Абсолютна влада розбещує абсолютно
ОБОЗРЕВАТЕЛЬ
26.07.05
Ющенко - сину: "Рахунок? Підніми з ресторану рахунок і постав перед мордою того журналіста...". Коментарі журналістів з приводу неадекватної реакції гаранта Конституції на дії представників ЗМІ. «Обоз» оголошує інтернет-референдум.
Журналісти коментують відповідь Ющенка щодо поведінки сина
Громадська рада захисту свободи висловила стурбованість учорашніми заявами Президента Ющенка. В оприлюдненій заяві «Громадської ради» главі держави нагадали, що «Інтернет-видання „Українська правда” дуже багато зробило для того, щоб прорвати тотальну інформаційну блокаду під час правління режиму Леоніда Кучми і привнести в український інформаційний простір дух справжньої свободи слова. Роль „Української правди” в успіху помаранчевої революції теж не варто недооцінювати. Втім, видання і після революції проводило в життя свою незалежну позицію, в тому числі і щодо нової влади».
Обурення Громадської ради захисту свободи слова викликала репліка Віктора Ющенка на запитання про його сина. Глава держави у різкій формі заявив:"... я сину сказав: Учись себе захищати! Рахунок? Підніми з ресторану рахунок. Перед мордою того журналіста постав той рахунок, а потім піди в суд!"
Ющенко власноруч створив собі проблему.
Питання постало набагато ширше. Воно стосується загальної атмосфери в суспільстві і довіри до влади, яка декларувала свою прихильність моральним цінностям.
Класний політик відзначається тим, що навіть кризову ситуацію вміє перетворити на користь собі. У Президента Ющенка виникли тертя з пресою і він гіпотетично мав можливість вийти зі становища з іміджем мудрого батька нації, який адекватно реагує на критику і здатен навести лад і в державі, і у власній сім`ї. Натомість, він створив собі проблему, у порівнянні з якою, приміром, проблема міністрів-сумісників просто відпочиває. І біда не лише в тому, що вона у нього на виборах може забрати голосів виборців більше, ніж стрибки цін на цукор і на паливо. Питання постало набагато ширше. Воно стосується загальної атмосфери в суспільстві і довіри до влади, яка декларувала свою прихильність моральним цінностям.
Йдеться про реакцію Президента України на публікацію Леоніда Амчука в інтернетгазеті „Українська правда” , яка була присвячена старшому синові глави держави студенту Андрію Ющенку, розповіді про те, що він їздить на автомобілі BMW М6 вартістю понад 130 тисяч євро, якому позаздрив би не один успішний бізнесмен. В статті відзначалося, що студент Ющенко не просто їздить, а й безкарно порушує правила дорожнього руху. Президент
повідомив, що автомобіль BMW М6 його син орендує. Він нібито працює у консалтинговій фірмі, заробляє, за словами батька, невеликі гроші, але достатні для того, щоб сплатити оренду автомобіля і найняти охорону. Ющенко-старший також заявив, що його син має право на приватне життя і запропонував журналістам бити по ньому самому, а не по його дітях. Президент заявив, що стаття замовна, спрямована на те, щоб його дискредитувати, а також слід очікувати подібних публікацій про його політичних союзників – Юлію Тимошенко і Володимира Литвина.
Відомо, що Віктор Ющенко є великим і щирим прихильником родинних цінностей. Це знає не тільки близьке оточення Президента, а й широка громадськість, адже Віктор Ющенко демонструє таку свою відданість публічно, з`являючись на людях з усією своєю сім`єю. Родина для нього святе і можна було припустити, що будь-яке втручання у його сімейне життя викличе бурхливе заперечення з його боку. Така позиція є цілком справедливою і не може не викликати поваги, але лише в тому випадку, коли йдеться про звичайних громадян і навіть помітних бізнесменів, банкірів тощо. Коли ж громадянин стає політиком, а тим паче главою держави, то подобається йому це чи не подобається, але засоби масової інформації неодмінно стежитимуть за життям його і його близьких. Питання лише в тому, щоб вони не переступали грань пристойності і висвітлювали лише суспільно значимі аспекти приватного життя родини політика.
