Місяць: Травень, 2005 Червень, 2005 Серпень, 2005 Квітень, 2006

Роман ТКAЧ: Доля дала нам ще один шанс. І буде великим гріхом ним не скористатися

З.Краснодемська,

Урядовий кур`єр,

09.08.05

Для багатьох українців, а також громадян інших країн Івано-Франківщина - це передовсім край смерекових гір і духмяних полонин, швидкоплинних річок і щедро обдарованих різними талантами людей. Край туризму, цікавого відпочинку й оздоровлення. Справді, матінка Природа проявила до цих західноукраїнських теренів неабияку щедрість, наділивши райською красою. Та, на жаль, не в її силах та компетенції було вберегти чарівне Прикарпаття від повсякденних проблем.

Про те, як вони розв`язуються, якими бачаться керівникам області перспективи краю, кореспондентові "Урядового кур`єра" розповідає голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації Роман ТКАЧ.

- Романе Володимировичу, що вдалося за півроку зробити вам і вашій команді?

- Насамперед радує те, що нам вдалося зберегти позитивну динаміку розвитку Прикарпаття. Якщо торік, за перше півріччя, за основними показниками область перебувала на п`ятнадцятому місці, то в нинішньому році вийшла на сьоме місце. Майже на п`ять відсотків зросли обсяги промислового виробництва. Таким чином нарощено виробництво майже в усіх галузях промисловості, крім хімічної і нафтохімічної. Найбільше це відчутно в машинобудуванні, у деревообробній, харчовій і легкій промисловості.

І що особливо відрадно, суб`єкти господарювання суттєво поліпшили своє фінансове становище. Судіть самі. Якщо в січні-травні минулого року вони отримали 3,8 мільйона гривень прибутків, то за відповідний період нинішнього -134,7 мільйона. Як бачите, різниця вражаюча. Майже на третину більше, ніж торік, зросли надходження до обласного бюджету.

Середньомісячна зарплата протягом півріччя сягнула 646 гривень, що майже на 38 відсотків більше проти відповідного періоду минулого року. І на 42,7 відсотка вище прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.

- Справді, позитивні тенденції в соціально-економічному розвитку області додають прикарпатцям оптимізму. Та, мабуть, не обходиться і без гострих проблем, які очікують свого розв`язання. Чи не так?

- Найболючішою і, що особливо прикро, найживучішою проблемою для нашого малоземельного, але густонаселеного регіону є безробіття. Ця проблема існувала в усі часи, при всіх владах. І кожна намагалася її якось розв`язати. За радянської системи, яка мала величезні фінансові ресурси, з`явилися на Підгір`ї підприємства-велети. Робилось це іноді необдумано, без чіткого розрахунку й реального бачення перспектив майбутнього виробництва. Прикладом такого підприємства є бавовнопрядильна фабрика у Долинському районі. Сировину для неї возили аж з Узбекистану. Для планової радянської економіки це було нормою. Та ось для ринкової, яку ми нині розбудовуємо, тисячокілометрове транспортування бавовни у гірський край стало вкрай збитковим, отож невигідним.

Звісно, в області треба створювати нові підприємства. Але з урахуванням регіональних особливостей, місцевих умов.

Виконуючи урядову програму "Назустріч людям", за півроку на Івано-Франківщині створено 17,4 тисячі нових робочих місць, що становить понад 42 відсотки до запланованого завдання в нашій області, передбаченого Державною програмою зайнятості на 2005 рік.

Ви, очевидно, знаєте, що в нашій області протягом останніх десятиліть була добре розвинута промисловість. Зокрема машинобудування, енергетична галузь, лісопереробна... Чимало з підприємств сьогодні працюють упівсили, а то й взагалі зупинилися. Тому маємо проаналізувати, чому так сталося і що робити далі. Яким для "нарощування м`язів" треба інвестора, які потребують перепрофілювання, а які - ефективного приватника? І, звісно, на цій основі також розв`язувати проблему зайнятості.

- Які галузі й підприємства треба насамперед підтримати, надати їм відчутної динаміки, щоб вони якнайшвидше запрацювали на економіку краю й країни загалом?

