Закарпаття 2005: вперед у минуле! Що залишив по собі закарпатцям Віктор Балога?
Анастасія Кон
Вісті тижня-центр
08.10.05
…закарпатці стали свідками небувалих переслідувань за політичними уподобаннями та партійною приналежністю.
Президент України пригрозив губернаторам кадровими чистками за підсумками соціально-економічного розвитку в регіонах. В одному із своїх моральних указів Ющенко сказав, що перше, що оцінюватиметься - це створення робочих місць, друге - сума інвестицій, залучених в економіку регіону, а звідси - темпи росту доходів населення. Третє - темпи росту сільськогосподарського та промислового виробництва.
Цікаво, хто буде доповідати, а головне – відповідати – за те, що сталося в Закарпатській області за останні дев’ять місяців? Чи, може, так у нас все добре, що колишній уже голова Закарпатської ОДА Віктор Балога пересів до міністерського крісла? Спробуємо розібратися.
Почнемо із політичної ситуації. Сказати, що вона напружена – не сказати майже нічого. Політики мусять бути напруженими, аби бути у формі і втриматися в сідлі політичного коня. Йдеться про інше: закарпатці стали свідками небувалих переслідувань за політичними уподобаннями та партійною приналежністю. Вперше в історії Закарпаття було кинуто за грати губернатора-попередника. Подібного не дозволяли собі ні при правителях Австро-Угорщини, ні при «керівній і спрямовуючій» КПРС.
На початку 21-го століття, в центрі Європи людей арештовують, викликають на допити, звільняють з роботи тільки за те, що на президентських виборах вони агітували і голосували не за того. Сотні держслужбовців, директорів шкіл, учителів, лікарів позбулися робочого місця тільки тому, що не були «помаранчевими». Кадровий «безпрєдел» шокував навіть найзапекліших прихильників кадрової чистки. На посади призначали людей без належного рівня освіти, з браком чи повною відсутністю професійних навиків і досвіду. Новопризначеному голові ОДА знадобиться чимало часу для того, аби повернути ситуацію бодай на ту, що була на початок керівництва помаранчевих.
Заповзятість у політичній чистці та перекошеній кадровій політиці, без сумніву, вплинула на іншу важливу сферу життєдіяльності закарпатців – соціально-економічну. Діяльність команди В.Балоги у цьому напрямку можна охарактеризувати тільки одним твердженням — «повний провал»! Якщо ще минулого року Закарпаття боролося за перші місця серед регіонів держави, то за кілька місяці 2005–го область взялася впевнено пасти задніх і єдине, що міг пообіцяти помаранчевий губернатор – вийти хоча б на 12-ту сходинку за результатами соціально-економічного розвитку. Обіцянки, треба зауважити, Балога так і не стримав: Закарпатська область плентається позаду всіх регіонів майже за всіма показниками. Ті кілька призових місць, що маємо нині — заслуга команди І.Різака. До прикладу, школи Закарпатської області найкраще комп’ютеризовані серед регіонів України! Подібна ситуація тільки в Києві. Але зусилля до цього докладав аж ніяк не губернатор Балога.
Так само, як і не особливо він переймався складною ситуацією і зв’язку із ліквідацією ВЕЗ. Екс-губернатор вдався до найлегшого у цій ситуації кроку – звалити вину на іншого: з’ясувалося, що всі негаразди в області – через недолугу діяльність уряду Тимошенко, обласна ж влада – «біла і пушиста» — рвала на собі останню сорочку, аби виправити ситуацію. Зиску від цих старань, правда, для пересічних закарпатців було мало. Ціни на пальне, хліб та ліки з найнижчих в державі за даними минулого року підскочили до найвищих у році поточному.
Жителі області так і не дочекалися бодай одного зданого в експлуатацію об’єкту соціального призначення. Розчаровано і безнадійно дивляться у своє майбутнє ті села, до яких за губернаторства Різака не встигли провести газ. Розроблену його командою програму газифікації Закарпатської області команда Балоги, розкритикувавши . .. зупинила. «Невдоволення» професіоналів-господарників звучали не з приводу технологій чи строків газифікації населених пунктів. Вони не бачили смислу в самій газифікації: мовляв, навіщо, якщо в Закарпатті повно дров!!!
Ідеологію дегазифікації проповідував, згадується, і один із керівників ще в колишньому СРСР. Своє прохання до Газпрому країни припинити газифікацію Закарпатської області він пояснював просто: мовляв, закарпатці недалекі, забиті гірські люди то можуть ще (тьху-тьху) і хати свої позривати через той газ. Хтозна, можливо саме так чи приблизно так, чи з прямим натяком на це, пояснював свою безгазифікаційну політику і губернатор Балога. Цікаво, чи цікавився він при цьому думкою самих закарпатців? Думаю, цим він переймався найменше. Завжди.
