лише до виборів прем`єр-міністра.
Це вигідно стверджувати Юлії Тимошенко, тому вона так говорить. У суспільній уяві претендентів на пост прем`єр-міністра є небагато. Першу сходинку в цьому рейтингу займає Віктор Янукович, другу Юлія Тимошенко, Єхануров відстає і перебуває на значно нижчій сходинці. Юлії Володимирівні вигідно саме так представляти парламентські вибори, але насправді це не так. Оскільки є велика ймовірність того, що партії-переможці виборів, не зумівши домовитися про створення коаліції, висуваючи кожна свого лідера на пост прем`єра, змушені будуть зрештою, шукати компроміс.
Це означає, що вони відмовляться від своїх кандидатур перших осіб, а висуватимуть, як кажуть, третіх осіб. Припустимо, що НСНУ БЮТ і СПУ отримають 45 відсотків голосів (це дуже малоймовірно, але теоретично можливо). Щоб створити коаліцію, їм потрібні будуть ще 5-6 відсотків голосів іншої партії. Скажімо, вони домовляться з Народною партією Володимира Литвина. Уявіть собі: Литвин, Мороз, Ющенко, Єхануров, Тимошенко сядуть, щоб домовитися, хто буде прем`єром у такій коаліції. Зрозуміло, що ні Єхануров, ні Тимошенко не зможуть отримати цю посаду, бо вони не зможуть домовитися з Литвином. Проти Юлії Володимирівні заперечуватиме Ющенко. Отож шукатимуть третю кандидатуру. Можливо, це буде Литвин чи Мороз, а, можливо, маловідома кандидатура, скажімо, Яценюк, з яким у Тимошенко нема конфронтації. Після виборів можлива й інша ситуація - коаліцію створять Партія регіонів, СДПУ(О) разом з Народною партією. Уже сьогодні очевидно, що у такій коаліції слово Партії регіонів звучатиме вагоміше, бо вона на виборах беззаперечно набере більше голосів, ніж її потенційні партнери разом узяті. Але "золота акція" буде у цих менших політсил. Йдучи в коаліцію з Партією регіонів, вони обов`язково ставитимуть умови, вигідні їм. Може статися, що однією з умов буде - не обговорювати кандидатуру Віктора Януковича на пост прем`єра. Тоді й такій коаліції доведеться шукати третю кандидатуру.
Скажімо, запропонують Володимира Литвина, або ж знову когось малознаного серед широко загалу. Це, так би мовити, варіанти однокольорової коаліції.
Є й інший варіант - створення широкої коаліції. Вона буде можлива тоді, коли НСНУ домовиться з Партією регіонів. З точки зору стабільності в державі, це був би найоптимальніший варіант. Обидві партії - потужні політичні сили, об`єднавшись у коаліцію, вони спиратимуться на всю Україну і тоді можна сподіватися на більш усталений, прогнозований розвиток країни. Звичайно, виборці - прихильники однієї й другої партії будуть невдоволені такою коаліцією, такими партійними домовленостями. Однак згодом вони сприймуть цю ситуацію, бо відчують шанс жити без катаклізмів і потрясінь.
Безперечно, сьогодні важко сказати, як розвиватимуться події у новоствореній Верховній Раді. Я окреслив лише основні можливі варіанти, насправді їх може бути значно більше.
- З ваших слів випливає, що "золота" акція у формуванні коаліції буде у Народної партії Володимира Литвина. Його політичних "штиків" хотітимуть і в одному, і в іншому таборі. А на початку виборчої кампанії деякі експерти пророкували роль "золотої" акції СНУ Олександра Мороза.
- Мороз теж матиме такий шанс. Однак Олександр Олександрович і його партія сприймаються як учасники "помаранчевої революції". Вірогідніше, він буде з пропрезидентськими силами. Однак, ситуація складається так, що "Нашій Україні" разом із соціалістами, і навіть з БЮТівцями, не вистачить сил для створення коаліції. Вони змушені будуть кликати в "помаранчевий" табір партію Володимира Литвина. Без Литвина складно буде і "біло-блакитним". Тобто, саме у нього й буде "золота" акція. Хоча все ще може змінитися. Кажу це, зважаючи на те, що рейтинг Литвина нині, як кажуть соціологи, швидше падає, ніж росте.