На перший погляд, справді нема про що говорити. Якщо Андрій Ющенко їздить на такій дорогій машині, то це його право. Тим більше, що Ющенко-старший далеко не бідна людина і може дозволити собі зробити такий подарунок синові. Та коли мова заходить про сина Президента країни, в якій значна частина населення живе за межею бідності, то в багатьох громадян може виникнути питання адекватності стандартів поведінки членів родини Президента загальному станові речей у країні. І навіть факт, що автомобіль не належить Андрієві Ющенку, а лише перебуває у нього в оренді, не тільки не знімає запитань, але й викликає нові.
19-річний студент працює на фірмі, за зарплатню, яка дозволяє йому орендувати не тільки таке авто, а ще й наймати приватну охорону. На думку його батька, це гроші невеликі. Можливо, вони невеликі за критеріями банкіра. А з точки зору рядового громадянина це мала б бути величезна зарплата. У нього неодмінно виникне інтерес: за які такі видатні заслуги молодший Ющенко отримує такі гроші? Якщо громадянинові не пояснити цього, то він засумнівається, а чи немає в цьому ознак корупції, чи не платять студентові таку зарплатню тільки тому, що він син глави держави?
А розповідь журналіста «УП» про те, що син Президента регулярно порушує правила дорожнього руху – то це вже не втручання у приватне життя. Особливо учасники Помаранчевої революції можуть поцікавитися: за що ж ми боролися? За те, щоб начальство і його оточення знову могло плювати на закони?
Боюся, що на ці та чимало інших запитань Президентові України доведеться відповідати ще довго, можливо, аж до виборів 2006 року. Повторюся: справа не тільки в голосах виборців, а й у моральному стані суспільства, на яке дуже часто робить посилання Президент України. Якщо суспільство переконається, що син морального Президента може дозволити собі вільно поводитися із законом, може отримувати зарплатню явно неадекватну його досвіду і вмінням, то це саме суспільство, у свою чергу, теж може наплювати на закон і мораль. При цьому авторові здається, що Віктор Ющенко, незважаючи на вчорашній прокол на прес-конференції, ще не втратив можливості вийти з халепи з плюсом, а не з мінусом.
Принагідно зазначу, що висвітлення приватного життя „коронованих осіб” та їхніх родичів є цілком природнім для демократичних країн Один з останніх прикладів – книжка американської журналістки Ен Герхарт (Ann Gerhart) „Ідеальна дружина”, яка розповідає про другу половину Президента США Джорджа Буша. Книжка побудована на тому, що у дружини глави американської держави реальні характеристики далеко не такі райдужні, як це подають піарники Білого Дому. Навряд чи ця книжка викликала захоплення в родині Бушів. Але судитися вони не стали. І сваритися з пресою також. Ймовірно, становище не дозволяє.
Ну а про скандал навколо амурних стосунків Біла Клінтона і Моніки Ленінські – годі й говорити. Хоча, на перший погляд, та насолода, яку молода практикантка Білого Дому надавала своєму президентові, ніяк не могла позначитися на політичних рішеннях.
Ми до цього поки що не доросли.
Александр Кочетков,
"Грани+"
Виктор Андреевич, держите удар!
Скандал с сыном Виктора Ющенко набирает обороты. Это радует. Правда, здорово огорчил Президент, навесивший на коллег из уважаемой «Украинской правды» ярлык «желтой прессы», косвенно обвинив журналистов в сотрудничестве сразу с «тремя дядьками с мешками СБУ-шного происхождения». И – ни слова по сути: по словам Виктора Ющенко, его сын Андрей – высокоморальный молодой человек, который чтит ПДД и за него папе не стыдно. Откровенно: меня не интересуют оценки Президента, прессе нужна информация – на какие шиши 19-летний юноша арендует супер-авто, нанимает охрану, владеет супердорогим телефоном. Реакция Ющенко-отца откровенно напугала. Он рискует превратиться в Кучму. А так хочется, чтобы у нас был собственный Гавел…
С первого дня президентства Виктора Ющенко существовала опасность его перерождения. Основания для этого – не личные моральные качества Президента. Признаюсь: мне нравится та персона, которую мы выбрали в вожди нации. Зато не нравится та система, в условиях которой ему выпало руководить страной. Можно долго сопоставлять – насколько и в чем Ющенко лучше, моральнее, честнее «отслужившего» Кучмы. Но ведь не это главное. Известно, что власть не делает лучше, она развращает. А для деградации лидера в Украине существуют все необходимые условия. Отсутствует «зубастая» оппозиция и пресса, отсутствуют разветвленные гражданские институты, а значит – общественный контроль власти, законодательство далеко от совершенства, коррупция пропитала все вертикали всех ветвей власти, а сама власть наделена чрезвычайными полномочиями. У Президента эти полномочия почти неограниченные и он, вопреки предвыборным обещаниям, не спешит реализовывать политреформу, продвигать обещанный «Закон об оппозиции».
