АНАЛІЗИ — медичні чи політичні? Передмова до грудневої експертизи
Ольга ЗАГУЛЬСЬКА
"2000" (28.10-03.11.2005)
28.10.05
«Ми взнаємо всю правду», — сказав Віктор Андрійович, зізнавшись у такий спосіб, що її ще нема.
Після грудня 2004 року відбулося засідання слідчої комісії ВР з приводу отруєння Віктора Ющенка, яке ознаменувалось низкою очікуваних для одних та сенсаційних для інших повідомлень. Від її голови Володимира Сівковича суспільство дізналося, що в документах, які супроводжували зразки крові Президента на експертизу, не було вказано його прізвище, а відповідно у заключному висновку нема слів, що саме йому належить діоксин, виявлений за результатами аналізів. Їх до того ж виконали в Амстердамській лабораторії харчових продуктів, в яку вони потрапили з Центрального австрійського госпіталю, пацієнтом якого Ющенко ніколи не був.
Депутат від «Нашої України» Микола Катеринчук відразу заявив про наміри фракції ініціювати зміни в складі тимчасової слідчої комісії як такої, де нема жодного представника пропрезидентської сили, а лише запеклі її опоненти. Претензії висловив і щодо заполітизованої та вже давно визначеної позиції голови комісії.
Рятувати ситуацію кинулася й речник Президента Ірина Геращенко, наполягаючи на тому, що медичний факт отруєння доведений кількома закордонними клініками відповідного профілю. А ще попросила не вплутувати у цю справу політику, забувши, що саме як політична вона була ініційована Ющенком та його оточенням і значною мірою допомогла йому стати главою держави. Звинувачення влади у цьому злочині тривалий час становили основу його рекламних роликів, без них не обходилися ні виступи на прес-конференціях, ні інтерв'ю ЗМІ (передусім закордонним), ні передвиборчі мітинги. Загалом увагу на цій темі намагалися не акцентувати. Благо, що вона прикута до не менш гучної відставки Святослава Піскуна, і аналітики здебільшого заклопотані прогнозами щодо його наступника. Як і можливостями повторної приватизації «Криворіжсталі», а тепер ще й результатами та наслідками її продажу.
Винятком стала щотижнева п'ятнична прес-конференція Олега Рибачука, на якій з цього приводу він змушений був давати пояснення. Як і слід було очікувати, головним винуватцем безрезультатного поки що розслідування назвав відставного Святослава Піскуна. На його совісті, мовляв, не винесена вчасно постанова про проведення експертизи. Тільки 20 жовтня вдалося це рішення прийняти. І Президент тут же дав згоду надати необхідні матеріали. Її проведуть у сертифікованій лабораторії за кордоном у першій половині грудня. Переговори з відповідними міжнародними організаціями в стадії завершення. Пояснення ж щодо відсутності прізвища Ющенка на бланках аналізів і без того готове. З міркувань політичної безпеки, виявляється, інформацію засекретили.
Та чи були для таких пересторог підстави? І від кого, власне, дані приховували? Весь світ на той час уже знав, що Ющенка отруїли, і все частіше говорили, що отрутою був діоксин. Не могли не здогадуватись, чиї зразки крові досліджують і голландські фахівці з діоксинових отруєнь, оскільки про інші аналогічні випадки інформація не надходила.
Загалом же перший шар у поширенні інформації про можливе отруєння Ющенка діоксином ще 31 жовтня запустив Крістофер Холстедж, експерт з хімічного тероризму і лікування жертв отруєнь з Віржінського університету. З цим закладом австрійські лікарі консультувались з приводу можливого застосування біологічної зброї проти Ющенка, а контакти з ним, як запевняв Міхаель Цимпфер, встановлювали представники пацієнта. В грудні фахівці університету були серед тих, з ким Віктор Андрійович зустрічався у Відні.
Тоді ця версія особливої уваги не привернула, оскільки всі були заклопотані іншим — визнають чи не визнають Ющенка лідером першого туру президентських виборів. Пауза, яку зробила ЦВК в оприлюдненні остаточного вердикту, змушувала тривалий час концентруватись саме на цьому. А зафіксована в кінцевому рахунку незначна перевага ніби сама собою створювала передумови для виграшу 21 листопада. Різниці в один голос було досить, щоб її одержати.
