Текст выступления Юлии Тимошенко на «Интере»
proUA
09.09.05
Стенограмма выступления экс-премьер-министра Юлии Тимошенко в пятницу, 9 сентября, на телеканале «Интер».
Я сьогодні прийшла до вас. До тих людей, які хочуть мене почути без будь-яких текстів, а просто, як у свою власну родину. Просто розповісти, що відбулося. Я думаю, що коли у нас були гарячі події президентської кампанії то ми дуже часто спілкувались. Ви знаєте, тоді були майдани, а зараз це можна робити таким чином, дякуючи, до речі, виборам Президента, можна говорити спокійно по телебаченню.
Я, шановні друзі, хочу просто розпочати з того, що уряд, який ви обрали, який обрали всі люди, які обрали нову владу, демократію – це дуже успішний уряд був. Я хочу просто, щоб ви знали, що досягнення цього уряду були надзвичайні. Можна виділити 10 найбільших досягнень, які, я б хотіла, щоб зафіксувалися у пам’яті людей. Тому що це були досягнення команди, яку ви дали честь мені очолювати.
По перше, ми побачили реальну ситуацію в економіці. Ми закрили всі, ну практично всі, нелегальні тіньові обіги. Ми зупинили значною частиною контрабанду, тіньовий експорт і на базі цього побачили як виглядають справжні показники, які мусила мати країна. І я вам мушу сказати, що все це дуте. Все що ви прибрали, воно дало нам право подивитись, що України за перше півріччя мала динаміку зростання економіки, валовий внутрішній продукт, 4%. Для порівняння, наприклад 3,7% – Сполучені Штати, 1,7% – Європейський Союз, 1,2% - Польща, за аналогічний період. Хочу вам сказати, що країна успішно, нормально економічно розвивається. Прекрасна макроекономічна культура, про це, до речі, і Президент сказав, зараз існує в країні. Немає нічого фальшивого.
Я можу вам сказати, що друге, що ми зробили, і на мій погляд це є дуже важливо, ми почали створювати унікальний інвестиційний клімат в країні. Щоб ви знали, що в Україні за 7 місяців скасовано більше 3 тисяч будь-яких актів, які заважають взагалі жити і працювати підприємцям. Ми зробили все для того, щоб кожен прийшов, хто хоче працювати і інвестувати в Україну, і міг знайти нормальне інвестиційне середовище.
Перший раз за всі 14 років сільське господарство дало унікальне зростання в 7%. Минулий рік був докорінний мінус. Зараз ми це побачили. І це третій колосальний успіх уряду. Тому що обсяг кредитних ресурсів, спеціальна політика дотацій – вони дали можливість піднятись вже на приступочку вище в сільському господарству.
І, я думаю, що четверте, про що можна сказати, я думаю, що більше десяти таких ключових речей можна обговорити, четверте – це те, що ми, легалізуючи економіку, закриваючи всі тіньові моделі, зробили унікальний бюджет України: 80% більше ніж в минулому році за цей період. І щоб ви відчували, яку кількість грошей ми вивели з тіньового сектору - 22,5 мільярда гривень на цю хвилину. І до кінця року буде майже 40 мільярдів. Це цифра, яку ніколи не мав в жити бюджет України. І як наслідок, на тлі економічного зростання, на тлі легалізації і детінізації ми вирішили такі соціальні програми, які не вдавалось вирішувати жодному уряду. Ми виконали все, що обіцяв президент тим, хто йому вірив. Ми зробили прекрасну допомогу дітям. Ви знаєте, ці 8,5 тисяч гривень. Хоча отримали бюджет в якому був дефіцит 34 мільярди. Ми підняли пенсії в середньому майже на 21%, заробітні плати (наука, культура, освіта) – на цю хвилину 44%. В промисловості, в середньому, прекрасні результати. І на 43% зросли загальні доходи родин, домашніх господарств в Україні. Я вважаю, що це результат прекрасний. До речі, по пенсіям – ми вдвічі збільшили доходну частину пенсійного фонду, не підвищуючи податки. Я можу сказати, що саме тому, що економіка зростає і легалізується, це було можливим.
Є речі, які ніколи в Україні не робили. Ми розробили стратегію життя в Україні на найближчі роки. Стратегія нашої енергетичної незалежності, яка діаметрально відрізняється від того, що було, стратегія розвитку автомобільних доріг, яка почала втілюватись в життя.
Це є чиста приватизація, це наступне наше досягнення, чиста приватизація, тому приватизація, яка може за рахунок двох-трьох об’єктів до кінця року дати Україні 50 мільярдів гривень. Це - прозора приватизація на аукціоні без оцих всіх корупційних, підкилимних дій. І ті 50 мільярдів, які ми твердо отримуємо до кінця року від приватизації. Ну я сподіваюсь, що знову це не переключиться на корупційні схеми. Дало б нам можливість вирішити такі питання, як часткове повернення заощаджень людям. Це - те, що не вирішувалось роками, тому що приватизація була нечесною. Зробити прекрасні видатки розвитку. Ми хотіли за рахунок цих грошей дати маленькі кредити всім, хто хоче почати займатись бізнесом. Ми хотіли розгорнути колосальну програму забезпечення комп’ютерами практично кожного учня і студента за рахунок цих грошей. І багато інших речей, які мусили б робити.
