Запитaння „ТК”: Як ви оцінюєте реакцію Віктора Ющенка на публікації в «Українській правді» щодо його сина, Андрія? Поясніть вашу точку зору? Яка б реакція, на вашу думку, була б оптимальною – наявна чи якась інша?

«Телекритика»

26.07.05

Мене глибоко вразила ця метаморфоза, яка відбулася з Віктором Ющенком у ставленні до преси – від „шановних друзів” до „морди” у нас один крок, виявляється. І це звертання на „ти”... Чого далі чекати? „Матюків” на робочому місці?

Відповідають: Іван Бокий, Володимир Ар’єв, Ольга Мусафірова, Ольга Герасим’юк, Микола Рубанець, Ленур Юнусов, Ірина Бекешкіна, Ігор Попов

Іван Бокий, народний депутат України, член фракції „Соціалістична партія України”, журналіст:

- Те, як повів себе на прес-конференції Віктор Ющенко, є, скоріше, реакцією батька, а не глави держави. Президент не мав права використовувати із свого словарного запасу слово „морда”, погрожувати журналісту судом. Чисто по-людськи я розумію Віктора Андрійовича, але не схвалюю. Я розумію розгубленість і біль батьків-високопосадовців, які через відсутність часу не змогли виховати своїх дітей належним чином. Всі ми добре пам’ятаємо історію із сином Володимира Щербицького, який, по суті, загубив своє життя і вкоротив батькове.

У нинішній ситуації я Ющенку не заздрю. Хоча, думаю, син Віктора Андрійовича не такий вже безнадійний. Для Андрія батько – неперевершений авторитет, він, наскільки мені відомо, дуже прислухається до нього. Я свого часу часто бачив їх на Сінному ринку разом, вони купували там старожитності для своєї домашньої колекції. Мені запам’яталося, що Віктор Андрійович спілкувався тоді з сином-підлітком, як із дорослою людиною. Було видно, що духовно батько і син - близькі люди. Думаю, Віктор Андрійович знайде слова, що переконають Андрія більше так не чинити. Адже син Президента країни не може себе поводити так, як представники „золотої молоді”. Він більш вимогливо мусить вибирати і місця відпочинку, і компанію друзів. Адже син Президента повинен знати, що і його життя теж просвічується наче рентгеном, бо ніхто не любить владу і людей від влади.

Думаю, Президент мав відкинути перші емоції і особисті образи на журналіста, який відкопав сенсаційні факти, і мав би повести себе зовсім по-іншому. Як би він сказав: „Вибачте. Але я така людина, як і ви. І у моїй сім’ї можуть бути такі ж проблеми, як у вас. Бо малі діти – то малий клопіт, а великі діти – то великий клопіт”, то люди зрозуміли б його і навіть поспівчували. Він обрав тактику нападу. Але думаю, Віктор Андрійович вгамує свої перші емоції і його порада сину бігати по судах не стане початком журналістських репресій. Адже герою Майдану це не личить.

Володимир Ар’єв, керівник продюсерського центру „Закрита зона”, автор програми „Закрита зона” („5-й канал”):

- Свої журналістські розслідування про конкретних людей я роблю тоді, коли вони порушують закони. Тут таких кричущих порушень закону ( а саме так подавала ці події „Українська правда”) я, чесно кажучи, не побачив. Але з наведених фактів постає питання моралі. Чи має право син людини, яку привів на посаду Президента народ Майдану, весь народ України, чи має він право демонструвати таку розкіш, коли він живе у бідній країні? Адже Президент обіцяв допомогти людям, він весь час говорить, що дбає про бідних. Це питання суто моральне. Але....

Неадекватність реакції Президента на публікацію полягала у ставленні до журналістів. Віктор Ющенко одним із найголовніших пунктів своєї передвиборчої програми проголошував свободу слова. Свобода слова не може стосуватися когось одного, а іншого ні. Об’єктом свободи слова має стати і Президент України, і навіть його родина, тому що це родина Президента , обраного народом. Як батька Ющенка зрозуміти можна – він прагнув захистити свою родину. Як президента дії Ющенка виправдати абсолютно не можна.

Я не знаю, що Ющенко сказав своєму синові, коли дізнався про ці публікації. На його місці я, чесно кажучи, взяв би пасок і просто по-батьківськи надавав би синові по сідниці за такі речі. Такий виховний метод запам’ятався б назавжди. А до Андрія Ющенка мені хотілося б звернутися самому із такими словами: „Голубе сизий, Ющенко - це прізвище, яке відоме на всю державу. Ющенко – це твій батько, ти ще не Ющенко. Ти не маєш права підставляти свого батька, який постраждав минулого року і морально і фізично”. А ось реакція Віктора Ющенка на дії журналістів мене вразила більше, ніж публікація „Української правди” про авто, на якому їздить син Президента. Цю заяву про „морду” я розцінив, як плювок особисто в мене, хоча я не займався розслідуванням цієї справи, в мене зараз є свої теми. Такі речі просто так пропускати неможна, бо Кучма у свій час починав саме з таких ”квіточок”. Якщо Ющенко не вибачиться за цю фразу перед усіма журналістами, не перед конкретними, а перед усім журналістським загалом, то він втратить довіру до себе, як до людини, яка обіцяла свободу слова.