На шляху спекуляції на отруєнні, окрім того, з'явилась справжня перешкода. 3 листопада оприлюднили результати довгоочікуваної віденської судово-медичної експертизи. Дослідивши багато тисяч елементів, перелік яких надали, експерти в аналізах нігтів, волосся, крові, сечі не знайшли важких металів, а також хімічних речовин молекулярним розміром менше 1 тисячі. У слідчу комісію ВР надійшов висновок австрійського інституту фармакології, який також не підтверджував факту отруєння. Депутати нарешті одержали й клінічну документацію за період двох перебувань Ющенка в «Рудольфінерхауз». Вона відкидала підозри щодо застосування бактеріологічної зброї. Про діоксин не згадувалось.
Та другий тур президентських перегонів приніс перемогу Віктору Януковичу. Щоб визнати його результати недійсними, задіяли всі мислимі та немислимі засоби. До процесу активно підключились міжнародні структури. Додаткову інформацію про механізм їхнього впливу ми одержали з інтерв'ю керівника делегації спостерігачів ПАРЄ Дороса Христодулідеса газеті «2000», опублікованого 14 жовтня 2005 р. Всередині країни необхідного рішення ЦВК добивались через розпочаті вже акції протесту. Спільними зусиллями повторного голосування таки добилися. Але ще треба було забезпечити його успіх, з одного боку, нокаутуючи суперника, а з другого — перетворюючи на чесноти свої недоліки. Реанімація отруйного скандалу стала доречна як ніколи. І 24 листопада Nature публікує статтю «Прищі на обличчі Ющенка свідчать про те, що він був отруєний». Такого висновку дійшов лондонський клінічний токсиколог і консультант Британської національної інформаційної служби з питань отруєнь Джон Генрі. Відразу кинулось у вічі, що викиди інформації про отруєння діоксином чітко синхронізуються з невдалими для Ющенка результатами голосування і мають закордонне походження.
Проте без аналітичного підтвердження вони не більше ніж припущення. Даремно, що виголошують їх імениті вчені. Генрі, наприклад, діоксин запідозрив, порівнявши до- і післяотруйні фотографії Ющенка. Та чи досить лише помічених разючих змін на обличчі для того, щоб говорити, що сталося отруєння діоксином? Його мали б підтвердити якісь особливі ознаки, про які токсиколог навіть не обмовився. Хоча, як стверджує керівник інформаційно-токсикологічного центру МОЗ Росії Юрій Остапенко, вони є. Спричинена діоксином вугрева висипка дуже специфічна.
Але й отруєння як таке на той час було під сумнівом. У листі до ВР, оприлюдненому 26 жовтня, лікарі з «Рудольфінерхауз» серед іншого повідомили, що «отрут чи інших елементів, які підтверджують навмисне отруєння, виявлено не було». А це була остання публічна заява з цього приводу. І дещо пізніша австрійська судово-медична експертиза не виявила жодної з шкідливих речовин. Хоча не можна виключати, що ці дві події пов'язані. Лікуючі лікарі Ющенка, передбачаючи результати, які озвучать в Інституті судово-медичних експертиз, вирішили діяти наввипередки.
Отже, британський токсиколог будував свої сентенції на пустому місці, що налаштовує на думку, по-перше, про замовний характер публікації, а по-друге, про необхідність якнайшвидшого запуску версії діоксинового отруєння. Будь-якою ціною, але з підказкою імен імовірних винуватців. «Зміни на обличчі Ющенка могли з'явитися навіть після прийняття однієї дози діоксину в отруєній їжі», — акцентує увагу Генрі. І не випадково. Адже це фундамент для наступних тверджень про те, що ушкодження потерпілий зазнав одномоментно, а значить, саме в ніч з 5 на 6 вересня на дачі Сацюка.
Проте для втілення «теорії» Генрі на час її оприлюднення не було підстав. Вони з'явились лише після 3 грудня, коли Верховний Суд прийняв рішення про переголосування. А ще був фактор Генпрокурора Геннадія Васильєва, який для повторного відкриття карної справи вимагав би документально підтверджених і викликаючих довіру підстав. А, як ми тепер знаємо, в медичних документах з амстердамської лабораторії прізвище Ющенка не фігурувало. Хіба міг Васильєв розпочати провадження стосовно конкретної особи за анонімними аналізами?