Чи пам’ятаєте ви, шановні читачі, паводки 1998-го та 2001–го року? Дурне запитання, чи не так? Бо хіба можна забути підтоплених 130 населених пунктів, близько двох тисяч будинків повністю зруйнованих, 18 людей загиблих під час першої повені? Не заліковані ще до кінця і рани повені другої… Чи можлива катастрофа втретє? Років два тому та ще минулого року можна було впевнено говорити, що влада робить усе для того, аби трагедії не сталося. Відбудовані оселі, підняті дамби і захисні укріплення – це все, звісно, дало результати. Але головне, влада років 2002-2004 повернулася нарешті обличчям до вирішення основної проблеми природних лих – нещадної і неконтрольованої вирубки карпатських лісів. Лісову галузь, яка весь час, окрім цих років, показувала збиткову діяльність, повернули господарю – Держлісгоспам, які вели чесну і прозору політику щодо лісу, відповідали за кожне зрубане і непосаджене дерево. Що ж маємо нині? Ліси знову здали в оренду, і лісова галузь знову показує збиткові результати своєї діяльності. Прикро, бо, не приведи Господи, ще один паводок… Хтось-таки цим потішиться і на цьому наживеться.
Ігнорувати екологічні проблеми заради власного збагачення нинішня влада навчилася не тепер. Досвід управління областю минулих років дає про себе знати. Ось тільки нещодавно всі дізналися про шкідливий «Премікс», дозвіл на ввіз якого до Закарпаття був підписаний не Іваном Різаком, як намагалися подати деякі газети, а Віктором Балогою ще у 1999-ому році! І про його шкідливість тодішня влада мовчала!
Серед «досягнень» помаранчевої влади соціального характеру особливої уваги заслуговує зростання заборгованості по заробітній платі. Якщо у спадок губернатору Балозі дісталися 300 тисяч гривень невиплачених зарплат, то він спромігся залишити по собі майже 2 млн. грн.. заборгованих виплат! Загалом, ситуація із зарплатами стала вкрай далекою від тієї, до якої встигли звикнути бюджетники, починаючи з 2003-го року. Мало того, що зароблені гроші виплачуються із значною затримкою, для того, аби вони взагалі були, у банках беруться мільйонні кредити. Отак і живемо: від кредиту до кредиту…
Не побачили закарпатці і щедро обіцяних тисяч робочих місць. Натомість – зростання безробіття та масове бажання краян виїхати за кордон на постійне місце проживання. Особливо багато серед майбутніх емігрантів – тих, хто представляє так званий малий і середній бізнес. Власне, саме їм нова влада обіцяла нечувану підтримку та безпрецедентне сприяння у веденні підприємницької діяльності. Вся ж «підтримка» та «сприяння» у Закарпатті звелися до того, що місцевим підприємцям «ввічливо» порекомендували «співпрацювати» з сумнозвісною мукачівською фірмою «Барва».
До речі, чомусь саме на цю фірму повернуто митний пост, ліквідований попередником Балоги. У зв’язку з цим виникає чимало запитань, одне з яких: чи випадково пан Зварич керував виборами в Закарпатські області? Чи не мав він, а точніше, його дружина, кровної, а точніше, пальної зацікавленості у цій митниці? Пільгове розмитнення нафтопродуктів – це, погодьтеся, важливе вливання у сімейний гаманець. До слова, митниці і кордони, - це особлива тема для розбору діяльності губернатора Балоги. Наголосимо лиш на одному: вдало розставлені «свої» кадри дозволяють «по-особливому» вести діяльність на цих ділянках.
2005-ий рік відзначився ще кількома кроками «вперед у минуле». Забуте відключення світла знову нагадало про себе, пропала гаряча вода, розпочалися значні перебої із холодною. Влада повністю відмовилася від підтримки спортивних досягнень і починань. Її не зацікавив ні футбол, ні гандбол ні будь-які інші види спорту. На грані розпаду Ужгородський футбольний ліцей, створений попередниками. Навчальний спортивний заклад, якому раділи тисячі закарпатських дітлахів, може закритися не стільки через брак коштів, скільки через повну відсутність бодай крихітної уваги до його проблем чиновників із площі Народної.
І ще одне — професійне. Влада твердить, що зі свободою слова в Закарпатті все в повному ажурі. Чи вірить ще хтось цим словам? Сумніваюся, що такі знайдуться. Після відкритого цькування кількох друкованих видань, після судових позовів проти журналістів та прямих вказівок, що і як писати, слова про свободу слова та відсутність цензури сприймаються із гіркою посмішкою.
Отже, підсумок.
Відсутність інтересу влади до розробки концептуальних проектів соціально-економічного розвитку — лише половина проблеми. Навіть якщо припустити, що, умовно кажучи, завтра з’явиться унікальна програма реформ, — її однаково нікому буде реалізовувати. Для багатьох нових призначенців актуальним завданням є освоєння елементарних бюрократичних навичок й управлінських функцій.
Уже не можна не бачити негативні процеси в економіці — зафіксовані уповільнення темпів зростання ВВП та зростання заборгованості із зарплат, на високому рівні тримається інфляція, падає інвестиційна привабливість закарпатської економіки. Наступнику Балоги доведеться не презентувати нові («амбіційних», як зараз заведено говорити) проекти, а утримати соціально-економічну ситуацію від подальших кризових процесів. Якщо прийшовши до влади, Іван Різак та його команда зробили все можливе, аби їх наступники мали підстави говорити про можливості прискорення розвитку та пошук нової якості державного управління, то тепер коло проблем звузилося до завдання запобігти поглибленню кризових тенденцій.
Будьмо об’єктивні: в тому, що відбулося в Закарпатті, немає нічого випадкового. До влади прийшли люди, котрі здійснюють державне управління з допомогою маніпулятивних прийомів, коли діяльність державних органів насамперед націлена на створення тільки видимості благополуччя. А від цього, як відомо, жити краще не стає…
