«Ну що, здавалось би, слова», Або чим президент Ющенко розізлив журналістів?

Володимир Павлів,

ІМІ

27.07.05

Президент Віктор Ющенко наступив на ті ж граблі, що й попередній глава держави – Леонід Кучма. Прикро. Здавалось, що нинішній президент мудріший від попереднього. Принаймні, на стільки, щоб розуміти, що політик має дуже малі шанси на перемогу у війні з журналістами. Як показує досвід останнього десятиліття в незалежній Україні журналіста можна вбити чи посадити, але публічно ображати чи принижувати немає сенсу. У таких конфліктах рейтинги журналістів тільки ростуть, а політиків – падають.

З певним запізненням (коли вже дійшло до «відкритого листа», а скандал потрапив і на сторінки закордонної преси) «зрозумів» це і сам президент. Саме цим можна пояснити з»яву його листа до «Української правди». Втім, вибачальний за формою лист, у змісті не містить вибачення. Швидше поблажливе звернення – «рєбята, давайтє жить дружно». Саме через це слово «зрозумів» я пишу в лапках.

Наведу приклад. В листі президента, зокрема, сказано на адресу автора статті про Андрія Ющенка: «Я ціную його "зубатість", але сподіваюся, що почуття такту не має зраджувати не тільки політикам, але й журналістам». Теоретично – правильно, а практично означає – ні хріна ти президент не зрозумів. Ні президент, ні інший високий чиновник, що ухвалює важливі для держави рішення, не може себе ставити в однакові умов з журналістом – представником вільної професії. Журналістів громадяни не вибирають, а тому й не толерують – просто перестають читати чи слухати. А президента вибирають під певні обіцянки на 5 років і нічого з цим практично зробити не можна.

Якщо журналіст – «кілер нанятий» (а будьмо відверті, що є й такі) – то це його проблема, а часом його редакції. Натомість, якщо ж президент – людина неетична чи безкультурна – то це вже проблема держави і суспільства. Президент має бути взірцем для журналіста, а не навпаки.

Тим більше, що в основі загострення конфлікту між президентом та журналістами лежить зовсім не «страшна підозра» представників ЗМІ щодо Ющенків - батька й сина – у жахливій корумпованості чи патологічній неморальності. Зовсім ні – основою цього конфлікту є неетичність: зверхні відмовки замість чесної і відкритої відповіді та некоректні сформулювання деяких фраз. Адже ющенківське слово «морда» у даному контексті є означенням з того ж лексичного арсеналу, що й кучмівське «срань».

До того ж Віктор Ющенко ще з часів свого прем»єства має у широких журналістських колах не найкращий імідж. Його вічні запізнювання на зустріч з журналістами, за які він не має звички вибачатись, уникання відповіді на запитання, повчання журналістів тощо – все це не додавало йому прихильників серед представників ЗМІ.

Тільки безпрецедентний тиск оточення президента Кучми на новоспеченого лідера опозиції Ющенка, а особливо події Оранжевої Революції спонукали багатьох журналістів не виставляти на публічний показ своє роздратування персоною, котра волею обставин стала головною альтернативою для «антинародного режиму». Але «не демонструвати роздратування» не означає забути чи змиритися.

Підтвердженням цього й стала з»ява відкритого листа групи журналістів до президента. Загальний настрій, що супроводжував його написання можна охарактеризувати одним словом - «досить!». Це хоч і не артикулювалося, то все ж «витало в повітрі» на другому поверсі ресторану «Опанас», де у вівторок зібралися журналісти - ініціатори відкритого листа до Ющенка. Під час гарячої і дещо хаотичної дискусії над змістом звернення (як це традиційно буває поміж журналістами) виникало чимало й досить радикальних пропозицій, котрі в результаті не вилилися на папір. Йшлося і про те, щоб влаштувати журналістські пікети під президентською адміністрацією (як би вона там тепер не називалась – В.П.), і про акцію під ЦВК – з вимогою ритуального відкликання своїх виборчих голосів за кандидата в президенти В.Ющенка. Журналістська фантазія не знає меж. На щастя є певні професійні стандарти.

Однак, все це разом свідчить про одне – кредит терпимості журналістів до президента, якщо й не вичерпався, то вже вичерпується. Відкритий лист – може стати останнім сигналом.