Місяць: Лютий, 2005 Березень, 2005 Квітень, 2005 Травень, 2005 Червень, 2005 Липень, 2005 Серпень, 2005 Вересень, 2005 Жовтень, 2005 Листопад, 2005 Грудень, 2005 Січень, 2006 Лютий, 2006 Березень, 2006

Станіслав Ніколаєнко: "Якщо ви голосуєте за лібералів, не питайте потім, чому освіта платна"

П.Кіт,

Товариш (17.-20.03.2006),

20.03.06

У відомій радянській комедії героїня каже такі слова: "Помилки вчителів не так помітні, але вони обходяться людям не менш дорого, ніж помилки лікарів". Справді, негативні тенденції в освіті позначаються і на суспільстві, і на економіці не одразу: "пацієнт", як-то кажуть, буде ще довго бігати, аж поки хтось зауважить, що його треба негайно рятувати. За п`ятнадцять років незалежності українська освіта вичерпала весь свій запас міцності, сформований за радянських часів. Новини в газетах одна сумніша за іншу: витрати на навчання дітей перекладено на плечі батьків, учителі пішли торгувати на ринках, а діти сидять на уроках у неопалюваних класах. Про те, що змінилося в галузі освіти і науки з приходом нового міністра-соціаліста, в інтерв`ю журналістам розповів глава цього відомства Станіслав Ніколаєнко.

- І освітяни, і батьки покладали великі надії на те, що нова влада зрештою візьметься за освіту. Які ваші досягнення за 2005 рік?

- Були зроблені перші серйозні кроки назустріч учителю. Вперше ми можемо констатувати, що вакансій у школах практично немає. Це стосується не тільки Києва, а й сільських районів. Учитель повернувся до класу.

- Через зарплату?

- Підняли і зарплату, і престиж цієї професії. Середня зарплата вчителя сьогодні становить близько 750 гривень, у вищій школі - 1350 гривень. Більше того, я підписав наказ, за яким з 1 січня відбулося підвищення - на 8%, з 1 квітня - буде ще одне, і третє - наприкінці року. Загалом зростання заробітної плати вчителя у 2006 році становитиме 25% при планованій інфляції 8-9%.

Нині склалася ситуація, коли в школі працює і старше покоління, і молодше. Тобто до тих заслужених вчителів, які не захотіли залишати професію навіть у часи кризи, додалися молоді випускники. Середнє покоління вчителів, на жаль, ми втратили у 90-х.

Сьогодні ми заохочуємо молодь іти вчителювати. Скажімо, вступаєш до педінституту - тобі стипендія на 10% більша. А якщо ще й на складні предмети, наприклад на математику, - то можна отримати доплату ще 20% до стипендії.

- Чи можна поставити знак рівності між соціалістичною і радянською системами освіти?

- Соціалісти пропонують не "соціалістичну" модель освіти, а національну. Радянська система була безальтернативною, і то її біда. А ми сповідуємо демократичні цінності. От кому нас можна протиставляти, то це лібералам. На мій погляд, освіта ніколи не зможе розвиватися повноцінно, якщо не зробити поворот від ліберальної економіки до соціальної.

- Що ви маєте на увазі?

- Стаття 61 Закону "Про освіту" передбачає виділення на освіту не менш ніж 10% внутрішнього валового продукту. Нині ми маємо 6,4% ВВП - тобто 33 млрд. гривень на освіту. Для порівняння: у 2004 році ця сума становила 18,9 млрд., тобто 5,1%. Як бачимо, є позитивна динаміка, але й цього мало.

Подивіться, сьогодні через бюджет розподіляється 28-29% національних багатств України. А якщо врахувати, що половина економіки перебуває в тіні, то ця цифра взагалі зменшується до 15%. Як у такій лібералізованій системі реалізувати конституційні права громадян на освіту? Як розподілити 15% на всіх - і на пенсіонерів, і на вчителів, і на медиків, і на бібліотекарів, і на комунальників, і на військових?

Не батьки повинні фінансувати освіту, а держава, бізнес, місцева влада.

- Чи важко вам працювати в уряді з лібералами?

- Часом так. От візьмімо науку. У нас вона існує окремо від виробництва. Соціалісти пропонують надати податкові пільги підприємцям, які б використовували українські наукові досягнення. Так мені почали казати, що це "втрати для бюджету"!

- Може, питання стоїть інакше: чому наша економіка не потребує інновацій?

- Олігархічна економіка, яку ми нині маємо, справді не потребує інновацій. Найбільший прибуток - від експорту товарів низької обробки, сировини. У переробці цієї продукції інтелект не задіяний.

Слід віддати належне тому, що нова влада поступово руйнує ці олігархічні схеми. І бізнес поступово звертатиметься до науки, бо йому треба створити конкурентоспроможний продукт, щоб продати його за кордон.

- Ви кажете про те, що треба навчати розумних, а не грошовитих. Але чи можуть розумні вступити до університету, коли навкруги тільки платне навчання?

- У 2004 році бюджетне замовлення обмежувалося 38-ма відсотками місць у вищих навчальних закладах. Торік ця цифра зросла до 57%. Фактично, ми "забираємо" на безплатне навчання всіх абітурієнтів. У 2005 році зі школи вийшло 479 тисяч випускників, а безплатних місць було 140 тисяч в університетах, 88 тисяч в технікумах і 190 тисяч у профтехосвіті. Як міністр-соціаліст, я горою стоятиму за безплатне навчання.

