"Справа НФЗ" отримала кримінальне продовження
Р.Чимний
Закон і бізнес (13-19.08.05)
16.08.05
М.Хандурін: "На жаль, до цього часу виконавча влада не хоче бачити суд як самостійну гілку влади. Звідси — бажання мати такий суд, який реалізує бажання влади, а не дотримується букви закону".
Вже два тижні Вищий господарський суд — у центрі уваги засобів масової інформації. Після гучних заяв народного депутата Григорія Омельченка та інформації Генпрокуратури справа щодо контрольного пакета акцій Нікопольського феросплавного набула кримінального продовження. Тепер ГПУ має з`ясувати, хто ж за даних обставин зловживав службовим становищем та втручався у здійснення правосуддя.
"ЗіБ" поцікавився думкою одного з "винуватців" цього конфлікту — першого заступника голови ВГСУ, кандидата юридичних наук Миколи Хандуріна — щодо звинувачень, які пролунали на його адресу. Оскільки перебіг подій викладений у заяві прес-служби суду, розмова йшла насамперед про навколосудові оцінки дій суддів.
— Миколо Івановичу, якою була ваша перша реакція на заяву Прем`єра, що ви нібито вночі "виривали матеріали справи", аби не допустити вступу в силу рішення про повернення державі акцій НЗФ?
— Ці звинувачення — нісенітниця і не більше, в яку може повірити тільки божевільний. Об`єктивні факти, зокрема пояснення заступника голови КАГС С.Бондаря у ЗМІ, свідчать, що ця справа була передана ним до ВГСУ особисто 27 липня о 16-й годині. Тому мене дивує заява Прем`єра, яка могла припустити, що людина такого державного рівня, як в.о. голови ВГСУ, стане вночі "видирати" справу із суду...
Що стосується посилань Юлії Тимошенко на міністра юстиції Романа Зварича як на першоджерело цієї інформації, то така поведінка міністра (який опівночі дзвонить Прем`єрові, аби доповісти про хід розгляду цієї справи) також не може не викликати подиву. Представник Мін`юсту не був присутній при прийнятті суддями касаційної скарги на постанову КАГС до свого провадження. Крім того, суддями також була прийнята до свого провадження касаційна скарга на ухвалу КАГС про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні акції. До речі, дія цієї ухвали щодо накладення арешту на акції зупинена не була.
— Можливо, в нього було окреме доручення щодо такого контролю?
— Ні, бо Мін`юст представляв інтереси Кабінету Міністрів у даній справі. Але жоден закон не дає права міністру юстиції контролювати ухвалення судом рішень.
Зверніть увагу, що ухвала колегії суддів ВГСУ щодо зупинення постанови Київського апеляційного господарського суду з`явилася близько 18.00. Звичайно, що лише наступного дня, близько 10-ї, було здійснено розсилання визначеним у законі адресатам ухвал про склад самої колегії, про прийняття касаційної скарги до розгляду тощо. Тобто міністр доповідав Прем`єрові те, чого не міг знати, і більш того, не був ознайомлений з текстом цих документів на той час, коли вони були прийняті згідно з вимогами процесуального законодавства.
На мою думку, Мін`юсту треба зважити на те, що між ним і КАГС іде судова тяжба про виселення останнього з приміщення, яке він займає, з наступним переданням цього приміщення Мін`юсту, що є елементом тиску на цей суд. Не даремно нещодавно за клопотанням Мін`юсту, який програв справу в суді першої інстанції і подав апеляційну скаргу до КАГС, мною було змінено підсудність цієї справи — вона була передана з Київського апеляційного господарського суду до Київського міжобласного апеляційного господарського суду. Чи міг у цих умовах Мін`юст представляти інтереси КМУ у "справі НЗФ" при розгляді її у КАГС?
— УЗМІ була інформація, нібито ВГСУ в цій справі діяв у інтересах Петра Порошенка. Ви особисто одержували якісь побажання від секретаря РНБО?
