Олександр Омельченко: "Завжди голосую за одну із жінок"
К.Касаткін,
Вечірній Київ,
28.03.06
О.Омельченко: "Я завжди був і залишаюся на своїй позиції: застосовувати пропорційну систему для формування органів місцевого самоврядування суспільство ще не готове".
Загалом у Києві вибори проходили спокійно. Хоча чимало виборців ішли з дільниць не проголосувавши, аби повернутися пізніше: надто великими були черги. Багато часу забрала видача бюлетенів, а в черзі до кабінок люди якраз встигали розібратися, за кого поставити "галочку". Так було на моїй дільниці № 218 на вулиці Іванова у 75-й школі, № 165 у 175-й школі на вулиці Щербакова, 58-а. Помітив, що урни досить швидко заповнювалися. У 57-й школі, де на дільниці № 75 голосував Київський міський голова Олександр Омельченко, об 11.00 вміст трьох урн точно вже перевищував місткість однієї. О 15.00 на дільниці № 165 чотири урни було заповнено майже вщерть.
Олександр Омельченко приїхав на дільницю рівно об 11.00. Його впізнали, і мер спілкувався з киянами. Оглянув школу, підійшов до свого столика, назвав прізвище. Але паспорт пред`явити все ж довелося. Вистояв чергу до кабінки, опустив бюлетені до урни.
- За кого голосували? - запитали ми його.
- У першу чергу голосував за наш український народ, представлений багатьма партіями і політичними силами, - відповів Олександр Олександрович. - Програми переважної більшості їх хочуть для людей добра. Для Києва, кожного села, для України у цілому. Я своїх уподобань не змінюю - останні 12 років завжди голосую за одну із жінок. Переконаний, що вибори повинні віддзеркалити демократизацію нашого суспільства, політичну зрілість і волю. Люди за 15 років втомилися чекати кращого майбутнього. Нашим політикам треба припиняти чубаритися. Після виборів необхідно, щоб уже не в народу, а в політиків вистачило волі об`єднатися заради єдиної мети - єдності нації. Адже сьогодні боротьба на рівні високих і найвпливовіших політичних партій - не боротьба за верховенство ідеології, а боротьба особистостей за вершину влади. Це не в інтересах України і державності. Якщо ж і після виборів націю розтягуватимуть по регіонах, думаю, народ ініціює референдум, але без участі найвпливовіших партій. Як громадянин вірю, що владі вистачить таланту, розуму і народної мудрості. Якщо цього не станеться, я буду там, де будуть люди.
- Ви швидко визначилися, за кого голосувати у районну, міську і Верховну ради?
- Я визначався не вчора і не сьогодні, а впродовж багатьох років. Останній же тиждень звіряв і уточнював те, у чому переконаний.
- Раніше кожен депутат був обраний від конкретного округу і дбав про нього. Як тепер буде здійснено розподіл території столиці між депутатами?
- Я завжди був і залишаюся на своїй позиції: застосовувати пропорційну систему для формування органів місцевого самоврядування суспільство ще не готове. Ні сільська, ні районна, ні міська, ні обласна рада не є законодавчим органом. Вона не може бути політичним органом, а має бути органом народу, господарським органом. Норми ж законодавства має Верховна Рада - саме вона повинна обиратися за пропорційною системою. Тож залишаюся при думці, що допущено велику політичну помилку. А працювати треба, бо люди проголосували. В процесі непростої представницької роботи в нових органах місцевого самоврядування будемо прагнути, аби виборці якомога меншою мірою відчували наслідки такої помилки. Будемо вчитися. Найголовніше, щоб між депутатами було порозуміння, щоб вони знали, заради чого прийшли до Київради. У жодної партії немає програм проти народу - всі за нього. Отже, є платформа для плідної співпраці.
- Раніше була традиція після виборів купувати своїм дітям чи онукам якісь солодощі. Ви своїм щось купите?
- Згадував той час, коли сам був хлопчаком. У дні виборів ми тоді знали, що у нас будуть цукерки-подушечки або льодяники. Обов`язково - ситро. А батьки, я це теж пам`ятаю, у повоєнні часи знали, що обов`язково буде пиво. Горілочку самі робили, вона була у кожній хатині. Одягали найкращий одяг. Сьогодні щодня люди вдягаються святково. Тоді був інший час, роботи було більше, а результати досягалися важче. Панував дефіцит, а сьогодні те, що є у буфеті на цій виборчій дільниці, є у кожній родині. Зараз ласощі для дитини - не проблема. Звичайно, і мої онуки отримають їх.
...Олександр Омельченко поїхав на роботу, а ми пішли до Колонної зали мерії, де облаштовано прес-центр для журналістів. До вечора він був порожнім, адже попередні результати виборів почнуть надходити не раніше першої ночі. Комп`ютери, підключені до Інтернету, принтери і ксерокси, -ввімкнені телевізори і великі екрани, на які транслюватимуть останні новини, ще не зібрали журналістів. На них чекала безсонна ніч...
