Мовчання ягнят

Микола Кульчинський

Українська правда

19 .04.05

Публікація "Міністр Зварич – ще один проффесор?" мала всі підстави стати однією з найрезонансніших тем минулого тижня для всіх українських ЗМІ, політикуму та громадськості. Натомість спостерігаємо тишу, яка швидше нагадує змову мовчання.

Вважається, що справжній артистичний успіх супроводжує тиша. Вона западає одразу після завершення виступу, тому що публіка, переповнена враженнями, просто якийсь час не готова до оплесків, але вже за мить розроджується просто бурхливими оваціями.

У журналістиці теж є щось подібне. Якщо матеріал справді резонансний, то майже фізично можна відчути "тишу", яка зависає довкола видання та фігурантів публікації. У цей момент всі погляди спрямовані на них, і всі чекають, що "скоро-скоро грянет буря" – у вигляді публічних заяв, спростувань, відставок, вибачень, додаткових розслідувань, відкритих дискусій тощо...

Але в Україні буває, що подібна тиша западає надовго і не розроджується нічим. Тоді бачиш, як колеги-журналісти з інших ЗМІ понуро опускають очі додолу, і розумієш, що підтримки від них не дочекаєшся.

Фігуранти справи мовчать, бо хочуть зам'яти справу, одночасно ховаючи кінці в воду. Публіка якийсь час невдоволено чекає відповіді на озвучені питання, але зрештою розчаровується і впадає в апатію.

Так було за Кучми, те ж саме ми бачимо й за Ющенка. Зокрема у випадку зі справою Романа Зварича.

Нагадаємо суть справи. Якщо не вдаватися у деталі відповідності між українськими та американськими дипломами про вищу освіту та наукові звання, то на сьогодні є певні і достатньо вагомі підстави підозрювати, що міністр юстиції Роман Зварич – не має вищої юридичної освіти, або будь-якої освіти рівня магістра чи доктора (кандидата) наук, про що чорним по білому написано в його численних біографіях як українською, так і англійською мовами.

Виникає питання, чи пан міністр взагалі має вищу освіту, оскільки жодна з опублікованих біографій нічого не говорить про його освіту на здобуття ступеня бакалавра.

Ключове викриття публікації звучить так: "...Після виповнення багатьох формальностей і проплати цієї послуги, ми отримали відповідь, яку вже почули усно від представника університету: Роман Михайлович Зварич, 1953 року народження, ніколи не отримував жодного диплому від Колумбійського університету..."

Зрештою, світ знає чимало видатних людей і державотворців, які обходилися без дипломів, але проблема в тому, що теперішній міністр юстиції Роман Зварич до останнього часу всюди вказував, що має не лише вищу освіту, отриману у суперпрестижному Колумбійському університеті (Нью-Йорк), але й наукову ступінь того ж таки університету.

Виходить, що один з чільних представників нової влади тривалий час свідомо вводив в оману громадськість, видаючи себе за того, ким він не є: за дипломованого спеціаліста, "кандидата філософських наук", доктора Філософії (PhD), не заперечуючи і не спростовуючи, коли його так називали в пресі, в офіційній біографії, зокрема, на сайті Кабінету Міністрів України, або, наприклад, під час виступу першого квітня в бібліотеці Колумбійського університету.

The Must Question

Підкреслимо ще раз: принципово важливо, що згідно з отриманими "Української правдою" документами в Романа Зварича немає жодного диплому Колумбійського університету, хоча в його офіційних біографіях його було названо професором.

Якщо це правда, то в діях Романа Зварича можна вбачати ознаки елементарного шахрайства, абсолютно несумісні з посадою міністра юстиції. І ключове питання, на яке він мав би відповісти ще бодай у п'ятницю, звучить так: "Чи маєте Ви бакалаврську, магістерську, докторську чи взагалі будь-яку вищу освіту? Чи маєте ви відповідний диплом Колумбійського Університету, який може підтвердити отримання цієї освіти?".

Ці так звані "the must question" себто "питання, які треба обов'язково поставити", і якби ми жили в Британії чи Німеччині, то їх Зваричу безперестанку ставили б усі тамтешні ЗМІ. І не лише йому, але й прем'єр-міністру, президенту, однопартійцям міністра, щодо якого виникли підозри. В Україні ж усі наче понабирали в рот води.

Більш-менш правильно потрібне запитання до Зварича було сформульоване лише в Рівному, де він у п'ятницю представляв новопризначеного керівника обласного управління юстиції.

На прес-конференції зайшла мова про можливість і необхідність забезпечення у вузах Рівненщини умов для здобуття повноцінної юридичної освіти. Роман Зварич висловив цим ідеям підтримку. Тут і прозвучало запитання від журналістів: "Ми говоримо про необхідність якісної юридичної освіти, але у світлі публікації в "Українській правді", скажіть, чи маєте ви самі диплом Колумбійського Університету?".