— Кажу відверто: жодних розмов з П.Порошенком щодо цієї справи я не мав. Та й не міг мати, бо не мав права і не знайомився з матеріалами цієї справи, не мав до неї жодного стосунку.
Уперше я зіштовхнувся з цією справою в середині липня, коли до ВГСУ надійшла заява ПФК "Придніпров`я" про передання справи на розгляд до іншого суду: робилося посилання на упередженість суддів КАГС. 18 липня ця заява була розглянута на президії ВГСУ і в її задоволенні було відмовлено через відсутність підстав, справу повернули до КАГС.
25 липня "Придніпров`я" повторно звернулося до ВГСУ про зміну підсудності в межах касаційного оскарження ухвали КАГС від 11.07.2005 щодо накладення арешту на акції НЗФ. Заява була доповнена новими фактами, що свідчили про упередженість КАГС.
Зокрема, йшлося проте, що КАГС не передав у визначений законом 5-ден-ний строк, тобто 19.07.2005, справу до ВГСУ для розгляду касаційної скарги на ухвалу від 11.07.2005. Крім того, 22 липня до ВГСУ надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки "Придніпров`я" оскаржувало відмову КАГС у розгляді питання про прийняття апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в цій справі. Ці всі факти в сукупності давали підстави ставити під сумнів неупередженість КАГС, що згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод є порушенням права особи на неупереджений справедливий суд.
— Згідно з практикою Євросуду тиск на суд чи суддів також є порушенням конвенції. Хтось тиснув на вас особисто? З ким вам доводилося частіше спілкуватися: із секретарем РНБО чи Прем`єром?
— Оскільки я не мав жодного стосунку до цієї справи, то, звичайно, ні Прем`єр, ні секретар РНБО до мене з цього приводу не зверталися і на мене не тиснули.
— Отже, саме порушення вимог процесуального закону дало вам підстави сумніватися в неупередженості суддів КАГС?
— Так, але були й деякі інші обставини у процесі спілкування із заступником голови КАГС С.Бондарем, які мене як в.о. голови ВГСУ не могли не здивувати. Докладніше вони викладені в заяві, яку поширила наша прес-служба, тому не буду на них зупинятися. Кожен суддя може сам зробити висновки. Підкреслю лише, що я вперше зіткнувся з тим, що суд відмовляється передати матеріали справи до вищої інстанції, яка має вирішити питання, що порушується в заяві про передачу справи до іншого суду і в касаційній скарзі сторони процесу на ухвалу щодо забезпечення позову, а пропонує замість передання справи — "макет", тобто копії цих матеріалів. Це — "ноу-хау" у світовій судовій практиці. Виготовлення КАГС копій незаперечно свідчило про упередженість суду і заздалегідь вирішене питання про прийняття рішення у справі саме 25 липня. Якби я не відреагував на ці незаперечні порушення, не вжив заходів, як того вимагає закон, то мене також можна було підозрювати в упередженості. Більше того, як відзначила у письмових поясненнях завідувач канцелярії, яка передала С.Бондарю лист про передання матеріалів справи до ВГСУ, той безапеляційно твердив, що не віддасть матеріалів, а справу однозначно буде вирішено 25 липня. Проте, С.Бондар не був суддею в цій справі і, звісно, не мав жодного права на якісь самостійні процесуальні дії чи заздалегідь планувати дату ухвалення рішення.
— Тобто була наперед вирішена навіть дата ухвалення рішення?
— Так, і я наважуся припустити, що й зміст цього рішення. Зокрема, коли я приїхав до КАГС, то С.Бондар показав проект рішення в цій справі. Він також мені твердо заявив, що рішення буде прийняте саме 25 липня, а також повідомив, яким воно буде за суттю. Оскільки я не мав права вивчати матеріали справи, а отже, не знав ані обставин, ані аргументів сторін, то не став вислуховувати його аргументи, а лише спробував пояснити, що зухвала, навіть цинічна упередженість суду виходить за всякі межі процесуального закону.