Я можу сказати, що в кожній галузі, щоб зараз не втрачати ваш час, закладена абсолютно нова система поглядів. Нова система підходів, яка абсолютно далека від того хаосу, який ми отримали в спадщину.
Але... нас як завжди, мене зупинили на злеті. Ви пам’ятаєте, як мене звільняв ну не Кучма, а його оточення звільняло. Тоді я пропрацювала майже рік в уряді. Сьогодні знову. Я звільнена і знову оточенням. Я переконана, що це не є вольове рішення Президента, а це рішення його найближчої команди, яка власне і працювала, для того, щоб я не була в уряді. Ну ви розумієте, що за сім місяців розібрати ці завали, які подарували нам 14 років життя до нашого уряду, безумовно сім місяців – це замало, як для кожної людини і для кожного уряду це замало. Я хотіла б зараз розповісти, чому так сталося. Чому так сталося, що саме, буквально, позитивний період роботи нашого уряду, коли ми зробили всі головні, базові рішення і мусили б починати давати фундаментальні ший результат суспільству, чому отак зроблено було?
Я скажу перше, ми з Віктором Андрійовичем об’єднали наші команди до виборів президента і я абсолютно відверто – рука в руку з Президентом рухалася весь той час, коли президенту було потрібне те плече, на яке можна спертись насправді. І після того, як Віктор Андрійович переміг в такій важкій боротьбі, де люди, кожна людина, робила свій героїчний вчинок, саме в той момент в нас були тверді формальні домовленості, що Віктор Андрійович подасть мою кандидатуру як прем’єра. Ви пам’ятаєте, що значну кількість часу після виборів президент не подавав жодної кандидатури і була велика пауза. Ця пауза пов’язана з тим, що, як з’ясувалось, мене ніхто не очікував в команді президента як прем’єр-міністра. І, власне, зі мною було проведено і президентом безліч переговорів, щоб я поступилася своїм місцем для Петра Олексійовича Порошенка, і щоб я спокійно відреагувала на те, що він стане прем’єр-міністром. І, чесно кажучи, я не погодилась з цим. Але, коли був переламний момент я була переконана, що мою кандидатуру не подадуть. Коли настав переломний момент, коли під час інавгурації Президента на площі, вся площа, практично, скандувала моє ім’я. І це вплинуло докорінним чином, і мене дійсно призначили.
Я можу вам сказати, що це були найважчі сім місяців в моєму житті. Це була просто щоденна руйнація життя, роботи. Це була важка і абсолютно неконструктивна співпраця, яка не давала можливості робити в повному обсязі те, що потрібно.
Буквально, миттєво після мого призначення на базі Ради нацбезпеки і оборони на чолі з Порошенком був створений другий уряд. Там було досить сильно збільшено чисельний склад, там були поставлені завдання, які мусять бути поставлені уряду. Абсолютно антиконституційно було надано право Порошенку давати напряму доручення міністрам, минуючи фактично прем’єр-міністра. Вся історія мого життя в уряді - це історія існування двох урядів, коли міністри отримували як мінімум з чотирьох, а навіть з п’яти джерел кожен команду. Від Порошенка, від Президента, від секретаріату, від мене і ще від своїх партійних лідерів. Тобто це були міністри, яких просто розривали на шматки. Це, безумовно, інституціональна річ, але два уряди в країні існувати не може.
Крім того, дуже цікава річ, що всі, буквально, хто спілкувався з цими двома урядами сказали, що прийняте тверде рішення, що на базі Порошенка створюється така кризова група, яка, по-перше, створює кризи, а по-друге, робить все, щоб у вересні уряд пішов у відставку скомпрометований, практично зруйнований, з розчаруванням людей в країні. І, фактично, це була відведена така доля – Порошенко мусив зайняти моє місце. Як ви бачите, перша частина відбулась. І у вересні мене сплановано і, на мій погляд, глибоко несправедливо, відправили у відставку. А друге не сталося – Порошенко, він просто само зруйнувався на базі цих подій, які відбулися в країні.
Я хотіла б ще сказати одну таку річ, що практично з першого дня найближче оточення Президента було розміщено на всі потужні, грошові державні потоки. Я не буду перераховувати, ви всі їх знаєте - це НАК «Нафтогаз», це залізниця, це «Укртелеком» і багато інших потоків, які, практично, накрили певні люди.
