Університети міністра Зварича
К.Василенко
День
11.05.05
«Спланованою широкомасштабною кампанією», мета якої — дискредитація його «чесного імені» — назвав Роман Зварич епопею зі з’ясуванням його рівня освіти. Її ініціаторами міністр юстиції вважає «...націонал-патріотичні діаспорні кола, які «зводять старі рахунки». А також не менш загадкові сили, які намагаються «показати новій команді: так буде з кожним непокірним».
Про це Р. Зварич заявив учора на тематичній прес-конференції. Проте крапки над «і» цей захід так і не розставив, — запитань після нього виявилося більше, ніж відповідей. Роман Михайлович розповів про свій вояж до США, де йому ціною неймовірних зусиль удалося все ж таки роздобути документальні підтвердження власної освіти. Документи він привіз до української столиці і тепер збирається передати на експертизу до Кабміну та Секретаріату Президента. Мається на увазі, зокрема, свідоцтво з Манхеттен-коледжу, де нинішній міністр здобував, за його словами, вищу освіту; аналогічне резюме з Колумбійського університету, де пан Зварич на доповнення до вже здобутих знань слухав курс тематичних лекцій; а також рекомендаційно-пояснювальний лист професора Нью-йоркського університету Р. Рейні. Щоправда, журналістам пан Зварич не дозволив поглянути на вищезазначені папери, як і навідріз відмовився уточнити терміни свого візиту до США, пояснивши це «правом на особисте життя». «Нічого це не змінить, — сказав він, — хоч що б я тут кому показував і хоч куди б передавав, нападки на цьому не припиняться». Щоправда, зазначив, що всіх «фальсифікаторів» він «викрив», оскільки навіть довідку, ідентичну освітньому сертифікату, отримати через чужі руки неможливо — лише за фактом особистої присутності.
Далі про «свої університети», а також про кар’єрне становлення під безпосереднім началом Ярослава Стецька, якому, як виявилося, Роман Михайлович писав виступи, пан міністр розповідав вельми докладно. Виправдовуватися, на його думку, немає сенсу: «Я ніколи не приписував собі наукового звання професора та ніколи не стверджував про наявність у мене юридичної освіти, тому й признань у їх «раптовій відсутності» бути не може. «Професор» — лише титул, форма звернення до лектора...».
Перенести американські регалії на українські координати надто складно, через що, за словами Романа Зварича, й виникли численні скандальні непорозуміння. «Але хіба це свідчить про мою неграмотність?» — запитав міністр. Найкраще підтвердження вченості, на його думку, — сам факт викладання в зарубіжних вузах. «Цікаво, чи змогли б ті, хто сьогодні мене цькує, маючи при цьому диплом щонайбільше ВПШ, читати лекції не те що в американському університеті, а в середній школі?» — поцікавився він. Роман Михайлович пояснив, мовляв, при прийомі на роботу значення має навіть не стільки диплом, скільки рекомендації та загальна освіченість, яку прискіпливо перевіряють у ході численних співбесід. «На Заході важливі реальні знання, у Союзі ж — формальні папірці».
«Не маючи профільної освіти, я однаково вважаю себе юристом, в Україні мало судів, які я програв», — додав він також. Єдиною своєю провиною Роман Михайлович убачає лише безтурботність, недостатню уважність до власної персони, точніше — до правдивості біографічних даних, викладених у різних офіційних довідниках, а також на сайті Кабміну.
Спробами очорнити власну персону Зварич не здивований. «Мене вже називали агентом ЦРУ, ФСБ, Талібану, обвинувачували у двошлюбності», — віджартовувався він. У цьому ж контексті Роман Михайлович грізно та загадково попередив: «Поки я тут, Мін’юст не буде інструментом вирішення майнових проблем кланів або перерозподілу майна під прикриттям «державних інтересів».
Що ж до проблем із реєстрацією партії «Пора», то легітимною, за словами міністра, вона стане лише за фактом правильного оформлення всіх необхідних документів. «Жодних пільг учасникам помаранчевої революції», — акцентував Зварич. Навпаки: виявляється, прискіпливіше ніж «Пору» перевіряли лише документацію для реєстрації «Народного Союзу «Наша Україна»...
До речі, з першою особою країни пан Зварич своїх негараздів поки що не обговорював. Але до відставки — щоправда, не добровільної («а яке від цього пуття?»), а «за бажанням прем’єра або Президента» — «завжди готовий». «Я не тримаюся за крісло та не борюся за владу. Моя доля — в руках Господа Бога та Віктора Ющенка», — зазначив насамкінець Роман Михайлович.