Проте, наскільки я зрозумів, ця обставина його чомусь не бентежила, тож я від`їхав, не взявши копій, які пропонувалося передати до ВГСУ замість оригіналів. Єдине, що зацікавило одного із суддів, яких викликав до кабінету С.Бондар, — це ймовірність притягнення їх до дисциплінарної відповідальності за ці порушення. Я запевнив, що наразі йдеться не про це, а про дотримання вимог закону.
— Проте, за інформацією Генпрокуратуры, йдеться вже не про дисциплінарну, а про кримінальну відповідальність. Зокрема, народний депутат Григорій Омельченко вимагає порушити проти вас кримінальну справу за зловживання службовим становищем та тиск на суд.
— Справу порушено за фактом втручання у здійснення правосуддя та зловживання службовим становищем з боку всіх посадових осіб, які причетні до цієї справи. Жодних обвинувачень конкретним особам Генпрокуратура не висувала.
— Як ви оцінюєте власні дії в цій справі? Ви особисто втручалися у здійснення правосуддя?
— Я втручався настільки, наскільки це від мене вимагає закон. А закон припускає таке втручання з боку касаційної інстанції, як витребування матеріалів справи при надходженні заяви про зміну підсудності, а також для розгляду касаційної скарги, якщо з якихось причин справа не передається до ВГСУ. Я вже не кажу про порушення з боку КАГС, які я назвав вище і які вища інстанція не мала права залишити без реагування за наявності скарг однієї зі сторін процесу.
— Отже, ви переконані у своїй правоті. То чи не збираєтеся вжити якісь дії у відповідь?
— Я проаналізую висловлювання Г.Омельченка і, можливо, звернусь до суду з цивільним позовом щодо захисту моєї честі та гідності.
Стосовно заяв Прем`єра, то, на моє переконання, не піде на користь репутації держави, якщо мною буде ініційована така справа проти керівника уряду. Тому в даному разі я ставлю інтереси держави вище від особистих. Законність моїх процесуальних дій щодо витребування справи, а також законність прийняття колегією суддів касаційної скарги до свого провадження може перевірити тільки Судова палата у господарських справах Верховного Суду в межах повноважень, визначених ГПК.
— Недавно Ю. Тимошенко заявила, що тільки рішення про повернення контрольного пакета акцій НЗФ державі буде правовим. Як ви це прокоментуєте?
— Це також втручання у здійснення правосуддя. Правові конфлікти повинен вирішувати тільки суд. Прем`єр-міністр як глава уряду — позивача у справі — може лише обгрунтувати свою позицію, навести правові аргументи. Якщо ж наперед визначати, яке рішення суду є правовим, а яке ні, без того, аби дочекатися самого рішення і проаналізувати правову позицію суду, це, вибачте, — тиск на суд.
На жаль, до цього часу виконавча влада не хоче бачити суд як самостійну гілку влади. Звідси — бажання мати такий суд, який реалізує бажання влади, а не дотримується букви закону. Звідси — розмови про пріоритети державних інтересів над законодавчими нормами і т.ін.
— До речі, як ви ставитеся до складання Кабміном списків підприємств, що приватизовані з порушеннями?
— Це також неприпустимо. Скажу більше, також складені й "чорні списки" суддів, які приймали рішення в податкових справах не на користь держави. Суддям надзвичайно важко працювати в таких умовах психологічного тиску. До мене надходить інформація, що вони бояться ухвалювати рішення на користь відповідача, якщо позивачем виступає держава. Навіть якщо закон цього вимагає. Не кажучи про випадки, коли самі норми закону містять двозначності і, знову-таки, за законом мають тлумачитися судом на користь платника податку.
Але я все ж сподіваюся, що в суддів вистачатиме мужності постановляти законні рішення, а в органів виконавчої влади — здорового глузду, аби сприймати суд як незалежну й рівноправну гілку державної влади.