Я можу вам сказати, що не тільки я, все суспільство відчуло, що в країні щось не так. Що в країні йде якась унікальна модель руйнації тих засад, тих принципів з якими ми взагалі прийшли до влади. Почалась корупція. Ви пам’ятаєте, що оголошувалося, що вдвічі-втричі більше люди відчули, що є корупція для підприємців для просто людей, які приходять в будь-яку чиновничу контору. Ви знаєте, що почалися абсолютно чіткі розмови про те, хто, де і як бере хабарі. Ви знаєте, існує таке відчуття, така народна інтуїція, таке народне мислення і мудрість – вони всі вже знали, хто бере хабарі, як бере хабарі, кому приноситься і, взагалі, як все це відбувається. І можу вам сказати, що я неодноразово, власне, заходила з певними питаннями до Президента, де все це було, практично, по документам видно. Наприклад, по газу – це взагалі така потужна була там і зараз існує, вона нам залишилась у спадщину, потужна корупційна геополітична модель. Але мені заборонили займатися газом, і я не могла там нічого там робити насправді і наводити там порядок будь-який. Я твердо знаю, що кожна криза, я маю на увазі бензинова, яка розгорталася у вас на очах, все мною було твердо домовлено з людьми, які виробляють нафтопродукти в Україні – вони не монополії, але ми знайшли порозуміння, і тоді, ви всі пам’ятаєте ціни на бензин, дизельне пальне пішли вниз. Але саме в той час найближче оточення Президента просто запросило цих людей, і порадило робити те, що ви всі побачили і що зараз з бензином.
Я хочу вам сказати, що те що стосується цукру. Я почну, може навіть з м’яса. Потрібно було зробити одну маленьку дрібничку - відкрити всі ринки для справжніх виробників м’яса. Але паралельні команди були на те, щоб закрити, не пускати і те гарне, що було напрацьовано, воно практично пішло в небуття.
Те, що стосується, наприклад, цукру – та кожен депутат знав, що кожен рік приймається спеціальний закон по завозу цукру-сирцю. І, до речі, ті хто зараз на мітингах стоять завжди голосували за нього і за квоту. Абсолютно свідомо було заблоковано цю квоту, у мене навіть є доручення письмові, де заборонялося завозити ці дефіцитні обсяги цукру в Україну і ви бачили, що сталося. Але я зараз іду, і через колосальні зусилля по ключовим продуктах харчування вдалося ціни пригальмувати і навіть повернути до попередніх.
І я можу сказати, що все це було моє щоденне життя. Коли я не мала можливості повноцінно втілити жодну концепцію. Тому що супротив йшов такий, в тому числі і з парламенту, який неможливо було подолати.
Але останні події - це було просто страшно. Ви знаєте, що я до останнього, просто до останньої хвилини, сподівалася, що ми зможемо знайти з Віктором Андрійовичем чітку спільну мову. Я була, мені здається, найщирішим його партнером, я хотіла того, щоб на десять років ми йшли рука в руку – разом. Щоб не було ніяких підстав для руйнації цього союзу. Але коли розразилася ця унікальна криза навколо найближчого оточення Президента – Порошенка, Мартиненка, Третьякова – то, власне, стало зрозуміло, що нічого неможливо тримати після нашої революції в таємниці, неможливо нічого приховати від людей, неможливо нічого приховати від засобі масової інформації. І саме тоді ця купка людей навколо Президента зрозуміла, що їм треба рятувати свою шкуру. Вони і Президента поставили в надзвичайно складну ситуацію. І вони шукали вихід. І, власне, тоді, коли я відчула, що ця критична ситуація вже починає лавиноподібно відбуватися, Президент запросив таке не вузьке коло людей. Там були і Третьяков, і Порошенко, і Безсмертний, і Мартиненко і інші люди, які присутні були... І, власне, я почула речі, від яких мені просто стало страшно. Виявилося, що ця команда зібралася для того, щоб висловити мені свої претензії, формалізувати ці претензії, і сказати, що їх рішення – відправити у відставку усіх – Порошенка, Третьякова, відправити у відставку уряд і таким чином закрити той скандал, який відбувся.
І я почула речі, які, я запам’ятаю на все життя. Коли взяв слово Мартиненко і сказав, що я здійснюю спецпроект проти Президента і що Зінченко - це є моя програма. Що Зінченко - це те, що я запланувала, щоб зруйнувати авторитет Президента. Ви знаєте, на скільки низькі люди. Вони взагалі не розуміють, що Саша Зінченко, який пережив колосально важкий етап в своєму житті. Ви знаєте, що він був на межі життя і смерті. Що ця людина була здатна піднятися над всією цією дріб’язковістю, піднятися брудом, піднятися нещирістю. І мужність цієї людини не може бути чиїмось проектом, чиїмось задумом страшним, зговором. Вони не розуміють навіть, пройшовши цей час певних перетворень в країні, що може бути така людина - Олександр Зінченко, який не буде з цим миритися. І це - не спецпроект Тимошенко.
А потім взяв слово Президент і сказав, що він абсолютно обурений тим, що я особисто створила таку ситуацію, що в засобах масової інформації Президент виглядає слабким і нездатним, а прем’єр – сильним, ефективним, результативним. І що він ніколи не допустить, щоб це продовжувалось далі. Він сказав, що є прекрасні країни - Росія, Білорусь. Він каже, подивіться: у Путіна і Лукашенка прекрасні прем’єри, яких ніхто не бачить на телебаченні, вони ніколи не роблять тих речей, які робить наш прем’єр.
