Олександр Омельченко: "Такого аферизму ще не бачив..."
Хрещатик,
04.04.06
Попри несподівану для багатьох поразку Олександра Омельченка на виборах столичного мера, тримається він гідно, спокійно й виважено.
Не вдаючись до ображених виступів чи заяв, у звичному робочому режимі провів у п`ятницю на Хрещатику, 36 традиційну апаратну нараду. Проте всюдисущі журналісти й цього разу не залишили його в спокої: запитань у них було так багато, що імпровізована прес-конференція затягнулася майже на годину. При цьому Олександр Олександрович весь час наголошував: відповідає як приватна особа, "позаштатний журналіст", а не як офіційний представник київської громади...
"Перше, про що запитав мене пан Черновецький, чи перевірені кабінетні телефони на прослуховування"
— Олександре Олександровичу, як ви оцінюєте роботу Києва в нинішньому році?
— Оцінювати її мають самі кияни. За перший квартал 2006-го міський бюджет, перевиконано на 24 відсотки. Швидкими темпами реалізовується програма соціально-економічного та культурного розвитку столиці. Зросли, порівняно з минулим роком, надходження до Пенсійного фонду. На кожного безробітного нині припадає п`ять вакансій у різних сферах праці. Тому вирішили оголосити конкурс на вакантні посади серед мешканців Київської, Вінницької, Чернігівської, Черкаської областей. Адже робота цікава й добре оплачувана. Скажімо, у нас понад півсотні водіїв пасажирських автобусів — некияни, які отримують 1800 гривень зарплати... Тож за п`ятибальною системою оцінюю роботу столичної інфраструктури на четвірку з плюсом. Так скромно, бо я очолюю Київську міську держадміністрацію. Ви, журналісти, можете поставити свою оцінку...
— Як розцінюєте акцію протесту кандидата в столичні мери Леоніда Черновецького на Хрещатику, 36?
— На мій погляд, так робить людина, яка не впевнена в своїй перемозі...
— Пан Черновецький повідомив, що зустрічався з вами. Про що йшла мова?
— Я зустрічав багато людей, але такого аферизму ще не бачив. Попросив би вас взяти інтерв`ю в Михайла Бродського. Він зателефонував мені наприкінці робочого дня й попросив зустрітися з Черновецьким. Мовляв, він хоче прийти з добрими намірами, поговорити як з головою столичної держадміністрації. На запитання, чому той домовляється через посередника, Михайло Юрійович відповів: я з вами давно і більше знайомий, ніж Черновецький, котрий зараз знаходиться поруч... Через хвилин п`ятнадцять народний депутат приїхав разом з молоденьким адвокатом. Перше, про що запитав мене пан Черновецький, чи перевірені кабінетні телефони на прослуховування. Я відповів, що ніколи цим не цікавився. На що депутат перевернув телефонний апарат, показав на один з його елементів і сказав, що у себе такий відірвав і викинув... З чого почали далі? Секретар пригостила кандидата в мери зеленим чаєм, який здався тому надто гарячим, і він кілька разів просив її перелити напій "з кружечки в кружечку". В результаті після трьох переливань чай не пив. Був чомусь схвильований... Почали розмову: попросив, аби за час, коли йтиме передача влади, не спалювали та не вивозили документи (немає проблем, кажу, цього не робиться) і щоб я весь час, який мені залишився, працював у такому ж хорошому режимі, як це було до того, максимально зберіг усе те, що є... Після цього Черновецький розповів, що в нього сорок хвилин тому була зустріч з Колею (я уточнив, хто це, з`ясувалося, один з лідерів "Нашої України" Микола Мартиненко), і той хорошої думки про Омельченка. Ось і вся наша розмова. А потім почув, як її прокоментував Черновецький... Моя особиста думка, яку прошу не пов`язувати з моєю посадою та політичною діяльністю, така: по-перше, він актор явно невдалий, неперспективний, а по-друге, баламут і аферист, а по-третє... Втім, тільки комплексна лікарська комісія може визначити фізичний і духовний стан людини. Можете мене перевірити на тому детекторі брехні, який начебто купив пан Черновецький в Америці. Сам на ньому собі запитання задає і сам на них відповідає. Нехай краще покається перед патріархом Володимиром за вбивство сімнадцятирічного хлопчика та ще однієї дитини, на яку наїхала його службова машина...
— Черновецький заявив, що запропонував вам посаду свого заступника...
— Такої пропозиції не поступало, а якби й поступала, то в жодному разі не була б прийнята... Завітавши до мерії, пан Черновецький підійшов до кабінету Івана Фоменка й у присутності багатьох людей сказав: цей тут уже не працює. Володимиру Яловому по телефону запропонував посаду заступника, а потім оголосив: той, хто прийшов до нього на прес-конференцію (зокрема Пустовойтенко, Кармазін), тепер в його команді...
"Було вилито стільки бруду!"
— Ви розмовляли останнім часом з Президентом України?
— Учора Віктор Андрійович зателефонував по прямій лінії й поцікавився: як себе почуваю, який у мене настрій, як живе Київ і наскільки стабільна в ньому ситуація. На всі запитання дістав позитивні відповіді.
— Чи передбачена законом можливість обмежити повноваження мера?
— Такі механізми конституційно передбачено.
