Куди зникли гроші Юлії Тимошенко?
Сергій КУДЕЛЯ
Сільські вісті
23.08.05
У штаб-квартирі компанії ЄЕСУ у Дніпропетровську Тимошенко розповіла Бжезинському, що її початковий бізнес полягав у поширенні піратських копій фільмів, першим із яких був «Рембо».
Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко не повинна приховувати справжній обсяг свого статку, який, ймовірно, значно перевищує офіційно задекларований. Так вважає американський журналіст Метью Бжезинський, який наприкінці 90-х років працював кореспондентом газети «WalStreet Journal» в Україні та Росії. Свої враження від кореспондентської роботи Бжезинський описав у книзі «Казино Москва», в якій Юлії Тимошенко він присвятив главу під назвою «Жінка ціною в 11 мільярдів». У ній він називає Тимошенко найуспішнішою діловою жінкою колишнього Радянського Союзу.
Перша зустріч Юлії Тимошенко та Метью Бжезинського відбулась у Москві, однак була нетривалою. Тимошенко, яка очолювала тоді ЄЕСУ, поспішала на зустріч із керівництвом «Газпрому», але пообіцяла американському журналісту ексклюзивне інтерв’ю. Свою обіцянку Тимошенко виконала, виславши за Бжезинським особистий літак. Американця дуже зацікавила компанія із річним доходом в 11 мільярдів доларів, яка залишалася невідомою на Заході. Не менш інтригуючою для нього була і постать Тимошенко — «чарівної жінки у костюмі від Шанель та прикрасами на суму його річної зарплати».
У штаб-квартирі компанії ЄЕСУ у Дніпропетровську Тимошенко розповіла Бжезинському, що її початковий бізнес полягав у поширенні піратських копій фільмів, першим із яких був «Рембо». Потім вона отримала кредит у банку і почала здійснювати бартерну торгівлю газом. За словами Бжезинського, таким чином заробили свої гроші багато російських багатіїв. Він вважає, що, забезпечуючи підприємства газом в обмін на товари, Тимошенко врятувала їх від банкрутства. Це дозволяло підприємствам залишатися відкритими. «Люди отримували платню. Підприємства не отримували прибутку, але все ж працювали. Отже, загалом це було більш вигідно Юлії Тимошенко, ніж Україні. Але без Юлії Тимошенко ситуація була б ще гіршою».
Як пояснила тоді Тимошенко Метью Бжезинському, вона лише користувалася можливостями, які виникли в умовах економічної кризи. А нагадуванням про те, хто допомагав їй у цьому, була фотографія Павла Лазаренка, що висіла над робочим столом Тимошенко. Водночас, коли Бжезинський запитав про довготермінові плани Юлії Тимошенко, то почув у відповідь: «Стати президентом України».
Американський журналіст відзначає, що вона, безперечно, наблизилася до цієї мети. Популярність Тимошенко в Україні, яка зростає, незважаючи на її олігархічне минуле, Метью Бжезинський пояснює вмілою маніпуляцією нею свого образу: «Це все питання маркетингу. І питання міфотворення. Одна з вад демократії — це поширений у ній популізм. Політикам часто вдається переконати людей, що вони хтось, ким вони не є насправді. Це відбувається у багатьох державах, і Україна не виняток».
Прикладом маніпуляції Бжезинський вважає і офіційну декларацію про доходи Юлії Тимошенко. Як вона може мати на банківському рахунку лише 900 гривень? «Якщо це справді так, то вона дуже немудро інвестувала свої капітали у 90-ті роки. Я не бухгалтер, але мені все ж ця сума видається замалою, як, напевно, і вашим слухачам».
На думку Метью Бжезинського, Тимошенко не повинна соромитися свого статку: «Вона повинна зрозуміти, що виборці в Україні стають дедалі більш досвідченими та поінформованими. І вона повинна публічно заявити, скільки має грошей насправді. Більшість американських посадовців — мультимільйонери. І нам не потрібні впливові політики, які не мають грошей на їжу. Оскільки їх можна спокусити грошима. Але вона не належить до таких політиків. І це просто смішно з її боку видавати себе за бідну бабусю, коли це зовсім не так».
Коли ж Метью Бжезинський дізнався про захоплення Юлії Тимошенко одягом елітної фірми Луї Віттон, на який, за оцінками інтернет-видання «Українська правда», вона витратила лише цього року більше 30 тисяч доларів, то розсміявся і додав: «Тепер зрозуміло, чому в неї лише 200 доларів на банківському рахунку. Вона, певне, витратила все на взуття».