Друга претензія, яка пролунала до мене достатньо серйозно, що я не можу працювати з урядом так, щоб давати публічно результати уряду. А все, що відбувається в уряді треба всі результати передавати в адміністрацію президента, і потім, після того, як Президент все оголошує робити свою чорну роботу.
Шановні друзі, я чесно кажу: для мене все це було просто руйнацією моєї надії. Для мене не було закинуто жодного докору з приводу того, що я щось не зробила в економіці, щось не зробила в соціальній сфері. Тому що Президент - він гарний економіст, він гарний фінансист, і він краще, ніж будь-хто інший розуміє, що зроблено в країні за ці часи. Це просто, я би сказала, таке унікальне переформування країни і закладення базису для ключових перетворень. До речі, Президент про це сказав і на Майдані під час того, як ми святкували День незалежності.
А потім мені сказали, що я не змогла знайти порозуміння з оточенням Президента, з його такою командою, що я мусила знайти порозуміння, і після того, як я спробувала довести, що все це є абсурд, що побоювання Президента, що я можу піти окремо на виборчу кампанію, що я можу піти в 2009 році на вибори президента окремо, це є абсолютний абсурд. Я хочу працювати в команді, я хочу бути поряд, я хочу бути опорою для президента. І в мене, до речі, нічого не змінилося. Я хочу, щоб не розчарували ми тих людей, не розірвали їм ці серця, не вирвали ці душі, не роз’єднали родини, щоб знову один був за Ющенка, інший – за Тимошенко. І саме тому я сказала Президенту, що треба відкласти це в сторону, тому що я не мушу домовлятися з командою, я мушу мати простягнуту руку Президента країни, яка мусить стати дружньою рукою для мене.
Три дні і ночі цього переговорного процесу, і після того, я думаю це є ключовою річчю, мені були сформовані дуже чіткі і ясні умови.
Перша умова – це те, що я мушу подати руку не Президенту, а його команді – Порошенку, Мартиненко, Третьякову, Безсмертному. Що я мушу їм простягнути руку. Власне кажучи, як я можу їм протягнути руку, коли їх руки зайняті, вони постійно щось там, перепрошую, тирять в державі? Як ці руки знайти? Я, до речі хочу сказати, що ця ідея, відставити всіх одночасно - і уряд, і тих, хто підозрюються в корупції - це була ідея Романа Петровича Безсмертного. Я можу вам сказати, що це є унікальна ідея, така руйнівна ідея.
Я хочу просто, згадалося якось, ця територіальна реформа, яку запропонував Роман Петрович Безсмертний, і поїхав у своє власне село, для того, щоб її презентувати. Так тільки за намір його ледь не побили. Ну не можна ж такі експерименти на країні ставити.
Тому я сказала Президенту, що замість того, щоб подати руку його оточенню, я готова подати руку йому особисто і бути поряд з ним за будь-яких умов, в будь-який момент.
Друга умова, яка була поставлена абсолютно чітко - це те, що я мушу закрити свої двері для тих людей, які багато чого зробили, щоб дати можливість мені працювати, щоб дати можливість уряду працювати, щоб дати можливість країні працювати. Мені була поставлена умова, що я не мушу мати будь-яких політичних домовленостей відносно формування єдиних команд на вибори ні з ПРП, ні з Української народною партією, яку очолює Юрій Костенко. І саме головне, що я мушу публічно підтримати, публічно виступити з заявою на підтримку Порошенка, Третьякова і Мартиненка, і сказати, що це - чесні, моральні люди, що вони просто оклєвєтані, і в той же час, заклеймити заявою Олександра Зінченка. І ні за яких обставин не взяти його в список виборчий свого блоку.
Ще була поставлена одна умова, щоб я завізувала укази на звільнення тих людей в уряді, які були моєю опорою в тій важкій ситуації такого двопалатного уряду. Щоб ці люди, вони мене підтримували, допомагали, вони намагались уникнути всіх цих розколів в уряді, щоб я на цих людей подала укази, підписала, щоб ці люди були звільнені.
А саме головне, що мені поставили умову, щоб я погодилась зі звільненням Олександра Турчинова, який не мусив займати посаду голови СБУ. Я розумію, що це некомфортно - мати з одного боку прем’єра, а з іншого боку - керівника СБУ, де у нас все, як на долоні, все, що робиться в країні поганого, де корупція, де зловживання, де лобізм незаконний. Зрозуміло, такий тандем не влаштовував оточення Президента. Але можу вам сказати, що 90% цих умов лунали саме від так званої команди, яка вимагала терміново і просто невідкладно це зробити.
І, крім того - спільне формування списку парламентського, де потрібно було дві третини віддати команді Президента, і одну третину залишити формування списку за нашою партією. До речі, я проти цього не заперечувала. Коаліційна угода, похід спільний на вибори - це мною повністю вітається, це була абсолютно єдина модель, як виходити з цієї ситуації.