Сегодня можно констатировать: перспектива глубокой моральной ломки нынешнего Президента стала еще более вероятной. Реакция Виктора Ющенко на публикацию о «личной жизни» его сына Андрея не просто насторожила – напугала. Оказывается главный менеджер страны, который при любом удобном случае аппелирует к Европейским нормам и традициям, чего-то не понял в принципах европейской демократии. А один из ее краеугольных камней таков: для прессы нет закрытых тем, когда речь заходит о вождях нации. А поведение и материальный статус отпрысков Президента – это именно тот случай.
Остается порекомендовать пресс-службе Ющенко, чтобы та подготовила ему список публикаций западной прессы о детях президентов европейских и не только стран. Возможно, ознакомившись с результатами работы своих пресс-помощников, Виктор Андреевич поймет, что желтая пресса и контроль за проделками власти – это две большие разницы. Упрощенно, для Президента Ющенко: те, кто лезут в постель к поп-звездочке – это папарацци, те, кто лезут в ресторан, где отдыхает Президент или его сын – это «сторожевые псы демократии». Более того, не ровен час, кто-то выяснит и напишет, что советник Президента по культуре лидер «Океана Эльзы» Вакарчук имеет сомнительный бизнес или сомнительные связи иного рода – такая пресса не будет иметь желтого окраса. Разница в одном: Вакарчук – фигура, особо приближенная к Президенту. А считать ответы на вопросы о материальном статусе президентского сына «унижением» - не есть правильно. Адекватная реакция на такие публикации – Ваша обязанность, господин Президент.
К этому нужно быть готовым и… держать удар! Виктор Ющенко должен был отдавать отчет в том, на что он обрек себя и своих близких, рискнув идти в Президенты. И он должны быть готов к подобным издержкам профессии. Впрочем, существует альтернатива: взять всех «особо борзых писак» на заметку, "слушать", документировать, прессовать… Только в этом случае Президента и его окружение, возможно, оставят в покое.
Когда Президент не моргнув глазом заявляет на пресс-конференции, что мобильный телефон в несколько тысяч долларов подарен его сыну одним из «успешных молодых» друзей сына, «которого вы знаете», становится грустно. После этого Ющенко может и впрямь заявлять, что ему не будет стыдно за сына? А за себя? Ведь Виктор Андреевич не научил отпрыска, что ему, как сыну экс-лидера оппозиции, а ныне – лидера страны, негоже принимать подобные подарки, которые могут выглядеть как опосредованная взятка горячо любимому отцу. Автору известно, что в бытность Виктора Андреевича очень оппозиционным политиком, он не отказывался принимать раритетные подарки, стоимость которых не одна тысяча долларов. По крайней мере, еще недавно такой подарок стоял во дворе его загородной «хатынки». Не исключаю, что аналогичные подарки ему делают и ныне. Понимает ли Виктор Андреевич, что принимать подобные дары Президенту негоже, да и запрещено законом?
Хочется надеяться, что дети нашего Президента такие же талантливые и склонные к бизнесу, как и их отец, но есть большие сомнения, что в 19 лет молодой человек, который к тому же должен еще и учиться (а как утверждают завсегдатаи клубов «золотой» киевской молодежи, он к тому же немало времени проводит в ночных заведениях), в состоянии зарабатывать деньги, достаточные не только для аренды супер дорогого автомобиля, но и для оплаты трудов бодигардов.
Отдельный вопрос: на каком основании Ющенко-младший в одиночестве управляет «БМВ» с иностранными регистрационными знаками (украинское законодательство подобного не предусматривает). Вот лишь первый круг вопросов, на которые ни Президент, ни его сын так и не дали ответа. Вместо этого Ющенко обозвал представителя «Украинской правды» «киллером» и «заказушником», высказав сожаление, что не научил сына себя защищать (при этом вождь нации твердо сжал кулак). Спору нет, бодигарды Ющенко-сына правильно поймут намек отца своего «объекта» и следующий «киллер» с фотоаппаратом рискует получить «по заслугам».