- Партій, які пройдуть до парламенту, буде шість?
- Ні, я вважаю, більше. Крім НСНУ, БЮТ, Партії регіонів, КПУ, СПУ, Народної партії, яким усі пророкують (цілком аргументовано) перемогу на парламентських виборах, є шанси у блоків Наталії Вітренко, "Пора"- ПРП і "Не так!". Вони мають 1,5-2 відсотки виборців, які готові за них проголосувати. Це означає, що 1 відсоток добрати в останні дні виборчої кампанії цим політструктурам буде нескладно. Бо, як правило, п`ята частина насичення визначається за кого голосувати в останній тиждень виборчої кампанії.
Виходячи зі своїх теоретично-вірогідних уявлень, я прогнозую, що парламентськими стануть вісім партій.
- Чи позначилася новизна - проведення виборів за пропорційною системою - на виборчих програмах політичних партій? Чи схожі вони між собою, як це було на всіх попередніх парламентських виборах?
- По суті кардинальних відмінностей у внутрішній політиці — економічній, соціальній - у двох основних гравців виборчих перегонів - партії Народний союз "Наша Україна" і Партії регіонів нема. Певні розбіжності є у зовнішній та гуманітарній політиці. Ющенко - людина ірраціонально налаштована, яка впливає на зовнішній вибір НСНУ і цій партії буде досить важко домовитися з Регіонами щодо зовнішньої політики. Але в решті питань це без проблем, бо обидві політструктури - партії великого і середнього капіталу, я б сказав, буржуазні. Підстав для спільного блоку у них багато.
Щодо виборчої програми Блоку Юлії Тимошенко, то відмінностей в економічній та соціальній політиці від програм згаданих двох партій чимало. Програма БЮТ більш популістська, навіть лівопопулістська. БЮТівці називають свою ідеологію солідаризмом, я з цим не згоден. Так от, БЮТ буде набагато складніше домовитися і з ПР, і з НСНУ навіть у питаннях внутрішньої політики. Настанови суттєво різняться. Наприклад, БЮТ за реприватизацію, за завершення цього процесу, мовляв, усе, що забрано, приватизовано незаконно, має бути повернуто державі. Ані Регіони, ані НСНУ не збираються цього робити. І знайти компроміс у цьому питанні буде складно, навіть якщо БЮТ зменшить пропоновану до реприватизації кількість підприємств з 3 тисяч до 300. НСНУ і Партія регіонів прекрасно розуміють, що варто лише знову заговорити про реприватизацію, як можна надовго забути про інвестиції, міжнародну співпрацю у багатьох галузях. Між тим, багатьом виборцям саме теза про реприватизацію БЮТівської програми найбільше до вподоби.
У БЮТ не зовсім визначена і зовнішня політика, у той час як НСНУ, як я вже говорив, абсолютно налаштована на Захід, зокрема на Сполучені Штати Америки. Багато хто вважає, що зовнішня політика Партії регіонів - це спрямованість на Росію. Але я вважаю, що це не так, це швидше прагматична спрямованість на те, щоб використати всі можливості для України там, де їх можна використати, і не давати зобов`язань, які можуть ускладнити вирішення економічних питань. Скажімо, не зобов`язуватися неодмінно вступити в НАТО, як це у НСНУ. Неприйнятна для Регіонів і теза про розповсюдження "помаранчевих" ідеалів Майдану на пострадянському просторі, яку декларує пропрезидентська партія, зокрема міністр МЗС пан Тарасюк. У Партії регіонів люди прагматичні, якщо вони не бачать якогось зиску з зовнішньо-міжнародних стосунків, то вони ніколи й не декларуватимуть і не прагнутимуть їх. Іншими словами: якби американці запропонували щось Партії регіонів, вона сприйняла б цю пропозицію лише у тому разі, якби від неї очевидною була користь Україні і водночас там був закладений і її власний бізнесовий інтерес. І це зовсім непогано. Ті кроки, які зробив Віктор Ющенко і його команда не стільки назустріч Заходу, скільки, виконуючи побажання Кондолізи Райс, нічого ні Україні, ні правлячій українській еліті не дали.