Але я, чесно кажучи, була психологічно зруйнованою такою формальною пропозицією, і я сказала Віктору Андрійовичу: «А чи не можна звільнити тих, хто звинувачується або підозрюється в корупції, а чи не можна їх хоча б відсторонити від посад, і потім, коли перевірка пройде, визначитися з їх долею?» Віктор Андрійович мені сказав: «Ні, я не можу цього зробити, бо це моя команда, і вона буде відчувати несправедливість, що вони звільнені, а ви, Юлія Володимирівна, залишитесь. Це буде дисбаланс, це буде диспропорція». Я хочу запитати, яка може бути диспропорція між людьми, які підозрюються в корупції, і які не підозрюються в корупції? І, власне, я зрозуміла, що ті умови, які мені поставлені, я просто мушу їх осмислити.
Я не підписала в ту ніч ніяких указів на подання, я просто приїхала до своєї команди. Я зібрала всіх, кого стосуються ці умови, які Президент оголосив. Я зібрала цих людей, тому що я не можу їм просто втикати кинджали в спину і робити такі речі, які неможливі для мене. Я їх зібрала і я з ними просто порадилась, що робити в цьому випадку і як взагалі себе поводити. Я можу сказати, що вони не заперечували ні проти своїх відставок, вони не заперечували ні проти чого абсолютно. Але, саме головне, що я просто не змогла цього зробити, тому що крісло для мене абсолютно нічого не значить. Хоча, в мене були сотні разів, коли я готова була просто кинути все це, тому що це була просто питка - працювати в таких умовах. Але я думала про те, що я не можу кинути це, тому що мене не чиновники призначали на посаду, а мене призначали люди, які мені довіряли, які стояли на цих Майданах, які голосували за Президента. Я не могла залишити просто це, бо я відчувала, що це просто зрада, це є кинуте поле бою, це є кинуті барикади, і тому я не могла цього зробити самостійно. І тоді вранці я розмовляла з Президентом по телефону, і я сказала: «Вікторе Андрійовичу, ми не зможем прийняти такі умови, бо я не зможу просто дивитись на себе в дзеркало вранці, мені захочеться плюнути в це дзеркало, і я буду завжди пам’ятати, кого я зрадила, для того, щоб втримати це крісло, яке вже практично було мало чого варте». І тоді я попросила Президента, що, може ми зустрінемося ще раз і спробуємо знайти той варіант, який не руйнує моралі наших стосунків.
Я кинула все і під’їхала до Президента. Я з ним спілкувалась за 20 хвилин до того рокового його прямого ефіру, коли він відправив уряд у відставку. Я сіла поряд з ним, я взяла в свої руки його руку. Я сказала: «Вікторе Андрійовичу, до ефіру залишилося декілька хвилин, до прес-конференції...» Я кажу: «Віктор Андрійович, я вас просто прошу! Я не знаю, як слова ті знайти, не руйнуйте надії людей! Не руйнуйте авторитет нашої революції, не руйнуйте надії людей на моральність, чесність і справедливість! Давайте зараз вийдемо до преси рука об руку разом, подивимось в ці камери і скажемо, що поки ми разом, стабільність у цій країні є гарантованою». Мені в якийсь момент просто здалося, що Президент дрогнув у своєму намірі. Але ви знаєте, рок є рок...
В цю хвилину увірвався Петро Олексійович Порошенко прямо в кабінет до Президента без будь-якого запрошення, без будь-якого стуку. Він весь був, перепрошую, у сльозах і соплях і він почав кричати, що тільки що з нього зняли депутатство, що це було підтримано фракцією Блоку Юлії Тимошенко, що це є зрадники, це є люди, які його буквально прибрали з Верховної Ради і все це, чесно кажучи, виглядало комічно...
Але Президент подивився, встав, повернувся до мене спиною і сказав: «Розмову закінчено» і пішов, практично, зруйнувавши нашу єдність, нашу перспективу, наше майбутнє, майбутнє країни.
Я просто хотіла б сказати, що я вважаю цей крок абсолютно нелогічним...
- Галина Фомичева из Житомира спрашивает, кто конкретно был заказчиком отставки правительства и кому это выгодно?
- По перше, я зараз читаю пресу і там написано, що Президент зробив такий мужній крок, відставивши уряд. Я зразу хочу сказати, що президент уряд не відставляв. Президент був заручником того, що його найближче оточення поставило ультимативну умову, що уряд мусить бути звільнений. Які причини цього? Головне, чому такий ультиматум поставили? Причина номер один – це їх власний страх за їх власне майбутнє, якщо у мене буде зростати довіра в суспільстві від людей. Причина номер два – вони не могли крутити свої всі ці корупційні моделі, коли я і Турчинов на місці, і коли ми пильнуємо за кожним їх кроком і, практично, хапаємо за руку там де потрібно їх хапати за руку. Вони відчували, що просто такі можливості країни, такі фінансові потоки ними не оприходувані. І причина номер три, і ця причина, як я думаю, де і Президент мав свою думку – більш гучним скандалом закрити той корупційний скандал, який виник в оточенні Президента. Тобто їм потрібно було... чому саме зараз? По двох перших причинах вони б знайшли час, коли мене звільнити. Але, чому саме зараз? І чому так нелогічно? Коли одні звинувачені у корупції, а інші відповідають. Саме тому, що потрібно було скандалом про відставку уряду закрити в інформаційному просторі, в світі закрити корупцію в оточенні Президента. І просто перевести стрілку. Я маю от таку стопку вибірок зі світових засобів масової інформації. І, уявіть, всі газети, всі світові інформаційні стрічки... І що я там читаю? Там ніхто вже не пам’ятає Порошенка і Мартиненка... А говорять так: що уряд відправлений у відставку в контексті корупційного скандалу в команді Президента. От я якраз хочу вам сказати, що це зараз і була головна мета – перевести стрілки на уряд. Але я можу вам сказати, що настільки чесно і логічно працювала я як прем’єр-міністр, в першу чергу. І кожна людина, яка біля мене працювала, твердо знала, що для мене корупція є неможливою за будь-яких обставин.
