Дійсно Безсмертний
Микола АЛЄКСЄЄВ
Українська газета (26.10-01.11.2005)
26.10.05
Дмитро Видрін вважає, що призначення Романа Безсмертного керівником передвиборної кампанії "Народного Союзу Наша Україна" свідчить про глибоку кадрову кризу влади.
Спершу давайте озирнемося на кілька років назад. Детально не перераховуватимемо всю багату політичну біографію Романа Петровича. Хоча вона сама по собі могла б стати сюжетом авантюрно-пригодницького роману.
Скромний учитель-історик з Макарова, який став спочатку депутатом Верховної Ради, потім - представником президента Кучми в парламенті. Проте до початку парламентської кампанії 2002 року Безсмертний виявляється з іншого боку барикад - керівником виборчої кампанії "Нашої України". Враховуючи колишнє керівництво цією важливою ділянкою Петра Порошенка - новий "шеф" виглядав на його тлі достатньо виграшно. В будь-якому разі, сили, втілювані майбутнім президентом, дістали менше чверті депутатських мандатів, що одні експерти схильні трактувати як відносну перемогу, а інші - як вельми скромну заявку на майбутні президентські вибори.
Врятуй нас, Господи, від таких друзів...
Проте вести президентську виборчу кампанію знову доручили історику з Макарова. Але, схоже, уявний успіх попередньої кампанії відверто вдарив політику у голову - тому він, не володіючи, на відміну від багатьох соратників, багаторічним управлінським досвідом, став уявляти себе незамінним політичним "топ-менеджером". У керівництві виборчим штабом практично всі "нитки" виявилися замкнуті на нього особисто. Й організаційні, і фінансові (останні - у співпраці з головним скарбником Давидом Жванією). Недаремно в цей період у певних колах - і друзів, і супротивників Віктора Андрійовича - за Безсмертним закріпилося прізвисько "Медведчук при Ющенку". Авторитаризм і закритість новоявленого сірого кардинала, його нездатність налагодити нормальну співпрацю з іншими опозиційними силами викликали неодноразову - як "приховану", так і відкриту - критику багатьох соратників кандидата в президенти. Так, Юлія Тимошенко ще в 2001 році прозоро натякала на "готовність трудитися у виборчому штабі на найскромнішій посаді". А в травні 2004 року голова львівської облорганізації УНП депутат Гудима запропонував її кандидатуру на місце керівника центрального штабу замість Безсмертного.
Проте реальні успіхи опозиційного штабу виявилися набагато скромнішими, хоч і проводилися, як говорили злі язики, "щоденні засідання, на яких так і не приймалося жодних рішень". Ні, з організацією штабів на місцях, підготовкою дисциплінованих виконавців справа була якраз у відносному порядку. Але не вистачало головного - ефективних програмних, стратегічних ходів. Так, за кілька тижнів до офіційного оголошення про початок виборчої кампанії Ющенка у штабі виявилися не підготовлені найважливіші для подібних організацій речі. Не були розроблені виразний сценарій реєстрації свого кандидата, його передвиборна програма, план дій на перші сто днів президентства, інші елементарні речі.
Не дивно, що на тлі подібної бездіяльності почав зростати рейтинг спочатку абсолютно "провального" кандидата Януковича, що стартував із сміхотворних "кучмінських" 8-ми відсотків. Прихід до керівництва виборчою кампанією (не без допомоги Тимошенко) Олександра Зінченка та керівника Центру Разумкова Анатолія Гриценка додали процесу таких необхідних йому динамізму й інтелектуалізму. Хоча це і не змогло, як згадувалося вище, повністю згладити наслідки прорахунків Безсмертного. Втім, його не відсторонили повністю, залишивши вирішувати суто тактичні питання. На зразок завідування неспокійним господарством наметового містечка на Майдані - робота "завгоспа" виходила у Романа Петровича значно краще. Хоча - теж не без "ляпів", на кшталт появи у пресі повідомлень про те, що частині учасників маніфестацій після завойованої ними перемоги навіть не знайшлося грошей на квиток додому, а в останні дні їм доводилося елементарно голодувати.
Реформа та інші "заслуги"
Що б там не було - ця перемога була досягнута. І знов - саме з ім'ям "макаровського вихідця" виявився зв'язаний перший же гучний скандал у команді переможця. Екс-комендант "наметового містечка" публічно назвав Юлію Тимошенко "авантюристкою і шантажисткою".
Що, правда, не перешкодило її призначенню на посаду голови уряду, до якого увійшов і сам "обвинувач" - як віце-прем'єр з питань адміністративно-територіальної реформи.