Роман Зварич відповів на це питання дослівно так:

"Знаєте, є така річ, яка називається політичне кілерство. Явно хтось займається цим зараз, щоб скомпрометувати мене, і я можу підозрювати з якою ціллю це робиться. Ось.

До речі, до вашого відома у нас є запис, у міністерстві юстиції – Богу дякувати, я зараз маю професійного пресового секретаря, який зберіг запис інтерв'ю – коротесенького інтерв'ю, яке я дав представнику цього самого вебсайту ("Української правди") після проведеної мною прес-конференції. Де якраз ставила мені журналістка ті же самі питання, інші, в іншому вигляді, які ви мені зараз ставите. Тобто вона мені ставить питання: "Чи ви маєте докторат Колумбійського університету?".

Я заперечую, я їй кажу, що я такого докторату не завершував. В Колумбійському університеті. Я ніколи не встиг його завершити. Бо я переїхав сюди в Україну. Тому якогось диплому докторського і докторської праці, тим більше, я не міг писати... Вона мене питається тоді: "Ну, добре а ви докторську роботу писали тоді на тему "Основи онтологічної етики"... Це не була докторська праця. Це була праця, написана в межах одного колоквіуму, яка мала би лягти в основу майбутньої докторської дисертації, яку я не встиг написати.

Ось. Я про це їй сказав, і це є записано на плівці.

Чому "Українська правда" не дала мої відповіді на нею поставлені мені питання (Від "УП": це неправда, дослівні відповіді Зварича оприлюднено), я не знаю, але те, що вони цього не зробили, звичайно, мені дає всі підстави вважати, що "Українська правда" займається політичним кілерством. На чиєсь замовлення, я здогадуюся чиє це є замовлення... моєї репутації.

Ну, знаєте, протягом 15-ти років, що я вже живу, тут живу, мене вже називали агентом ЦРУ, представником ЦРУ, Мосаду, КДБ. Навіть було таке в 2002-му році – телебачення намагалося перетворити мене в убивцю, якщо ви пам'ятаєте. Постійно намагалися на мені знайти якийсь компромат...

Но, хе-хе-хе, шукайте, панове".

Кінець цитати і самої відповіді. З неї видно, що Роман Зварич переводить стрілки на "докторантуру" і на ключове питання не відповідає. Він каже, що не має "диплому докторського", хоча його питають про будь-який диплом з Колумбійського університету, і важко повірити, що міністр юстиції не розуміє різниці.

Більш того. Замість того, щоб продемонструвати публіці свого диплома і припинити будь-які розмови, він, розмовляючи з журналістами, каже "шукайте".

Проблема в тому, що рівненські журналісти фахово не дотиснули Зварича. Більшість з них прийшли на прес-конференцію, не знаючи суті публікації на "УП". Навіть той журналіст, який поставив питання, лише озвучував редакційне завдання, не розуміючи загального контексту. Але важливо, що слово "диплом" у запитанні прозвучало, і всі присутні, окрім п. Зварича, чітко зрозуміли про який диплом ідеться.

Більш того, стало зрозумілим, що сам Зварич або не читав статтю "Української правди", або спеціально перекрутив її зміст. Справа в тому, що відповідь міністра після прес-конференції подана повністю, без скорочень. В цьому він може переконатися сам.

До речі, після цієї відповіді остаточно зрозуміло, що ніякий Зварич не професор. Але чи можна припустити, що весь цей час він жодного разу не натрапляв на текст своєї біографії, навіть, якщо припустити, що хтось інший готував її текст для нього? Не бачив довідника "Хто є хто"?

Взагалі цікаво, де вперше Зварича названо професором та доктором філософії. Як слідує із статті "УП", це було ще в далекому 1998 році. Можливо, справді, що пан Зварич — людина настільки зайнята, що жодного разу не переглядала свої інтерв’ю.

Що з телебаченням?

Напередодні, в четвер, Роман Зварич був гостем вечірнього ефіру на телеканалі "Інтер". Багато глядачів на той момент уже знали про публікацію "УП". Не могли не знати про неї гості студії, сам Зварич та ведучий програми. Але ніхто у Зварича про його вищу освіту та диплом не запитав. Чому?... Як таке могло статися?

Зрештою, хіба не правильно було Зваричу самому підняти це питання, щоб розставити усі крапки над "і"? Він взагалі міг наперед домовитися з ведучим, щоб той вийшов на запитання про диплом, і в прямому ефірі спокійно дати відкоша тим, хто зводить на нього наклеп. Але виглядає на те, що домовленість була зовсім іншою – не піднімати болючого питання. Чому?...