Ольга Мусафірова, власний кореспондент „Комсомольської правди” (Росія) по Україні:

- Мене глибоко вразила ця метаморфоза, яка відбулася з Віктором Ющенком у ставленні до преси – від „шановних друзів” до „морди” у нас один крок, виявляється. І це звертання на „ти”... Чого далі чекати? „Матюків” на робочому місці? Коли ще хтось із журналістів потрапить у заповідну зону – діти, родина, тепер і дружина, до речі... Це не приватне життя. Це свідчення того, що за нової влади діє той самий принцип, як і за старої. З цього приводу дозволю собі нагадати російську приказку: „в чужом глазу и соломинка видна, а в своем и бревна не увидать”. Соромно.

Ольга Герасим’юк, телеведуча „1+1”:

- Я, взагалі, хочу закликати всіх поставити крапку у цій, так званій, дискусії, тому що всім уже давно зрозуміло, що це за проект (маються на увазі публікації в "УП" про сина Президента - "ТК"”), а тим більше, мені здається, що його бюджет не безмежний. А свобода слова у нас більше не коштує. Всім зрозуміло, що цікавить усіх абсолютно не 19-річний хлопець з його можливими проблемами, можливими, очевидно, стосунками і таким іншим. А цікавить, якими кривавими слізьми буде плакати його татко. От і все. Вважаю, що проект ганебний, брудний, придуманий людиною з брудними „мізками”. Вважаю, що його треба припинити. Думаю, що вже досить, що вже виконана робота. Крім того, в мене є таке стійке враження, що журналісти скучили за Леонідом Даниловичем дуже сильно. І очікують, що його місце займе, хтось на його зразок. Тоді я подивлюся, як будуть висиджувати серйозні політичні журналісти в кущах і досліджувати, де припаркував свою машину син президента. Діти видатних людей мають особливу карму. Їм треба вчитися жити з тим. Це факт. Але ті, хто придумав цей скандал – це абсолютно брудні технологи, мені здається. І я ще раз кажу, що я пропоную поставити крапку у цій дискусії. Тому що все вже і так „понятно”. Про „морду” в даному випадку хочеться сказати, що мені також певну журналістську подобу як явище часом хочеться так назвати. Далі не буду коментувати. Думаю, Віктору Андрійовичу не дуже просто.

Микола Рубанець, в. о. головного редактора газети „Україна і світ сьогодні”:

-Це реакція Кучми-3. Бо був Кучма-1 за часів свого першого президентського терміну, був Кучма-2. А тепер ми бачимо Кучму-3, озвучує якого Віктор Ющенко. Свого часу Кучма, не розбираючись у деталях, зривався, коли вважав критику несправедливою. Пам’ятаю, як він прилюдно посилав Коробову. У цей раз Ющенко зірвався по-кучмівські. Це вперше. Ющенко-банкир, Ющенко-прем’єр-міністр ніколи не дозволяв собі такого. У цій ситуації він мав поводити себе так, як колись у Верховній Раді, коли зчинялася бійка. Він завжди був вищий за провокаційну ситуацію. Він завжди вважався людиною високої моралі, вихованості та інтелігентності. Цього разу йому бракувало витримки. Видно, що Президента вже „дістало” його оточення. Немає єдності в уряді, немає розуміння серед колишніх однодумців. Він немає підтримки, на яку розраховував. До того ж дає взнаки втома і ті стреси, що пережила сім’я Ющенка під час передвиборчої кампанії. Адже його власному життю і життю його близьких загрожувала тоді реальна небезпека. Я думаю, в Ющенка заговорила образа за всі попередні цькування, за ті втрати, що пережила сім’я.

Але і журналіст, який робив це розслідування, переборщив у прагненні перш за все опублікувати сенсацію. Він не ставив за мету розібратися у ситуації, не прагнув довідатися правди, тому в його матеріалі так багато натяків і на Чехію, і на мафію. Час говорити вже і про професійність журналістів, про етику і моральність журналістської професії.

Ленур Юнусов, головний редактор газети «Півострів», Сімферополь:

- Я думаю, что главную роль в этой реакции Президента сыграли его эмоции. Но вообще, нельзя допускать такие грубости из уст Президента. Понять его как человека можно, но как глава государства он должен сдерживать свои эмоции. Иначе он потеряет свой авторитет, заработанный многими годами. Потому что нужно давать ответ обществу на интересующие его вопросы. Президент должен понимать, что общество ждет объяснений. Вопросы журналистов были актуальны и оправданы, и представители СМИ имели право их задавать. Журналист имеет право задавать подобные вопросы, потому что он выполняет заказ общества. Президент должен был рассказать про то, что происходит на самом деле, откуда у его сына деньги и т.д.