Хоча Ющенко на отруєнні наполягав, у тому числі й напередодні другого туру виборів 21 листопада. До цього значною мірою його спонукав очікуваний повторний звіт слідчої комісії ВР. Її висновки треба було піддати сумніву заздалегідь. Виступаючи 16 листопада в ефірі «5 каналу», він сказав: «Друзі, кожному зрозуміло, що мова йде про отруєння... безумовно, мета — політична розправа». Є багато даних, хто за цим стоїть, є багато правди, «але є одна проблема, що з нею в Україні робити», «куди іти, до Васильєва чи Сівковича?»
На початку грудня обидві проблеми вирішили: усунули першого з посади, другого змусили прийняти правила гри. Вочевидь знайдені 9 листопада біля будинку голови слідчої комісії ВР в Кончі-Заспі протипіхотна міна і в'язанка тротилових шашок допомогли. Тоді серед інших фігурувала й версія, що це справа рук опонентів Ющенка. Якби це було так, то відразу по завершенні виборів розпочали б гучне розслідування з уже звичними анонсами та оголошеннями фігурантів і проміжних результатів. Але панувала абсолютна тиша, що не може не навести на думку, що саме прихильники Ющенка постаралися і прямо чи опосередковано результату досягли. Адже після засідання комісії ВР 14 грудня Сівкович уже не сумнівався в отруєнні Ющенка.
Отож, дорога для просування версії діоксинового отруєння була розчищена. І від озвученої вже теорії перейшли до практики. Дуже форсовано, але з певними збоями, що є ознакою неналежної продуманості та поспішності. І не дивно. До 26 грудня рукою подати.
7 грудня Бі-бі-сі проанонсувала зміст телефонного інтерв'ю Миколи Корпана газеті The Times, з якого випливало, що лідера української опозиції отруїли. У такий спосіб його хотіли вбити. Наступного дня на його підставі з'явилась стаття під назвою «Хто отруїв Ющенка?» А що саме так і було, підтвердила медична експертиза, яку виконали спеціалісти з Великобританії, Франції і США, досліджуючи кров і медичну історію потерпілого. Ні установ, ні спеціалістів, які дійшли таких висновків, звичайно, не назвали, не кажучи про офіційні документи з цього приводу. Схоже, їх і не було. Оскільки в інтерв'ю «УМ» за 26 січня той же Корпан назвав інші держави — Нідерланди, Німеччину і Францію.
Переконання ж в отруєнні висловили за повної невизначеності щодо збудника хвороби і навіть його природи (біологічна, хімічна чи рідкісна отрута). Речовину, через яку обличчя Ющенка спотворене язвами, ідентифікують лише за кілька днів. Хоча зазвичай процедура виглядає інакше. Обстежують хворого, аналізують параметри його організму, виявляють отруйні речовини, називають їх.
Тоді ж для підтвердження невстановленого була необхідна присутність Ющенка. Через пресу його закликали прибути до Відня, і за 2—3 дні результат буде готовий. Хоча, здавалось би, чому б не відібрати зразки крові вдома? І така процедура начебто в Києві відбулася. 6 грудня з посиланням на німецькі ЗМІ про неї повідомили в Україні. А якщо вже їхати за кордон, то чому не в лабораторію, де будуть виконувати аналіз, тобто в Амстердам? Чому знов «Рудольфінерхауз», де немає ні відповідних спеціалістів, ні обладнання? І ці питання так би і зависли в повітрі, якби не інформація про таємну зустріч Ющенка з американськими лікарями.
Після відповідної березневої публікації у The Washington Post прес-служба Президента метою візиту спеціалістів з-за океану назвала консультації потерпілого. Але якщо зважити на сумніви, які існують стосовно належності аналізованих матеріалів Ющенкові (їх у відповідному депутатському запиті 17 червня озвучив Юрій Соломатін), то не можна виключати, що з ними були певні маніпуляції. Наприклад, до крові, яку відібрали в Ющенка, додали привезений американцями діоксин. Цього не можна було зробити в тодішній Україні і вочевидь у Голландії. А клініка, судячи з усього, була місцем надійним, тим більше що на той час вже вдалося позбутися непокірного Лотара Віке, який ніяк не хотів визнавати факту отруєння.