Зрозуміло, що призначення це було зроблене з "дальнім прицілом" - на майбутні парламентські вибори 2006 року. Віце-прем'єрська посада дозволяла заступнику президента по партії мати дуже непоганий вплив на регіональних керівників, використовувати частину урядового апарату для вирішення власне партійних завдань.
На жаль - нове поле діяльності Роман Петрович бездарно провалив, замість непомітної ефективної роботи захопившись малюванням абсолютно млявих схем і - що набагато гірше - їх агресивною пропагандою. Розроблений Безсмертним конкретний "Проект" загалом прогресивної і необхідної реформи викликав практично в усіх - у керівників регіонів і населення - стійке бажання відтягнути його здійснення на максимально тривалий час. Унаслідок того, що конкретне наповнення реформи дуже відрізнялося від задекларованих цілей "наближення послуг до жителів" і "підвищення їхнього рівня життя". Наприклад, унаслідок задуманого поголовного "злиття" сіл і районів відстань від центрів планованих утворень до їхніх околиць перевищувала нормативні величини у декілька разів. Для "громад" - 10-15 км (замість 6), для районів - до 80 км (замість 30-40). А вже як забезпечити "зростання рівня життя", якщо в глибинці більшість працездатного населення живе за рахунок роботи в школах, лікарнях, держустановах - штати яких будуть скорочені у кілька разів - узагалі загадка.
Проте замість того, щоб враховувати глухе зростання народного невдоволення, завзятий віце-прем'єр "закусивши вудила" став закликати президента "вводити реформу вольовим рішенням". Фактично - закликавши до порушення Конституції та свого власного законопроекту, що передбачає обов'язкову згоду населення реформованих територій і затвердження його Верховною Радою. Не дивно, що незабаром "пролунав грім" - у рідному Макаровському районі, також приреченому "піти під ніж", горе-реформатора банально освистали. Скандал вийшов тим значнішим унаслідок того, що урядовець необачно вирішив приїхати до земляків у статусі не тільки члена уряду, але і глави НСНУ. Й уся Україна в прямому телеефірі "5-го каналу" спостерігала, як помаранчеві прапори, на які ще недавно готові були мало не молитися, несли під охороною міліції крізь шеренги людей, котрі дружно кричали "Ганьба!"...
Після цього Безсмертний відразу подав у відставку. Президент, проте, її не прийняв. Тим самим цей акт, на відміну від нормальної політичної практики відведення з-під удару "шефа", насправді намертво "підписував" президента на схвалення одіозної діяльності свого підлеглого.
З останніх "славних діянь" політика можна відзначити посилене роздмухування з перших же днів ворожнечі між Ющенком і Тимошенко, що не в останню чергу визначило нинішній розкол "помаранчевих сил" і раніше неймовірні союзи. На зразок "Меморандуму" з Януковичем або флірту СДПУ (о) з "леді Ю".
Гріхи прості і смертні
Не дивно, що рейтинг "Нашої України" у випадку, якщо її список в опитуваннях очолює Роман Петрович, ніколи не перевищував принизливих для "партії переможця" 7%. У зв'язку з цим примітно виглядає факт відмови Партії "Реформи і Порядок" від прав на колишній "бренд" - "через його скомпрометованість. Тому "рожевою мрією" для нашого "топ-менеджера" завжди було очолення партійного списку президентом, що, на жаль, заборонено чинним законодавством.
Є такий іронічний афоризм: "Якщо банкір утікає з грошима вкладників - це для нього просто "гріх". Якщо ж він допускає банкрутство банку - це для нього "смертний гріх". Роман Безсмертний начебто виявився не замішаним у гучних корупційних скандалах останніх місяців, на відміну від інших фігур президентського оточення. Але, схоже, продовження ставок на нього главою держави може привести партію президента до такого райдужного фіналу на парламентських виборах, який не змогли б забезпечити всі корупціонери разом узяті...
ЕКСПЕРТИЗА
Відомий політтехнолог Дмитро Видрін вважає, що призначення Романа Безсмертного керівником передвиборної кампанії "Народного Союзу Наша Україна" свідчить про глибоку кадрову кризу влади:
- Це призначення відбувалося з маленької лавки запасних політиків, політтехнологів і політекспертів влади. Виходить так, що люди, які не змогли виявити себе позитивно на певній посаді, знову на неї повертаються. Адже Роман Безсмертний уже був начальником виборчої кампанії Ющенка на президентських виборах і показав себе поганим організатором. Через погані організаторські здібності Безсмертного його мусили змінити - на Олександра Зінченка. Чи є підстави припускати, що там, де не зміг досягти успіху Роман Безсмертний рік тому, він досягне успіху зараз?.. Думаю, що це призначення свідчить про сильний кадровий голод владної команди. Голод поширюється й на кадровий потенціал урядовців Кабінету Міністрів, і на склад політтехнологів.