- Вы постоянно говорите: им, им, им… Фамилии можете конкретно назвать?
- Так, безумовно. В першу чергу, це Порошенко. Це є Третьяков, який, практично, став сам пропускником до Президента країни, який створював його думку, який нав’язував такі негативні оцінки кожного дня. Це, безумовно, Роман Безсмертний, який був ідеологом саме такої єзуїтської моделі, як розрубити вузол, який виник. Це Мартиненко. І, я думаю, ще п’ять-шість людей.
- Можете назвать?
- Я просто не хочу... Я думаю, всі знають.
- Олег Курдюков из Богуслава спрашивает, считаете ли вы отставку правительства расколом команды Президента Ющенко? Раскол?
- Справа в тому, що ми з Президентом разом були командою. І, я би сказала так, що саме головне, що у нас було – єдність зруйнована оточенням Президента. І мені дуже шкода, що Президент пішов на поводу в таких порад. Мені дуже шкода. І тому, безумовно, сьогодні ми є різні команди, і, я думаю, що ці дві різні команди будуть рухатися своїм шляхом. І може, коли ще будуть такі події, а я думаю що оточення Президента – Порошенко і Третьяков нікуди не зникнуть. Не ловіться на цей гачок, що якби то Порошенко пішов у відставку, Третьяков відсторонений. Я вам можу сказати, що незалежно від того, буде звільнений Третьяков чи ні, звільнений Порошенко чи він би залишався – це є команда президента. Це його найближчі люди. Люди, яким він довіряє. Ці люди які з ним працюють однією командою і тому, я хочу сказати, що це залишаться біля нього і ці люди будуть. Тому, я думаю, що кожен мусить іти своїм шляхом. Але, безумовно, без війни.
- Вам Президент предлагал создать новое коалиционное правительство? Вы отказались?
- До речі, сьогодні з великим здивуванням почула від, мені здається, Олег Рибачук озвучив цю тему, що нібито мені Президент після відставки запропонував очолити новий уряд і формувати новий уряд. Це неправда, м’яко кажучи. Ніхто мені нічого не пропонував. Ніхто зі мною відносно того, що після відставки формувати новий коаліційний уряд ніяких перемовин не вів. І я ще раз хочу нагадати останні хвилини перед виходом Президента на прес-конференцію – цю таку визначальну, історичну. Я до останнього докладала зусиль, щоб наша єдність не була зруйнована, щоб ідеали помаранчевої революції не девальвували, щоб наш помаранчевий колір просто не вицвітав. І це велика боль для мене. Я просто хочу сказати, що, можливо, як мені кажуть мої друзі, я надто гарно виглядаю. Але, я хочу вам сказати, що для мене це є, може за все моє життя, найглибша моральна травма. Тому що тут питання не фаховості або нефаховості. До речі, ще одна цікава деталь. Ви знаєте, що мені на економічному форумі в Польщі присвоїли звання «Людина року Центральної та Східної Європи» як раз в економічному реформуванні і реформуванні державних систем. Для мене це, безумовно, було дуже почесно. Але, я сьогодні відкриваю Інтернет, якраз перед тим, як до вас їхала... Уявіть, в якому стані я до вас приїхала... Відкриваю Інтернет, і там з Польщі ідуть повідомлення, що за приватним проханням Президента України у мене відібрали цю нагороду, яка вже була оголошена, яка вже була озвучена. І що, начебто, вручили іншому політику. Хочу сказати, що такі дрібниці вони непрості, для того, щоб можна було їх переживати.
- Скажіть, будь ласка, як би ви відповіли на питання, з яким зараз «Інтер» звернувся до своїх глядачів: «Що робити прем’єр-міністру?»
- Ви знаєте, шановні друзі, що я, чесно кажучи, щаслива, що ви поставили це інтерактивне опитування. Тому що, по великому рахунку, мені дуже потрібна зараз порада. І тому я хочу сприймати зараз це опитування, як просто раду з вами, як віче з усіма, хто зараз мене слухає. Що мені робити в цій ситуації? Я вболіваю за те, що буде з країною. Я не хочу в країні ніякого хаосу. Я хочу в країні мир, злагоду і спокій. І це дуже вірно, що я коли йшла з кабінету Єханурова, вже тепер, з кабінету прем’єр-міністра, я залишила на столі записку, що я бажаю йому всією душею успіхів, удачі, щастя в його діяльності. І тому, в залежності від того, що ви мені порадите, я буду приймати рішення на найближчій політраді. Але я думаю, що ми знайдемо таку модель, яка не зруйнує ваші надії.