У такому випадку без Ющенка дійсно не обійтися. Тим більше, коли немає впевненості в успішності експерименту. З цієї причини, очевидно, і не називали діоксин як чинник отруєння завчасно. А раптом не вийде? Тоді доведеться задіяти інші варіанти. А те, що вони були, підтверджують слова Корпана, що отруєння діоксином лише одна з версій, є й інші, але вони наразі медична таємниця. Застеріг від однозначних та передчасних висновків і Червоненко. Тим не менше саме для діоксинової версії готували ґрунт. Інакше б не вели попередніх консультацій зі спеціалізованою лабораторією. Бо важко уявити, що і цей етап експертизи вклався у менш ніж 24 години, за які вдалося одержати позитивний результат.
Можливо, було по-іншому. Американці привезли вже заражену TCDD кров. Тому в лабораторію відправили під номером для підстрахування. А раптом, колись виявиться, що вона не належить Ющенкові? Його ж самого викликали, з одного боку, для створення видимості дотримання певної процедури, а з другого — для консультацій. Адже те, що він уражений, не викликає сумнівів (відкрите лише питання про чинник і спосіб), і саме у той період сталося загострення хвороби. Факт погіршення стану шкірного покриву в останні тижні листопада — перші тижні грудня в інтерв'ю американській телекомпанії АВС зазначила Катерина Чумаченко.
У будь-якому разі участь американських спеціалістів у цій історії немала. На користь такого припущення свідчать події, які розгорнулися пізніше. Влітку знову почастішали розмови про експертизи. Їхній зміст 21червня в інтерв'ю Бі-бі-сі розкрив Микола Корпан: «Медична експертиза буде спиратися не на конкретний факт отруєння Президента України, а на нейтральний факт дій конкретної отрути на організм людини... І, маючи теоретичну базу, як діє така концентрація отрути чи скільки вона діє на мишах чи у людини, тоді можна сказати — так, така отрута попала в організм Президента України, скажімо, за дві години до появи першої клінічної симптоматики». Тобто планували вивчати не отруту, вилучену з організму ураженого, а діоксин як такий, що вже само по собі налаштовує на думку, що вилучати, власне, нічого.
Виявляється, як докази збиралися представити теоретичні, не апробовані, не підтверджені практикою дані. Не кажучи вже про те, що для більш-менш достовірних висновків треба мати певний ряд спостережень, якусь статистику. Загостримо увагу на іншому. Звідки діоксин, саме того різновиду і саме тієї чистоти, яким отруїли Ющенка? Не можна ж досліджувати будь-який, а потім екстраполювати дані на чистий TCDD, виявлений у крові потерпілого. Отже, діоксин, який встановив у крові Ющенка Абрахам Броуер, і діоксин, який збирались досліджувати з огляду на рідкісність, від одного виробника. Тобто його місцезнаходження відоме. Разом з тим не чути, щоб там проводили службове розслідування з приводу його несанкціонованого відбору чи крадіжки. Не надавала чи збиралася його надавати й Росія, яку в цьому злочині час від час звинувачували. Залишається одна країна — США.
І якщо вірити поширеній 5 вересня на Vlasti.net інформації (а вона наразі неспростована), то швейцарсько-американський колектив учених і лікарів досліджує поведінку в організмі людини діоксину, ввівши його одному з пацієнтів. Працюють саме з тією субстанцією, яку знайшли у Президента. А привіз її в швейцарську лабораторію професор хімії з університету Рочестера (штат Нью-Йорк) А. Кенде.
Згадана вище сенсаційна публікація у The Times мала не менш скандальне продовження. Того ж дня Микола Корпан австрійському агентству друку знову підтвердив свою попередню позицію: «Підозри в наявності отруєння на сьогоднішній день не підтверджені, але й не виключені». З подібною заявою поспішив і Міхаель Цимпфер. Слухачі німецького телеканалу «Н-24» почули від нього наступне: «До цього часу ніяких доказів наявності отрути нема». Є тільки симптоми, які лише «теоретично» можуть свідчити про отруєння, але досі «нічого не доведено». А звідси висновок: «Випадок отруєння без доказів — це все одно, що випадок вбивства без мерця».
Судячи з реакції лікуючих лікарів Ющенка, публікація від імені Корпана з'явилась без його відома, і обох заскочила зненацька. Тому й вирішили від написаного пошвидше відхреститися. Тим більше що все сказане вище — лише прелюдія до озвучення головної мети. І сформульована вона досить чітко: «Докази на користь того, що Ющенка отруїли навмисно, нанесли б розгромний удар по його суперникові Януковичу в період, коли обидва кандидати готуються до перевиборів 26 грудня. Ці новини неминуче викличуть питання про те, хто віддав наказ про отруєння — Янукович, його союзники чи навіть Кремль, який боїться, що Ющенко виведе Україну з-під російського впливу, зробивши її членом НАТО і ЄС». Як кажуть, ні додати, ні відняти.