Я считаю, что этот скандал стал ударом по авторитету украинской власти. Образ морального Президента потускнел. Виктор Ющенко еще больше усугубил этот конфликт, а общество так и не получило ответов. Надеюсь, что он все-таки війдет достойно из этой ситуации, если нужно, извиниться перед журналистом.

Ірина Бекешкіна, науковий керівник фонду «Демократичні ініціативи»:

- Спершу я розкажу про свою реакцію, яку в мене викликала реакція Ющенка: це повний шок і отупіння. Я можу чесно сказати, що за такого президента я б не голосувала. Це однозначно, бо це відповідь божка, царька, але не людини демократичного суспільства.

Реакція, яку викликала перша стаття в «Українській правді», це було певне співчуття Віктору Ющенку. Бо ситуація, на жаль, доволі типова, коли діти владних, або багатих батьків дозволяють собі те, що ніяк не випливає з їхніх досягнень і зусиль, тобто те, на що вони права не мають. Це співчуття, очевидно, що у Ющенка проблеми з сином.

Яка мала б бути оптимальна реакція Віктора Ющенка? Приблизно така, яку він написав у своєму відкритому листі, тобто, він мав сказати журналістам: «Ви знаєте, так, з сином є певні проблеми. Але я мав з ним чоловічу розмову, він буде себе поводити нормально. Ви розумієте, що він молодий, що він ще не досвідчений» тощо. Це була б нормальна реакція людини демократичного суспільства, і я б сказала, нормального батька.

Але під час перс-конференції була реакція, яку пояснити не можливо. Є певні батьки, які виправдовують і дозволяють своїм дітям усе. На жаль. Але Віктор Ющенко не є приватною особою, він є обраним президентом. І тому, якщо виникають питання, чи не має в його діях корупції, а коли 19-річний хлопець дозволяє собі такий спосіб життя, може виникнути саме таке пояснення – то він має на ці питання відповідати. Ну, де син може заробити такі гроші? Очевидно, що це або йому дає гроші батько, і тоді він має сказати: «Це моя справа. Так, я даю своєму сину гроші на таке життя. І це, вибачте, не ваша справа», але відносини Ющенка з суспільством не такі, щоб дозволити собі таке сказати. Або це - корупція. А чому можуть бути ознаки корупції? Тому, що Андрій Ющенко працює в місці, де йому платять гроші, які не відповідають рівню його знань і умінь. І це є, власне , певний підкуп сина президента, і суспільство має знати, в якому місці він працює, де платять такі гроші. Це по-перше.

По-друге, президент двічі звинуватив журналіста у брехні: брехня, що його син порушував правила дорожнього руху, і брехня, що він так розплачувався в ресторанах. За це вже можна подавати в суд. Якщо журналіст відчуває свою правоту, то очевидно, що публічне звинувачення журналіста президентом у брехні – аж ніяк не є адекватною оцінкою.

Це все дуже прикро, але питання залишається. Також незрозумілою є реакція посадовців, що ще раз доводить, що Україна ні на крок не просунулась на шляху до верховенства права. Коли міністр внутрішніх справ, якого, до речі, називають безстрашним термінатором, не лише уникнув запитання, а й приховано пригрозив журналістові: «Не скажу, хто поставив таке питання», то це вже тривожна ознака. Коли Міністерство внутрішніх справ не може встановити, кому належить той злощасний мерседес з чеськими номерами, то це теж характеризує наші силові відомства. Це взагалі дуже і дуже сумна історія, і хотілося, щоб президент щось з неї зрозумів. На жаль, мені здається, що здатність Віктора Ющенка розуміти сигнали, які йдуть від суспільства, і які виражають «сторожові пси демократії», до нього не доходять.

Ігор Попов, голова Комітету виборців України:

- По-перше, цей випадок суперечить принципам, які декларує президент. А саме тому, що у нашій країні всі рівні перед законом і перед суспільством. По-друге, цей випадок знов із поганого боку характеризує президентських радників і його PR-службу, тому що це питання зараз дуже дискутується в суспільстві. Отже, вони повинні були підготувати президента до того, що це питання рано чи пізно поставлять, і допомогти сформулювати більш докладну відповідь. Як на мене, він просто був не готовий до питання, тому реагував надто емоційно та надто непрофесійно.

Загалом, такі непарламентські вислови, як „морда того журналіста”, нас здивували. Ми ще пам’ятаємо „перли” у виконанні минулого президента, і дуже соромно, що вони звучать з вуст нинішнього глави держави. І, звичайно ж, Ющенко абсолютно не правий, а правий журналіст, який виконує свою роботу, проводить журналістське розслідування, інформує громадськість про такі значущі та неприємні факти. І президент повинен, можливо, навіть подякувати за те, що йому вказують на такі помилки чи недоречності в його сім’ї.