- Таких галузей кілька. Почну з лісопереробки. Колись "Прикарпаттяліс" гримів на весь Союз. У 70-80-х роках сюди звідусіль приїжджали переймати досвід. І справді було чого повчитися.

Чому сьогодні ми потрапили в таку незавидну ситуацію? Як на мене, то не варто було розділяти лісозаготівлю та лісопереробку.

Але найгірші часи, сподіваюся, вже позаду. Оживає виробництво, зокрема маємо два сучасних підприємства, де роблять дерев`яні плити. Правда, в основному вивозимо цю продукцію за межі області - прикарпатські мебльовики лише стають на ноги і великими обсягами виробництва похвалитися не можуть. А тому одне з наших першочергових завдань - відновити меблеве виробництво, яким ще донедавна славилася область.

- Тема незаконних рубок лісу в карпатському регіоні не сходить зі сторінок вітчизняної преси вже протягом кількох років.

- То доволі болюча для нас проблема. І нині стикаємося з незаконним вирубуванням лісу, з незаконним вивезенням за межі області. Ось і під час недавньої перевірки, проведеної в Косівському районі, з`ясувалося, що там незаконно зрубано понад 2,5 тисячі кубометрів деревини. Але протягом тижня чи місяця цієї проблеми не розв`язати. Звісно, ліс треба рубати, але раціонально, по-господарському. Є в нас і перестиглі ділянки лісу, але туди важко дістатися - немає добротних доріг. І без фінансових вкладень їх не поліпшиш. Тому шукаємо інвесторів, які готові вкладати гроші і заготовляти не лише обабіч доріг.

Та треба не лише рубати, а й садити. Ось побував недавно у Литві, де цікавився справами в лісогосподарському комплексі. Виявляється, там лісівники заготівлями деревини не займаються вже шість років. Нині вони садять і вирощують ліс, а вже інші структури його рубають.

Для того щоб навести лад у лісовому господарстві, в області створено комісію з вивчення ситуації стосовно розподілу лісового фонду. А вже найближчим часом запровадимо абсолютно прозорі механізми розподілу лісового фонду за участю всіх учасників процесу та з урахуванням інтересів місцевих виробників.

На превеликий жаль, практично втрачена електронна галузь. І змінити ситуацію на краще майже неможливо. Річ у тім, що підприємства цієї галузі, як, скажімо, радіозавод і "Родон", обслуговували потужний військово-промисловий комплекс, а побутовою технікою займалися так, для годиться. Сьогодні військових замовлень немає і, очевидно, не буде. А на згаданих підприємствах працювало понад 20 тисяч висококваліфікованих працівників, переважно молодих людей.

Що стосується енергетики і машинобудування, то там справи ліпші. Особливо на енергетичних підприємствах, які, по суті, на своїх плечах тримають бюджет області.

- Чи влаштовує вас як першого керівника ситуація в аграрному секторі Прикарпаття?

- Звісно, не влаштовує. Наш край не може похвалитися такими багатими сільгоспугіддями, як, скажімо, Вінниччина чи Одещина. І водночас приблизно сто тисяч гектарів ріллі по кілька років не бачили плуга. Тобто кожен шостий гектар такої дефіцитної землі на Прикарпатті заростав бур`янами. Ситуацію поступово виправляємо. Вже цього року загальну посівну площу сільгоспкультур в області збільшено на 4,5 тисячі гектарів - тепер вона становить 332 тисячі. Насамперед розширено посіви пшениці, кукурудзи і цукрових буряків.

Та що особливо відрадно - на селі, в агропромисловому секторі, не тільки зростають врожаї і надої молока, а й люди, які там зайняті, дедалі більше заробляють, з`являються нові робочі місця. Принагідно зауважу, що тільки за чотири місяці нинішнього року середньомісячна зарплата прикарпатців, зайнятих у сільгоспвиробництві, зросла на 64 відсотки порівняно з відповідним періодом минулого року.