Був Зварич і на "5-му каналі". У своїх "5-ти копійках" Роман Чайка запитав Зварича про диплом. Але відповідь знову прозвучала нечітка і знову з посиланням на "колоквіум". Ведучий, безперечно, мав би дотиснути – ще раз уточнити своє питання, щоб зняти будь-які сумніви, але цього не зробив. Чомусь.

Так само ніхто не запитав і Ющенка з Тимошенко, чи знають вони, що їхній міністр юстиції, можливо, не має жодної вищої освіти. Репортажі про те, як вони у неділю разом садили дерева, пройшли по всім каналам, звучали заяви на камеру про єдність, але жоден журналіст не скористався нагодою, щоб дізнатися про ставлення керівників держави до сенсаційного викриття. Так, ніби й немає в тому нічого особливого.

Невже це справді так?

Про етику і Платона

Фактично вся дискусія по темі перемістилися на інтернет-форуми. Учасники обговорення здебільшого висловлюють обурення ситуацією і вважають, що Зварич мав би сам подати у відставку, або продемонструвати свого диплома.

Щоправда, є й ті, хто з недовірою ставляться до публікації на "Українській правді" і висувають виданню звинувачення у некоректності та неетичності. Зводяться вони до того, що сама стаття мала "замовний характер", що Зварич чудовий юрист і несуттєво, чи має він вищу освіту; що порівнювати Зварича і Януковича – некоректно.

Можна по-різному ставитися до постаті Романа Зварича, але об'єктивний розгляд питання вимагає забути про політичні симпатії чи антипатії, відійти від того, хто кому друг, і спробувати знайти істину.

Давайте спокійно визнаємо – аргумент про замовну статтю є шаблонним закидом тих, хто не має аргументів і не хоче відповідати по суті. Бо, насправді, немає жодної різниці, чим або ким спровоковано появу певної статті (у будь-якому виданні). Є конкретна, публічно виголошена підозра, яка потребує публічного підтвердження або спростування.

Закид, який робиться конкретно пану Заричу, надзвичайно серйозний. Цей закид обґрунтований, і якщо Роману Зваричу на нього відповісти нічого, то відповіддю має стати прохання про відставку.

І справа тут абсолютно не у фаховості пана Зварича як юриста. Цілком імовірно, що за рівнем своїх знань, здобутих шляхом тривалої самоосвіти, він краще підходить на посаду міністра юстиції, ніж будь-який дипломований юрист. Тут ідеться про моральний аспект.

Зварич мав завжди спокійно і відверто казати: "Так, я не маю Ph.D. І не є професором. І ступеню магістра я теж не маю. І ступінь бакалавра отримав в церковно-приходській школі. Але мої університетські студії і той величезний практичний досвід, який я набув у сфері юриспруденції, дозволяють мені вважати себе висококласним фахівцем у царині правознавства. Що я, зрештою, можу легко довести і довожу у дискусіях із дипломованими фахівцями та під час виступів на процесах".

У цьому випадку до Романа Зварича жодних претензій ні в кого не було б. Але справа в тому, що він нічого подібного ніколи не сказав.

Тим самим, він об'єктивно поставив себе в один ряд із українськими владоможцями, які в період правління Кучми масово робили себе кандидатами та докторами наук. Чи взагалі академіками.

Усі розуміли, що самі ці люди своїх праць не писали, що все за них робили інші. Виглядало це все непристойно, але ніхто не мав і жодних ілюзій про істинну природу речей. Тому, коли черговий губернатор скликав бенкет, щоб "обмити" своє "проФФесорство", то всі розуміли, що йдеться про ще одну за гроші куплену примху.

Про ще один атрибут безкарної влади, несмаку та пересиченості на кшталт "масонства" від п. В'ялова. Тому й дивилися на це крізь пальці як на розваги селюків-скоробагатьків.

Але з Романом Зваричем інша історія. Він – одна з головних візитних карточок нової народної влади, яка невтомно говорить про свої "чисті руки". Вважалося, що саме він як своєрідний продукт західної культури та демократії має стати чи не головним провідником етичних стандартів і норм цивілізованого світу в новому уряді. І тут такий конфуз!

Реально це скандал, який десь на заході міг би коштувати щонайменше міністру посади. А в нас все знову намагаються спустити на гальмах, замовчати чи каналізувати у дискусії про несуттєве.

Ейфорія революційних змін завершилася і, здається, вже нікому немає діла до таких речей як корпоративна солідарність чи журналістська етика. Натомість складається враження, що журналісти з "цепних псів демократії" перетворюються на "сторожових псів влади". Інші обмежуються жорсткою самоцензурою, свідомо уникають гострих тем, або справно про них мовчать.

Саме їхнє мовчання чомусь здається найбільш гнітючим.