- Юліє Володимирівно, чому корупційний скандал виник саме у вересні, а не раніше? Адже ви казали, що вам було відомо про ті дії, які відбувалися, ще раніше навіть?
- Я думаю, причина тут очевидна, тому що я до останнього сподівалася і, до речі, сподіваюся, що Президент справиться з ганьбою, яка сьогодні відбувається в його команді. Що Президент зможе це подолати. І я не мала права, розуміючи, що Президент має шанс це подолати, руйнувати публічно нашу єдність. Я хотіла це виправити. Я просила Президента відправити у відставку цих людей, які заважають жити і працювати країні, які руйнують його авторитет. Я сподівалася, що час вже підійшов, практично, позбуватися цих людей. І тому, я просто будь-яким засобом тримала нашу єдність. Тримала народ України від розчарування.
- Юлія Володимирівна, скажіть будь ласка, чи правда, що свого часу ви підписали таємне розпорядження про те, аби центральні органи виконавчої влади повідомляли вас про інформацію, яку запитують із РНБО та з Секретаріату Президента? Ви проаналізували звіти? Яку інформацію збирали, на кого і хто збирав?
- Безумовно, такий документ існує і він далеко не таємний. Просто, коли Петро Олексійович прийшов в РНБО, то він, як прем’єр-міністр почав давати абсолютно незбалансовані доручення, запити в великій кількості міністрам України. І я тоді зібрала уряд, і сказала: „шановні друзі, не можна так розбалансувати уряд. Не можна так руйнувати роботу уряду”. І тому, я сказала, що я направлю доручення кожному міністру збирати весь цей хлам, який приходить і направляти до мене, щоб я доповідала за те, як інформований Петро Олексійович Порошенко. І для того, щоб уряд міг діяти в єдиній команді, в єдиному ключі і щоб він не отримував одночасно різнопланових доручень. І тому, це було абсолютно відкрите доручення, далеко не таємне.
- Що шукав Порошенко? Він знайшов ту інформацію? Може інформацію на вас чи на соратників?
- Власне кажучи, Петро Олексійович хотів керувати урядом і хотів отримувати зворотню реакцію. Давати доручення і отримувати звіти. Я думаю, що він тільки частково зміг зреалізувати ту ситуацію і не в офіційній площині, а просто по одному, скажімо, управляючи міністрами деякими, я хочу сказати, деякими - в очному режимі спілкування.
- Юлія Володимирівна, у вас, як у прем’єр-міністра, накопичилися матеріали, які можуть підтвердити корупцію Порошенка, Мартиненка, Третякова, щоб ми нарешті побачили факти цієї корупції, про яку говорили до вас Олександр Зінченко і Микола Томенко?
- Власно кажучи, є дві площини існування таких речей. Перша площина вона є напівофіційною. Коли, якби то даються, ніби, нормальні доручення, а за цими дорученнями стоять серйозні і сплановані дії, що стосуються відвертого лобізму. Я це чесно направляла до прокуратури, до СБУ. Можу вам сказати, що так само я поводилася з усіма сигналами. Це є одна площина. Тому що я не слідчий орган, я не силова структура, я не можу слідкувати за Петром Олексійовичем Дорошенком, це багато честі. До речі, як і за його командою. Просто, я багато працювала і мені не було коли відслідковувати, де там його шаловливі руки. З іншого боку, є такі речі, які виглядають досить публічно. Але так схопити за руку просто неможливо. Коли ідуть скарги окремих бізнесменів, що їх, практично, примушують продавати частину долі. Наприклад, йдуть такі скарги, коли примушують ділитися дивідендами по своїм доходам, скажи, з боку тих же людей. Скажімо, йдуть такі серйозні речі, як Нікопольський феросплавний завод. До речі, знакова дуже річ. Я чула, що Президент там сказав, що це є боротьба однієї шайки з другою шайкою. Я хочу погодитись з Президентом. Боролася шайка Зінчука з шайкою Порошенка і російського одного бізнесмена, який в пакеті з Дорошенком виступає. Я можу просто сказати, що Нікопольському феросплавному заводі, коли Пінчук там мотався біля Нікопольського феросплавного заводу, і, практично, через владу лобіював збереження цього заводу, незважаючи на легітимні рішення суду, яке було присутнє... Оце є такий прояв, коли воно виплескується, а, практично всі знали про домовленості, які були... чому Пінчуку йдуть на зустріч.
- Питання журналістів...
