Віктор Бондар: "Я насамперед людина Президента й прем'єр-міністра"
Діана Дуцик
Без цензури (14-20.10.2005)
14.10.05
Перші півроку я був, напевно, для працівників секретаріату Кабміну незрозумілим.
- Коли вас призначили, думки експертів розділилися: одні казали, що ви людина Червоненка - Порошенка й через вас вони керуватимуть міністерством, інші - що ви тимчасовий міністр. То хто ж ви насправді, чия ви людина?
- Я насамперед людина Президента й прем'єр-міністра. Не треба нічого придумувати. Скільки себе пам'ятаю, я працював, намагався робити те, що потрібно на тій чи іншій посаді, щоб не було до мене ніяких претензій. Я працював 5 років у Кабміні й пройшов від головного спеціаліста до начальника управління, заступника директора департаменту. Намагався створити нормальну команду. Коли надійшла пропозиція обійняти посаду першого заступника міністра транспорту, хвилювався, але пішов. За чотири місяці розібрався. Постійно намагався подавати якісь пропозиції, які, можливо, були й нетрадиційними для державної служби, але, на мій погляд, реформаторськими, навіть радикальними.
- Для вас призначення на посаду міністра було несподіванкою чи перед тим ви мали розмову із Президентом або прем'єром?
- Кожна людина мріє про якісь наступні кроки. Якби я сказав, що я про це не думав, то була б неправда. Я просто працював. Коли ж надійшла пропозиція, був приємно здивований і погодився.
- У вас був успішний бізнес. Чому ви його покинули й вирішили піти на державну службу?
- Із 17 років я працював. Закінчивши Суворовське училище, я вступив у Харківську юридичну академію (тоді - інститут). Мені не вистачало грошей на життя. Довгий час доводилося ходити на навчання у військовому бушлаті, бо не було нічого іншого. Потім я подумав: скільки так може тривати? Треба щось робити. Із друзями створили юридичну фірму, почали працювати, виросли до потужної компанії, стали працювати зі Сполученими Штатами. Але так вийшло, що 1999 року нам запропонували вийти з бізнесу на дуже привабливих умовах. Я, як нормальна людина, не міг цим не скористатися. Бізнес перейшов до інших людей, які є громадянами іншої країни. Мене й тих, із ким я працював, це влаштовувало. Перед кожним постало запитання, що робити далі. Я вирішив, що піду на державну службу. Тим паче, що я вже тоді цікавився новітніми технологіями. А в уряді тоді ще ніхто цим не займався.
- І ваші пропозиції нормально сприйняли?
- Перші півроку я був, напевно, для працівників секретаріату Кабміну незрозумілим. Пропонував створити якісь автоматизовані системи, автоматизований документообіг, побудувати комп'ютерну мережу, створити веб-портал. Мені казали, що в Україні такого не буде ще довго. Але ми почали одразу з народними депутатами напрацьовувати нормативну базу з усього спектра інформаційних технологій. Я одразу зрозумів, що треба запрошувати в Україну відомі світові компанії, які можуть принести інвестиції та нові технології. Щоб довести, що це може ефективно працювати, ми побудували в Будинку уряду надсучасну телекомунікаційну комп'ютерну систему, визнану, до речі, однією з найкращих в Європі. Що таке урядовий портал, я зрозумів у Канаді. Там громадяни не бігають по кабінетах, а можуть надіслати всі документи електронною поштою. Канадці також показали, як такий проект може стати для держави не збитковим, а прибутковим.
- Але чи можливо вести мову про такі речі, коли в нас некомп'ютеризована країна, комп'ютерів немає навіть у місцевих відділеннях міліції, судах, прокуратурах?
- Коли ми починали займатися мобільним зв'язком у 1994-1995 роках, усі казали, що це утопія, бо громадяни не мають грошей, щоб придбати телефон. Сьогодні в Україні 20 мільйонів користувачів і ніхто не каже, що це не потрібно. Коли 1999 року ми почали займатися Інтернетом, користувачів було тисяч 300-400, сьогодні вже 6 мільйонів. Громадянам треба всі послуги надавати вчасно, інакше вони скажуть, що уряд неспроможний задовольнити їхні інтереси.
- Якщо ми вже заговорили про Інтернет... Після того як призначили попередній уряд, дуже скоро виник скандал, пов'язаний із вашим міністерством. Ідеться про ліцензування інтернет-ЗМІ. Чи не ваша це була ідея?
- Ні, це не моя ідея. Узагалі, це надумана історія. Я - послідовний прибічник того, що Інтернет має бути вільним. І будь-який спеціаліст вам скаже, що в Інтернеті технічно неможливо заборонити щось публікувати.
- А чи потрібно законодавчо врегульовувати інтернет-простір?
- Ні. Законодавчо можна врегульовувати хіба що питання боротьби зі спамом. Але це треба робити відповідно до європейського законодавства. А розказувати комусь про те, чи розміщувати щось в Інтернеті, чи ні, не потрібно. Навіщо створювати штучні перепони?
- Які ви визначаєте пріоритети в роботі міністерства?
- У нас надзвичайно велика кількість нерозв'язаних проблем стратегічного характеру. Завжди всі розглядали діяльність міністерства з погляду внутрішніх державних проблем. Я намагався дивитися на всі проблеми трохи ширше. Наприклад, хто для нас є конкурентами, хто нам створює перепони, хто заважає розвиватися.
- Конкретизуйте, будь ласка.