- Ну, може, не кожен хоче йти після школи до технікуму...

- Коли я розмовляю зі старшокласниками, наприклад із сільських шкіл, я їм пояснюю: не обов`язково вам вибирати інститут міжнародних відносин. Там державне замовлення на рівні 10%, і конкурс фактично відбувається серед переможців олімпіад, дітей-інвалідів, сиріт, "чорнобильців", тобто пільгових категорій. Звісно, там конкурс по 30-40 осіб на місце. Ідіть туди, де конкурс 1,5-2 особи на місце - вчіться на енергетика, інженера, технолога.

- Європейська освіта передбачає доволі легкий вступ в університет і складне навчання, яке долають не всі. У нас виходить навпаки: вступити важко, але вже як вступив, то не отримати диплом просто неможливо. Чи будуть зміни в цих підходах?

- Ми можемо нині вести тривалі дискусії про реформу вищої освіти, але давайте скажемо щиро: поки наша олігархічна економіка не потребуватиме якісних кадрів, принципово якість освіти важко буде змінити. Тут своє слово має сказати ринок.

До речі, я не вважаю, що наша система освіти (яка має свою специфіку) гірша за європейську. Ми визнали європейські правила, ми йдемо до єдиного зовнішнього тестування - коли випускник склав іспити у школі і з цими оцінками може вступати в університет. Ми також відійшли від системи "від сесії до сесії живе студент весело" - коли весь піврічний курс студент "проходить" за одну ніч напередодні екзамену. Запроваджена нами кредитно-модульна система передбачає заліки протягом року за кожною темою. Так що гуляти ніхто не буде - будуть навчатися.

- Як ви ставитесь до отримання диплома заради диплома? Коли випускник університету не йде працювати за фахом?

- Головне для нас - привчити молоду людину навчатися, дати добру систему знань. І в Європі немає правила, що закінчив вищу школу - і йдеш працювати за фахом. Ти можеш змінити спеціальність, довчитися. Вкладені кошти в освіту ніколи не пропадуть марно.

Уявіть, що завтра ми скасуємо можливість для людей навчатися. Сьогодні ми витрачаємо 2-3 тисячі гривень на рік на підготовку учня профтехучилища, 3 тисячі на студента технікуму, 5 тисяч на рік на студента вузу. Якщо старшокласник не стане студентом, то ким він стане, куди піде? На біржу праці? Так це теж передбачає 2,5 тисячі гривень виплат йому на рік. Чи піде щось вкраде? Так у в`язниці на засуджених теж витрачають 3,5 тисячі гривень державних коштів на рік.

Фіни кажуть: якщо вкладаєш долар в освіту, то двадцять отримаєш. Японці кажуть: якщо вкладаєш ієну в освіту, то це дає 7 ієн віддачі. В Україні будуть такі самі цифри.

З іншого боку, є проблема координації між відомствами, коли йдеться про формування державного замовлення на спеціалістів. Справа освітян - підготувати добрих фахівців. Не наша справа їх працевлаштовувати, дивитися, яких спеціальностей на ринку праці занадто багато, а яких бракує. Правильні заявки допомогли б уникнути ситуації, коли тисячі випускників із дипломами економістів не можуть знайти роботи.

- Які завдання ви ставите на 2006 рік?

- Їх два: підтримка педагогів та інформатизація навчального простору. Ми заклали 163 мільйона гривень у бюджет на придбання комп`ютерної техніки для сільських районів, і я звертаюся до районних влад: не перекидайте ці кошти на інші потреби, бо ви вчините кримінальний злочин. Освітяни, контролюйте районні бюджети! Там по 300-500 тисяч гривень закладено на обладнання комп`ютерних класів. У 2006 році в кожній школі має бути комп`ютер, і половина закладів повинна отримати доступ до мережі Інтернет.

Наше завдання - створити інформаційні ресурси для шкіл. Щоб в Інтернеті були всі підручники, всі наукові ресурси. Цим ми сьогодні займаємося.

На ремонт сільських шкіл передбачено 150 мільйонів гривень. На 50% більше, ніж торік, маємо коштів на підручники.

Щодо бюджетних відділень у вищих навчальних закладах, то в 2006 році вони мають становити 60-65% від загальної кількості місць.

- З чим вам хотілося б звернутися до громадян не лише як міністру, а й як кандидату, що йде під третім номером виборчого списку Соціалістичної партії до Верховної Ради?

- Пам`ятайте, що Україна - багата держава, яка має світле майбутнє. Навчайте своїх дітей розумової праці, нехай всі вони будуть здорові й щасливі.

Коли ви голосуватимете 26 березня, то дивіться не на красу чи статуру кандидатів, а на їхню ідеологію. Не очікуйте від держави шведського соціалізму, якщо ви обираєте собі ліберальних керівників. Якщо держава не триматиме в своїх руках хоча б 40% (як у Франції), 45% (як у Німеччині), 53% (як у Швеції) чи 54% (як у Фінляндії) національних багатств, які розподіляються через бюджетні фонди, то багатий буде багатіти, а бідний бідніти. Країні потрібен перехід до соціально орієнтованої економіки, яка триматиметься на фахівцях, підготовлених у системі безплатної освіти.