Бюро для корупції
П.Тарасюк
Українська газета (06-12.04.05)
06.04.05
Вигадати велосипед: Національне бюро розслідувань для створення "правоохоронної" конкуренції /задоволення амбіцій однієї людини/ боротьби з корисливими злочинами.
Петро Олексійович Порошенко закінчує роботу над черговим політичним проектом, який цього разу має здивувати багатьох. Мабуть, секретарю Ради національної безпеки й оборони України, прикро, що його непересічні досягнення в площині поширення власного впливу і "політичному проектуванні" можуть бути по-справжньому оцінені лише вузьким колом утаємничених.
Та й від них навряд чи дочекаєшся схвальної оцінки: хіба, наприклад, Юлія Тимошенко похвалить за віртуозне приєднання до РНБОУ комітету по боротьбі з корупцією при Президентові України? Або ж - за результативну та добре пропіарену поїздку до Іраку у невідомо якому статусі та з невідомо якими повноваженнями? Дочекаєшся!
Однак цього разу Петро Олексійович має всі підстави бути задоволеним: хоч і не всі здогадаються про його особисту причетність до створення Національного бюро розслідувань (а, можливо, це навіть і на краще), сам проект є настільки масштабним та перспективним, що здатний зробити Генерального прокурора та міністра внутрішніх справ сірими пішаками супроти керівника НБР та за сумісництвом друга і соратника П.Порошенка — генерал-лейтенанта Віктора Короля.
Те, що Національне бюро розслідувань від початку ініціювалося як орган "під керівника", зараз мало у кого викликає сумніви. Кабінет Юлії Тимошенко та двадцять сім президентських речників у регіонах — це лише частина тих, хто гостро бажає і потребує влади (і, варто відзначити, часто — маючи нате підстави, заслуги і обіцянки). Однак побутують думки, що від початку НБР мало бути "подароване" Роману Безсмертному взамін на посаду віце-прем`єра з адмінреформи, яка обіцялася фахівцю в цій галузі Анатолію Матвієнку. Буцімто, й досі можливий варіант переходу Романа Петровича "у розвідники". Але більшість експертів схиляються до думки, що VІР-відомство очолить народний депутат з "Нашої України" Віктор Миколайович Король — у недавньому минулому один з найвірогідніших кандидатів на посаду головного міліціонера України.
Варто сказати кілька слів про функціональне призначення НБР — структури, створення якої хтось схвалює, а хтось — ні, але мало хто розуміє її правоохоронну сутність. Включно навіть із главою держави, на стіл якого 1 квітня 2005 року лягли пропозиції Робочої групи щодо створення Бюро. Звісно, ці пропозиції ще не оприлюднені, але з коментарів В.Короля, В.Сівковича, С.Піскуна та О.Турчинова можна припустити кілька варіантів створення і функціонування Національного бюро розслідувань.
Варіант перший, "фебеерівський". Відповідно до нього НБР створюється за зразком Федерального бюро розслідувань в США, коли всі злочини, що можуть завдати шкоди державі, розслідуються співробітниками цього відомства. НБР набуває як слідчих, так і оперативно-розшукових функцій, отримує вкрай широку підслідність справ. Враховуючи українську специфіку у разі реалізації цього варіанту, посада Генерального прокурора буде прирівнюватися десь до п`ятого помічника заступника керівника НБР. У "фебеерівському сценарії" зацікавлені найбільш наближені до ідеї створення НБР персони: П. Порошенко та В.Король. Є підстави вважати, що такий варіант можуть підтримати Р. Безсмертний та М.Мартиненко. Однак вкрай сумнівно, що політична кон`юнктура дозволить надати НБР такі повноваження — надто багато політичних опонентів мають ініціатори його утворення, щоб створити таку надвпливову "силову імперію".
Варіант другий, "фебеерівський — лайт". Зумовлений врахуванням згаданої політкон’юнктури і є у певному розумінні компромісним. Бюро окрім слідчих функцій отримує й оперативно-розшукові, але підслідність справ обмежується лише корупційними злочинами у вищому ешелоні держаної влади. Вірогідно, саме цей варіант викладений у пропозиціях робочої групи Президенту Віктору Ющенку. Повноваження виглядають скромнішими, але якщо правильно розставити акценти, то отримаємо ситуацію, коли співробітники лише цього відомства отримають право порушення кримінальних справ проти керівництва держави за фактами корупції. Але ж чи лише "святі" працюватимуть у НБР? Чи не завеликий ризик піддатися різним "життєвим спокусам" ми залишаємо для цього відомства? Чи не стане, зрештою, Бюро "домокловим мечем" над владою, який стримуватиметься не так правослухняною поведінкою, як прийняттям потрібних політичних рішень у різних органах державної влади?
Зацікавленими у варіанті "фебеерівський — лайт" залишаються ті ж, що й у реалізації попереднього варіанту, а також на додачу... Генеральний прокурор Святослав Піскун, який чомусь раптово згадав, що слідчі функції прокуратури є начебто неконституційними. Яка жертовність, чи не так? Що це — бажання зняти з плечей справді титанічну ношу прокурорського слідства (після виборів всі прокуратури України буквально завалені кримінальними справами) чи ж бажання, нехай навіть віддавши частину власних повноважень, заручитися підтримкою такого впливового гравця, як Петро Олексійович Порошенко?
Варіант третій, "фебеерівський — супер-лайт". Національне бюро розслідувань отримує обмежену (і — не виключну) підслідність справ та не матиме оперативно-розшукових функцій. Вони, як і раніше, залишатимуться за Міністерством внутрішніх справ. Цей варіант виглядає цілком доречним нинішнім реаліям в українській політиці та правопорядку, але тоді потрібно чесно заявити, що створення НБР — це перепідпорядкування Управління по боротьбі з організованою злочинністю та низки відповідних відомств СБУ безпосередньо Президентові плюс задоволення політичних амбіцій впливового владного альянсу. Цей варіант є найбільш прийнятним (читай: компромісним) для більшості зацікавлених сторін. Незадоволеними залишаться хіба що Олександр Турчинов та Юрій Луценко, які, на відміну від С.Піскуна, особливої радості від ампутації частини повноважень від їхніх структур не висловлювали.
Варіант четвертий, "без НБР". Не створення Бюро — цілком реальний результат завеликих бажань та надто настирливого тиску однієї відомої людини на Віктора Ющенка. Надто вже багатьом не хочеться подальшого посилення Петра Порошенка, надто багатьом впливовим особам Бюро може змішати карти. Зрештою, правду кажучи, корупційні явища у владі хоч і зменшилися, але сумнівно — що зникли зовсім. І тому у колеса "вигаданого велосипеда" багато хто із задоволенням вставить не одну палку.
Не викликає сумнівів одне — з корупцією потрібно боротися. Але — якою ціною і якими засобами зробити цю боротьбу ефективною?