З лікарями, схоже, оперативно провели виховні бесіди, бо вже за день (9 грудня) Міхаель Цимпфер повідомив про призначене на 10 грудня оприлюднення результатів аналізів Ющенка. Цього було досить, щоб свою хворобу на прес-конференції в Києві прокоментував він сам. Тест на десятки отрут, за його словами, виявив дані, «гідні того, щоб про них повідомити суспільству і комісії Верховної Ради». Але тут же додав, що медична експертиза, яка дасть повну інформацію про використану отруту, лише завершується. «Ми взнаємо всю правду», — сказав Віктор Андрійович, зізнавшись у такий спосіб, що її ще нема.
Увечері Ющенко прибув до Відня. А наступного дня, тобто 11 грудня, Цимпфер офіційно оголосив діагноз кандидата у президенти: «Останні 24години ми завершили роботу з аналізами крові, і у нас не залишилось ніяких сумнівів. Однозначно мова йде про отруєння діоксинами». Біологічна зброя, звичайно, вагоміша та ефектніша, але як тоді втримати біля Ющенка десятки тисяч людей на Майдані? Кадри ж прес-конференції справили гнітюче враження. Розгублений вигляд лікарів, очі, що бігають, невпевнені рухи викликали сумнів у їхній щирості.
Висновок вони зробили, вивчивши шкірні зміни і виконавши кілька аналізів, в т. ч. гістологічних. Для вірності зразки тканин і результати аналізів відправили спеціалістам з інших країн. Ті з поставленим у Відні діагнозом погодились. Виходить, підтвердили не що інше, як наявність діоксину. Тобто його вперше виявили в австрійській столиці. Без відповідного, як стверджують незалежні токсикологи, обладнання. Отже, підтверджували непідозрюване. Хоча ще 3 дні тому та ж The Time писала, що тестів на діоксин австрійські лікарі не робили, оскільки вони вимагають біопсії обличчя, від якої Ющенко через необхідність ведення виборчої кампанії відмовився. Тепер же виявилось, що для таких цілей і кров зійде. І менш як доби, більша частина якої припадала на ніч, досить. У будь-якому разі — не більше трьох діб. Оскільки за повідомленням, озвученим 8 грудня, доказів отруєння не було, як і підстав його підозрювати.
Далі — більше. Не знаючи збудника хвороби та концентрації отруйної речовини, вжили своєчасних заходів для попередження трагічного кінця. А в додатку до діагнозу зауважили, що в отруєнні є підозра на третю особу. Можна тільки подивуватись, чому аналізи не показали, що нею був Янукович. Дуже доречно напередодні вирішального голосування. Хоча ні. Ця третя особа інша. І на неї вказує час отруєння — за 5 днів до 10вересня (дата приїзду Ющенка до австрійської клініки).
Ось так стартувала діоксинова версія отруєння. Кожен з її моментів грішить суперечностями та алогізмами, а отже, викликає чималу недовіру. І фактів, які б її розвіяли, сьогодні нема. Навпаки, теперішні коментарі офіційних осіб з цього приводу не лише не мають ні найменшого натяку на правдоподібність, вони є глумом над українською нацією. До критичної маси, яка здатна спричинити вибух, щораз ближче. Як треба зневажати свій народ, щоб, дивлячись йому в очі, заявляти, що Ющенко не здав аналізів, бо йому про це не сказав Генпрокурор. А сам він здогадатися не міг? А численний штат юристів для чого?
На початку грудня нібито має відбутися ще одна експертиза. Знову за кордоном. І щоб у результатах не було сумнівів, представникам опозиції треба, не відводячи очей, супроводжувати її з моменту відбору аналізів і до оформлення офіційних висновків. Тільки тоді можна буде уникнути підозр в маніпуляціях, а українці нарешті повірять, що саме діоксином спотворене обличчя їхнього Президента і він їх з цього приводу не обманював. А далі — таке ж транспарентне слідство стосовно способу попадання отрути в організм і замовників злочину.