Вот только не боится ли г-н Президент, что «Украинская правда» в свою очередь подаст в суд на Виктора Ющенко за клевету на журналиста Сергея Лещенко, и тогда Ющенко доведется доказывать свою правоту в суде? Правда суды у нас «чуть-чуть зависимые», посему не сложно предугадать результат судебного процесса. Но вобщем-то, это не ново: украинские власти имеют богатый опыт разбирательства с неугодными писаками в зале суда. Но тогда возникает логичный вопрос: а чем Ющенко отличается от Кучмы? Ну разве что тем, что его предшественник не позволял себе бездоказательно обвинять журналистов в «киллерстве». Это он делал в тиши своего кабинета, в беседах с доверенными руководителями спецслужб. После этого кого-то похищали, кому-то отрезали голову, в кого-то стреляли… Возможно у Кучмы просто был больший, нежели у Ющенко опыт управления страной? Но у Виктора Андреевича все еще впереди. Он еще успеет сориентироваться в ситуации и научится по-президентски защищать себя, своих близких и власть, которую он получил.
И напоследок, хочется обратить внимание г-на Президента на достоверность источников его информации. Так, на сегодняшней пресс-конференции он заявил, что ему задолго до появления публикации на «УП» стало известно о готовящейся дискредитации его и его сына. Причем, как заявил Ющенко, об этом ему сообщили не представители спецслужб. То есть, можно сделать вывод, что при новой власти спецслужбы не контролируют прессу. Похвально! Беспокоит одно: наш Президент пользуется сомнительными источниками информации.
Я, Олег Ельцов, ответственно заявляю, что идея этой публикации была инициирована мною примерно три месяца назад после беседы с одним из завсегдатаев столичных ночных клубов. От него мне стали известны многие любопытные подробности ночной жизни Андрея Ющенко. Я предложил собеседнику подготовить публикацию для сайта «ТЕМА». Его источнику информации, с которым была проведена предварительная беседа, был обещан достаточно скромный презент, а самому автору – скромный гонорар в 30 долларов (пардон, большего доходы свободного журналиста не позволяют). По объективным причинам выход публикации откладывался, а потом … она появилась на «УП». Что тому причиной – не известно: то ли автору захотелось большего резонанса, то ли – большего гонорара. Так или иначе, сведения о трех дядьках с «СБУ-шными деньгами» - абсолютная чушь, которую негоже распространять лидеру страны.
Олег Ельцов,
"Тема"
«Обоз» оголошує інтернет-референдум
Від «Обоза». Події останніх днів не лише прикро вразили українських громадян, але й знову актуалізували тему безмежної влади в Україні. На жаль, ми вкотре пересвідчилися, що нашій державі ще далеко до цивілізованих стандартів політичного життя. Європа, в яку ми так прагнемо інтегруватися, неодноразово давала приклад вирішення скандалів, подібних до Ющенкового. Однак важко собі уявити, щоб британський прем’єр, чи, скажімо, французький президент дозволяли собі різку поведінку, тим більше – грубощі.
Висловлювання Віктора Ющенка нагадали недавні часи Леоніда Кучми. Ще не стерлися у пам’яті громадян його пасажі на адресу Коробової, Левицької, Лещенка. Нині ми знову стали свідками зневажливого ставлення до представників ЗМІ. Не відстають від Ющенка й інші представники його команди, які все різкіше реагують на критику в мас-медіа.
У чому причина таких різких змін, які відбулися з представниками нової влади? Можливо, саме у владі? Адже, вона, як відомо, розбещує. І чим більше людина отримує влади – тим більше у неї спокус використати свої повноваження не за прямим призначенням.
Кілька років тому в Україні активно обговорювалася пропозиція обмежити повноваження глави держави. Пропонували навіть залишити за президентом стільки ж прав, скільки має британська королева – представляти державу на міжнародній арені та вручати державні нагороди. Як бачимо, ця тема і сьогодні «важлива і актуальна».
«Обозреватель» закликає громадян висловити свою думку з цього приводу. Наше видання оголошує «інтернет-референдум» з одним питанням: «Чи потрібно обмежити повноваження Президента України?»