— Чи зменшаться інвестиції у Київ, якщо міським головою будете не ви?
— Поставте це запитання інвесторам.
— Як вважаєте, хто очолить столичну держадміністрацію?
— Держадміністрацію міста очолює та особа, яка призначається указом Президента за поданням уряду.
— Чому, на вашу думку, ви втратили багато голосів виборців?
— Тому, що опоненти зводили наклепи. Я просив би журналістів перевірити все, що було написано проти мене, із січня по березень. На мене було вилито стільки бруду — до повного антихристства! Я ж готовий відповісти перед Богом і вами за всі справи. Якщо знайдете з усієї масової брехні хоча б десять відсотків правди, я постану перед законом. Дев`ять років я не був, як народні депутати, недоторканним. За цей період у Києві змінилося сім прокурорів, вісім начальників міліційного главку. І всі влади на всіх етапах давали їм доручення розпочати свою діяльність із перевірки міського голови. Жодних порушень вони не виявили. А топтали міську владу і керівника влади лише через кілька помилок: будівництво на Грушевського, 9-а, біля фунікулеру та костьолу... Тим часом ніхто не згадує про мою особисту ідею облаштувати бювети, про реконструкцію Бессарабки, порятунок Національної філармонії, відновлення "Царського саду", зведення Лялькового театру, залізничного вокзалу, двох мостів... Чому цього не розпочала більш сильна влада — ЦК КПРС? З 1993 року лежав проект. Чому боялися брати кредити? Чому їх не давали Києву? А ми сьогодні будуємо. Прикладів гарних багато, але найкращий той, що ми живемо в мирі, злагоді і дружбі...
— Чи наполягатимете на перерахунку голосів?
— Я не оскаржуватиму результатів виборів, бо не хочу злої слави для України. Хоча в мене є довірені особи, і вони вправі захищати свого кандидата. Президент виконав усі умови і поставив завдання, щоб вибори були чистими, демократичними і справедливими. А ми звикли з вами: якщо демократичні, то це тільки одне — адміністрація не впливає, не втручається на свою користь, не примушує людей. Але з`ясувалося, що чистота перегонів залежить від багатьох інших ланок діяльності: підробки протоколів, внесення змін у протоколи, порядності комісій, перевтоми їхніх членів...
"Консолідація тільки трьох сил — "Нашої України", "Батьківщини" та "Регіонів" — приведе до єднання всіх областей України"
— Ви почуваєтеся переможеним у цих виборах?
— Морально — так. Не знімаю із себе частини провини за те, що сталося в Києві. Молодий, непідготовлений лідер Віталій Кличко і досвідчений, підготовлений Олександр Омельченко разом набрали 46 відсотків голосів. Ми мали пропорційну систему виборів, до якої люди були не підготовлені. Про це свідчать результати виборів не лише в Києві, а й у багатьох регіонах загалом по Україні. Проаналізуйте таку статистику: Черновецький набрав 32 відсотки, блок Черновецького — 12 відсотків. Де логіка? Де депутати майбутнього мера? Віталій Кличко набрав 24 відсотки, його блок — 10. Так само, де логіка? Олександр Омельченко — 21 відсоток, блок "Наша Україна" — 10. У чому тут пропорційність? Немає! Тому вибори цього року в Україні — це експеримент над власним народом. Його наслідком стали результати виборів як по Україні, так і в Києві. В науці експерименти проводяться в лабораторних умовах і кілька разів. На їхній основі обирається найадекватніший метод, що потім впроваджується в життя. Не можна було проводити пропорційні вибори на місцевому рівні, спочатку слід було запровадити систему "50 на 50". Вибори різних рівнів потрібно було розвести в часі, після наведення ладу в державі...
Нехай не ображаються на мене Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко і Віктор Янукович. Ці лідери нині на консультаціях не можуть зрозуміти одного — не вони сьогодні головні, а ті, хто їх вибрав. Об`єднуватися потрібно тільки втрьох. Той, хто шукає єднання двох сил, чинить великий гріх перед українським народом. Враховуючи невелику кількість політичних сил, що пройшли до парламенту, слід використовувати німецький або польський варіант. Консолідація тільки трьох сил — "Нашої України", "Батьківщини" та "Регіонів" — приведе до єднання всіх областей України — Сходу і Заходу, Півдня і Півночі, Криму і Києва... А хто шукає дві ланки (Ющенко—Тимошенко, Ющенко—Янукович, Тимошенко—Янукович), той робить зло для людей, що підтвердиться найближчим часом, у найближчі роки. Має бути піраміда трьох...
— Що хочете побажати нині киянам?
— Жити в злагоді й мирі. Думати, щоб життя було добрим. Знати, що для них у столиці робиться дуже й дуже багато. Насолоджуватися весняною погодою й займатися тим, що найбільше до душі... І ще пам`ятати геббельську теорію: чим більше брехні, тим більше їй вірять. Проти мене використали цілу систему "чорного піару"... Ті листівки, в яких паплюжили моє ім`я безбожники, стали справжнім моральним ударом для мене...
— Чому ви їх не зупинили, Олександре Олександровичу?
— Бо вважав, що наша столична родина така, як у моїй уяві. Оцінював людей по собі. І в цьому була моя помилка.
Від редакції. Дотримуючись принципу плюралізму, готові надати слово Леоніду Черновецькому.