- Наприклад, морські порти. Ми завжди створювали умови, коли розвиток морських портів залежав від того, кому яку знижку дати. Кожен начальник порту був зацікавлений не бігати у пошуках нових товаропотоків, транзитних вантажів, а знайти людину в міністерстві, яка допоможе йому підписати новий наказ про знижки, або пролобіювати рішення на рівні уряду про надання якихось пільг. Я поставив питання інакше. Запропонував проаналізувати, які товаропотоки йдуть через порти навколо України, що це за товаропотоки, яка їхня структура, які умови надають для перевізників у портах інших країн. Треба зробити Україну активним гравцем на цьому ринку.
- Тобто ви узяли собі за мету переорієнтувати транзитні товаропотоки?
- Так. Для цього, можливо, слід продемпінгувати, зробити агресивнішою політику портів. Треби зробити аналіз, де ми зможемо знизити тарифи тощо. Окрім того, потрібно ще й подивитися, хто найбільше у світі експортує товарів. Китайці лише за рік вивезли зі своїх портів 4,5 мільярда тонн товарів. А ми обробили всього 100 мільйонів. А цей вантаж іде в Європу. Тобто Китай у Європу везе свої товари через Індійський океан, огинає Африку... Навіщо їм так плавати? Якщо можна привезти вантаж в Україну, а потім по Дунаю - у Європу. Але ті ж китайці хочуть зрозуміти, яку політику ми провадимо в цій галузі.
- Ви хочете сказати, що в нас для цього достатньо морського та річкового транспорту? Адже частину його якщо не розпродано, то розкрадено?
- Достатньо. Є Дунайське пароплавство. Звичайно, є проблеми. Ви будете сміятися, але під Державним українським прапором не можна зареєструвати судно, якщо в структурі його власників є акціонер-іноземець. Тому деякі власники суден реєструють свої судна просто в офшорних зонах. Я дав доручення, ми зараз готуємо пропозиції для парламенту, щоб змінити такий підхід. Якщо ми змінимо політику, то в Україні зареєструється близько ста суден.
- Ви згадали про офшори. За минулої влади це міністерство вважали чи не найкорумпованішим. Йому закидали використання непрозорих фінансових схем тощо.
- Щодо офшорів. Там працювали непрозорі фінансові схеми, деякими з них зараз займаються правоохоронні органи. Я не даватиму ніяких оцінок. Але є ще й інші проблеми, наприклад - непрозорості процедур державних закупівель на наших великих підприємствах. Ми працюємо над тим, щоб змінити ситуацію. Буквально днями запускаємо новий сайт. І там буде представлено всі державні закупівлі, які здійснюють наші підприємства.
- Скільки, до речі, у віданні міністерства є підприємств?
- Коли мене тільки-но призначили, я також поставив це запитання. Мені сказали - десь 400. А коли почали рахувати, виявилося 2703. Але там справи були настільки заплутані, що ми витратили два місяці, аби тільки створити реєстр цих підприємств. Я хочу зробити їх роботу прозорою, щоб не виникало жодних питань щодо фінансів.
- А ви не боїтеся, що під час виборів ці ж підприємства буде використано для сумнівних операцій, як це було за Кирпи?
- Ні. Ви бачите позицію Президента. Він сказав: ніякої участі у виборах. Я не дозволю використовувати міністерство та ці підприємства в політичних іграх. Крім того, ми ще на початку року заборонили нашим підприємствам перераховувати будь-куди кошти, прикриваючись благодійною діяльністю. Міністерство - надзвичайно потужна бюджетоутворювальна структура в Україні. Для нас важливо зберегти спокій і довести суспільству, що Україна змінюється й немає того негативу, який був раніше.
- Зараз є дуже багато нарікань на роботу Укрзалізниці. Найперше - з боку громадян на погіршення сервісу. У чому проблема, у тому, що немає залізної руки?
- Диму без вогню не буває. Можливо, дисципліна й справді трохи підкачала. Я хочу зараз створити групу інспекторів, які добре знають проблеми залізниці й відповідатимуть за дотримання дисципліни.
- Сьогодні всіх громадян хвилює ще одне питання: чи не відбудеться чергового подорожчання квитків на залізниці?
- Пасажирські перевезення надзвичайно збиткові. За підсумками року, збитки за пасажирські перевезення становитимуть близько 2 мільярдів гривень. Але зрозуміло, що є відповідний рівень життя в країні і ми не можемо вивести тарифи на європейський рівень, поки не буде відповідної заробітної плати. Тому ми провадитимемо політику стримування й не робитимемо ніяких різких кроків. Тим паче що підняття цін на 20-30 відсотків не розв'яже проблем Укрзалізниці. Сьогодні найперше нам треба підняти обсяги транзитних перевезень.
- Якою буде ваша політика щодо пільг для різних категорій громадян?
- У нас під пільги підпадає 23 мільйони населення. У якій ще країні більше як половина населення мають пільги на проїзд? Щоб їх усі компенсувати, треба понад 5 мільярдів гривень субвенцій. Який бюджет це витримає? Серед цих пільговиків - 800 тисяч тих, котрі отримують пільги за службовою ознакою: податківці, міліція, СБУ, військові. Ці пільги треба скорочувати. Зараз ми разом із Мінпраці працюємо над тим, яким чином можна переглянути систему. У державі повинен бути комплексний підхід до надання будь-яких пільг: і на проїзд, і на житлово-комунальні послуги. Необхідно збільшувати рівень заробітної плати та одночасно, протягом 2-3 років, скорочувати пільги.
- Що буде з "Укртелекомом"?
– Є позиція Президента, який чітко сказав, що держава не може бути ефективним власником. Але до того як його приватизувати, треба видати ліцензію на мобільний зв'язок, провести фінансовий аудит і дістати висновки щодо можливостей "Укртелекому". А тоді виставляти компанію на відкритий аукціон як оператора з надзвичайно потужними можливостями. Його можна дуже гарно продати.