Поступово відроджуємо втрачені позиції у тваринницькій галузі. Зокрема, за рахунок залучення інвестицій датської фірми "Даноша" у Калуському районі запрацював потужний свинокомплекс, де будуть відгодовувати 12 тисяч свиней. Таким чином, 205 осіб з навколишніх сіл отримали роботу з доволі пристойною зарплатою. Ще 25 додаткових робочих місць створено після реконструкції і технічного переобладнання тваринницького комплексу на підприємстві "Росан-Агро", що в Рогатинському районі.

Десятки людей поповнили в першому півріччі цього року трудові колективи "Варто" і "Голд-Агро" у Снятинському і Тисменицькому районах, де виробляють племінний молодняк курей (бройлерів) і норки.

І то є перспективні чинники, які дають змогу нам сподіватися на суттєві зміни в агропромисловому комплексі вже в найближчі роки.

Але складна ситуація з роботою, з соціальною інфраструктурою в гірській місцевості ще не подолана. Ми знаємо, якою доброю підмогою, в тому числі і фінансовою, було донедавна для гірських жителів вівчарство. Але в останні роки воно занепало. Причина банальна - немає збуту продукції. Нині відроджуємо вівчарство. Однак зусиль на місцевому рівні замало. Потрібна державна підтримка, на що, власне, і сподіваємось. Не обійтися мешканцям у гірських районах і без традиційних карпатських коників - гуцуликів, вирощування яких започаткували минулого року.

Чи взяти таку проблему. У нашому краї чимало садів, у багатьох газдів є зайва городина. А в лісових угіддях - суниці, чорниці, малина, гриби... Та ще й екологічно чисті. Тож потрібен потужний завод із переробки усього того добра. І навіть не один. Ось над чим думаємо тепер. Бо від того збагатиться і наш вітчизняний стіл, і наші селяни щось зароблять, та ще й за кордоном більше нас знатимуть як виробників смачної продукції.

- Сама природа створила на Івано-Франківщині прекрасні умови для розвитку туристично-відпочинкової галузі. Що робите для того, щоб найефективніше скористатися цими можливостями, щоб область та її мешканці мали від того прибутки?

- Відверто кажучи, в останні роки туристична галузь зрушила з мертвої точки. Однак тільки комплекс "Буковель" є поки що єдиним сучасним потужним проектом, реалізованим у цій сфері. У розпал зимового сезону тут щодоби відпочивало понад чотири тисячі осіб. А місцеві жителі заробляли на тому, що катали гостей на санях, запряжених кіньми, готували для них шашлики, продавали традиційні карпатські сувеніри...

Чому тільки один проект? Звісно, проблема з коштами, інвестиціями. Але не тільки. Ще більше гальмує розвиток рекреаційної галузі наше недосконале законодавство. Треба чим скоріше вносити зміни і поправки до Земельного і Лісового кодексів нашої країни, щоб закони чітко захищали права майбутнього власника. Та й ота "бюрократична карусель", яка так прижилась у нашій державі, аж ніяк не додає ентузіазму інвесторам.

І ще, коли хочемо істотно збільшити туристичний потік, то маємо насамперед пам`ятати про якість доріг. Враховувати це при розподілі бюджетних коштів.

- Життя підказує, що бюджетних грошей завжди бракує. То, можливо, ліпше будувати альтернативні приватні дороги та мости?

- Я не відкидаю такої можливості. Бо коли розвинеться туризм, зросте пасажиропотік, можна буде брати і плату за проїзд певною частиною дороги чи мосту. Отже, тут інвестори нам не завадять.

Водночас шукаємо ділових партнерів, які допоможуть нам зробити в Івано-Франківську сучасний міжнародний аеропорт. Бо маємо унікальну злітну смугу, де можуть сідати "Боїнги". Та й звідси до будь-якої європейської столиці не більше двох годин льоту. Як-то кажуть, палицею докинути.

Ось зробимо все це - і збільшиться туристичний потік на Прикарпаття, відкриються нові робочі місця, зростуть доходи людей. Одне слово, довколишня краса сповна запрацює на славний Прикарпатський край і Україну в цілому.