Але можливість для пошуку якогось компромісу між НСНУ і ПР у плані зовнішньої політики є. Скажімо, радикально налаштовані міністри, пов`язані із зовнішньою політикою - Гриценко і Тарасюк, незважаючи на те, що вони креатури Президента, будуть звільнені, на їх місця прийдуть поміркованіші люди, здатні до компромісів, прагматично налаштовані. Це в інтересах не лише обох партій, а й усієї України, бо ж домовлятися тоді стане легше. Інакше суспільство приречене на постійні збурення.
Якщо НСНУ не працюватиме, не домовиться з Партією регіонів, то вона - матиме 200 голосів у парламенті, які постійно ставитимуть їй палки в колеса. Не думаю, що Віктор Ющенко є таким войовничим лідером, який спокійно зможе спостерігати зіткнення своєї партії з потужною силою - Партією регіонів. Його заклики "закопати сокиру війни", "припинити війну" обнадіюють. Але він мусить і вжити відповідних заходів для цього - позбавитися радикалів у своїй команді, поставити таку вимогу й "біло-блакитному" табору. Мені здається, що Президент України зробить-таки вибір на користь стабільного розвитку України. Інакше його чекають дуже важкі останні роки президентства, він увійде в історію як Президент, який отримав не зовсім легітимно владу, а потім ледве-ледве протримався відведений йому термін. Похвально, що наш Президент хоче провести низку важливих реформ. Але ж провести їх він може лише спираючись на широку підтримку різних політичних сил, а не лише на свою, ще не надто потужну партію.
- Що нового у плані політичних технологій варто очікувати виборцям?
- Ми входимо у найвищу, активну фазу виборчої кампанії, коли на телеканалах проводитимуться дискусії, дебати, двобої, обмін думками, "круглі столи". На них чітко визначаться політичні орієнтації суб`єктів парламентських виборів. Велике значення для виборців матимуть теледебати основних гравців перегонів. І хоч фінансово це питання ще не вирішено - теледебати мають фінансувати самі партії, а не Держбюджет, - упевнений, що за кілька днів усе владнається. І тоді ми побачимо цікаву й знакову картину.
Багато хто з виборців за відповідями на конкретні запитання — скажімо, щодо вступу України в НАТО, ЄС, зовнішньої політики, або просто екологічного запитання: "Ви за побудову сховища для ядерних відходів чи проти?" - визначатимуться, за кого голосувати. Розпливчасті, невизначені позиції партій не викликатимуть симпатій, так само як і відверта брехня чи намагання підлакувати дійсність. Сьогодні політичним партіям буде важче обдурити чи задобрити виборців. І це нове у нинішній кампанії.
- Ви впевнені, що на теледебатах прозвучать ключові, гострі для України запитання? Пан Президент уже кілька разів закликав: "Давайте не будемо чіпати цих гострих питань".
- Упевнений. А такі заяви - це нонсенс. Як це - "не чіпати"? Заради цього і проводяться вибори. Заради того, щоб знати, як до засадничих основ державної політики ставляться люди. Президент ніби у виправдання говорить, що це може призвести до ще більшого розколу в суспільстві. Зважаючи на це, можу навести приклад Італії, позицію їхнього прем`єра Берлусконі. На півночі цієї країни вже давно існує політична партія, позиція якої - відділити північні провінції від Італії. Мовляв, ми тут працюємо, із шкіри пнемося, а наші результати діляться на всю країну, в тому числі й на південь, мешканці якого відзначаються ледачкуватістю. Давайте створимо федерацію і заживемо по-новому. Це їхня філософія. Гасла цієї партії - відверто сепаратистські. Але ніхто її не забороняє, не заплющує очі на проблему, яку мусує партія і поділяє лише частина виборців. Після кожних виборів ця партія проходить до парламенту, входить до складу правлячої коаліції, знаходить спільну мову з Берлусконі.
Демонополізація влади, хотілося б комусь цього чи ні, відбуватиметься й після виборів. Сприятиме цьому політична реформа, до якої я долучився. Скільки б не галасували про її поспішність, вона виявилася якраз на часі. Минулося, коли всі важливі рішення приймалися в одному кабінеті. Суспільство повстало проти цього, люди сказали: "Зважайте на нас і поважайте нас". Тепер вони не відступляться, відступитися доведеться владі.