- Я думаю, що доходи значно збільшилися, пенсії збільшилися, заробітна плата по всіх ключових галузях зросла. Безумовно, у нас були оці комбінації, я маю на увазі спеціальні програми, с тим, що штучно піднімали ціни на цукор, штучно піднімали ціну на м’ясо... Але мені здається, з цукром ми в останні тижні, все ж таки, справилися. Просто, можна сказати, майже силовим шляхом подолали протидію того, щоб можна було справитися з такими речами і, я думаю, по м’ясу закладені всі необхідні підвалини щоб ціна нормалізовувалась буквально щодня.
- Согласно обнародованным сегодня опросам, большинство украинцев ставят вам в вину то, что не удалось сдержать рост цен. И по мясу, и по бензину, и по сахару, и по газу, я так понимаю…
- Ну газ має стабільні, поки що, ціни... І цей ріст цін не з’їв все, що ми добавили людям. Я можу це твердо сказати. Те, що стосується цукру... Я ще раз хочу сказати: це була спеціальна операція, коли через кордони України, користуючись дефіцитом, закритим шляхом завозили великі партії цукру-серцю, переробляли і потім піднімали ціни до такого рівня, що люди просто не могли платити. А нам заборонили завозити і робити нормальні інтервенції через нормальну реалізацію цукор-сирець. Ми в останні тижні знайшли шлях, щоб без прийняття соціального закону, на рівні існуючих законів спробувати переламати цю ситуацію. Зверніть увагу, коли ми вирішили ситуацію по цукру, вже, практично, завезли кораблі... Тому що у нас дефіцит внутрішній, хто б там що не казав, ціна піднімається, виключно, через внутрішній штучно створений дефіцит... І почали все це робити, я отримала, буквально, письмове доручення Президента категорично не реалізовувати цю програму. Це – неправильно. Це просто команда навколо Президента тримала його за руки, щоб він не дав можливості зреалізовувати цю програму.
- Хто за цим конкретно стоїть?
- Я переконана, що це ті самі люди стоять за цим. Ви розумієте, я не хочу буквально звинувачувати в ефірі. Тому що повна та картина, яка розгорталась, те знання, яке ми всі маємо... я не піду зараз збирати документи... хто мені їх дасть... я не піду колекціонувати компромат... це все було загальновідомо, що їде контрабандно цукор-сирець за яким стоїть відома людина зі своїм батьком. І, власне кажучи, батько цієї відомої людини мене критикував по всіх каналах, коли ми почали вирішувати цю проблему.
- На отставку правительства моментально отреагировал валютный рынок. Курс продажи наличного доллара вырос… Многие банкиры объясняют это реакцией граждан на события в политике… Ваш прогноз – можно и гарантировать, что курс станет стабильным?
- Я маю повний оптимізм, що в країні все буде стабільно і добре, незалежно від ніяких політичних катаклізмів. Я все буду робити для того, щоб стабілізувати цю ситуацію і не дати можливості комусь спекулювати на цих важких подіях, які відбуваються в країні.
- Якщо факти корупції були настільки завуальовані, що настільки важко зараз знайти їм документальне підтвердження... Як взагалі буде розвиватися ситуація? Як ці факти будуть доведені?
- Я переконана, що те, що говорив Олександр Зінченко і переконана в тому, що говорять інші політики має документальні підтвердження. І, я думаю, що є і звернення бізнесменів, при чому ті, які вже не витримують – що офіційно це заявляли, є і свідчення. Я думаю, що з доказами, чесно кажучи, проблем не буде. Але це не моя справа збирати докази.
- Сьогодні багато хто сподівався побачити вас без коси і з заявою про те, що ви йдете в опозицію. Судячи з того, що коса на вас залишилась, ви для себе ще не вирішили, куди ви ідете... Поясніть нам, за яких умови ви підете в опозицію? І якщо не йдете в опозицію, то як ви бачите похід на вибори. Ви сказали про якісь паралельні походи на вибори з Віктором Андрійовичем... І взагалі, ч можливий ще єдиний виборчий блок тих сил, які йшли з Віктором Андрійовичем на президентські вибори?
- По перше, якщо говорити, що я кудись переходжу, наприклад в опозицію... Я хочу вам сказати, що я, на відміну від багатьох політиків, які після революції змінилися, я не міняла своїх позицій, своїх поглядів, своєї моралі. Я не міняла свого відношення до України. Тому, якщо хтось змінився, то, я думаю, що вони мусять бути в опозиції. А я знаходжуся на вірному, абсолютно для мене зрозумілому шляху і можу твердо сказати, що ми з Віктором Андрійовичем підемо на вибори паралельними шляхами. Це не значить, о це війна. Але це дві різні команди з абсолютно іншим набором людей, які підуть... Тому що команди у нас різні. І я вам хочу сказати, що я не піду на вибори з тими людьми, які сьогодні дискредитували Україну. Я маю на увазі не Президента. Я маю на увазі його оточення.
- Кого ви конкретно візьмете собі у першу п’ятірку? На кого ви будете спиратися найближчих пів року?
Це, мені здається поки зарано говорити. Бо списки ще не формувалися у партії. Але я можу твердо сказати, що це будуть достойні люди, це будуть сильні люди і люди, які мають моральні застереження.
