Просто Юля
Андрій КНЯЗЄВ
Свобода ( 25-31.10. 20 05 )
25.10.05
Юля заважала Ющенку дружити з Пінчуком, Ахметовим і Суркісом.
Щоб дізнатися, як люди ставляться до того чи іншого вітчизняного політика, непотрібні соціологічні дослідження. Варто почути, яким “незлим тихим словом” простий люд згадує своїх вождів у повсякденному житті — на базарах, в автобусах, за кухлем пива після робочого дня.
Скажімо, Президента називають не інакше, як Віктор Андрійович. Традиційно з повагою, але достатньо стримано, особливо останнім часом, після його публічного братання з Януковичем та всепрощення олігархів. Голову Верховної Ради найчастіше байдуже кличуть Литвином. Мотиви зрозумілі: той хоча і перейменував свою партію на “Народну” та розвішав “біг-морди” по всій Україні, але ближчим до людей не став. Зблизився він хіба що з номенклатурою часів Кучми, яка вбачає у ньому свою останню надію. До Єханурова ще не звикли, але з огляду на бурятське (ментально чуже) прізвище та зовнішню невиразність і млявість, імовірно, у народі його ідентифікуватимуть за посадою.
Юля вигнала Бакая
Екс-прем’єрку Юлію Тимошенко можна вважати найбільш нетиповим представником вітчизняної політики. Як особистість вона не залишає байдужими ані звичайних людей, ані представників вищих ешелонів. Цікаво, що і перші й другі називають її однаково, по імені — Юля. Це свідчить про загальну зацікавленість її персоною. Щоправда, тональність цих згадувань різна. Прості люди, які відчувають симпатію до неї, готові у запалі скандувати її ім’я на мітингах та беззлобно обговорювати її наряди й зятя (рок-музиканта) у вужчому колі. Натомість “небожителі” з високих кабінетів кажуть “Юля”, зціпивши зуби та часто не приховуючи роздратування. Так, Раїса Богатирьова, менш відомий політик жіночої статі з партії Януковича, вигадала для екс-прем’єрки прізвисько “буревій Юля”, хоча у народі вже можна почути уточнену метафору “Юля — буревій для олігархів”.
Справді, багато дій Юлії Тимошенко сприймаються неоднозначно. І для кращого розуміння варто відчути її світогляд, оцінити політичні погляди і практичні дії.
Варто нагадати, що Тимошенко отримала визнання сильного лідера задовго до Майдану та прем’єрства. Вперше про політичну перспективу Юлії заговорили серйозно під час її роботи віце-прем’єром в уряді Ющенка. Тоді їй вдалося перекрити фінансові потоки, які обслуговували інтереси оточення Кучми, і спрямувати їх на соціальні виплати. До речі, саме її позиція змусила найвідомішого вітчизняного афериста Ігоря Бакая зректися посади голови “Нафтогазу України”, незважаючи на публічну його підтримку Кучмою. І лише після відставки він продовжив впроваджувати кримінальні схеми, аж поки не втік до Росії.
Юля заважала Ющенку дружити з Пінчуком, Ахметовим і Суркісом
Діяльність прем’єр-міністра Тимошенко оцінюють по-різному. Скажімо, олігархи з оточення Президента, такі як Порошенко, Червоненко чи Жванія, а часом і сам Ющенко, звинувачують її в популізмі. Їм це можна пробачити, адже вони не знають, що це слово походить від латинського “populus” — народ. Тому політика уряду Тимошенко справді була народною — спрямованою на виконання високих соціальних (популістських) передвиборних зобов’язань Віктора Ющенка. І треба віддати тому належне: він практично завжди підтримував свого прем’єра, незважаючи на періодичні критичні репліки у бік уряду зі свого оточення. Тож його рішення про відставку Тимошенко виглядає на перший погляд дивним та нелогічним, адже буквально за два тижні до цього під час святкування Дня Незалежності він високо оцінив дії урядової команди. Але відсутність логіки спостерігається лише на перший погляд...
Насправді пріоритети Президента істотно змінилися впродовж останніх місяців. Про це свідчать і його дії: під час виборів він зустрічався з простим народом і обіцяв очистити злочинну владу, а сьогодні він вирішує долю країни разом з тими ж Пінчуком, Ахметовим, Суркісом та іншими представниками режиму Кучми. Якщо ще місяць тому деякі олігархи місяцями ховалися за кордоном, то нині вони п’ють чай разом з Президентом прямо у нього в секретаріаті. До речі, подейкують, що до цього клубу мільярдерів уже записали Володимира Щербаня, який має право на амністію згідно з меморандумом Ющенка—Януковича.
Юля вдесятеро підвищила разову допомогу при народженні дитини
На шляху ідилії Президента та олігархів була одна проблема. Це — команда Тимошенко, яка намагалася виконувати взяті на Майдані зобов’язання навіть коли на це не вистачало грошей і коли сам Президент почав від них відмовлятися. Потрібно визнати, що Віктора Андрійовича, затятого прихильника амністії олігархам та укладання мирових угод з ними замість примусового позбавлення вкраденого народного майна, і раніше дратували майже соціалістичні погляди Тимошенко щодо соціальної справедливості. Можливо, він би терпів їх і надалі, однак Тимошенко необхідно було прибрати, щоб остаточно легалізувати амністію олігархам. Про це, до речі, Президента просили й близькі друзі Порошенко, Третьяков, Жванія, а він не звик їм відмовляти.
Справді, Юлія Тимошенко ніколи не приховувала, що для неї на першому місці — інтереси малозабезпеченої людини, а не багатих бізнесменів, спроможних себе забезпечити. Тому її уряд неухильно наводив лад в економіці, виводячи її з кримінального світу і спрямовуючи вивільнені кошти людям. Вже цього року бюджет було збільшено на 70%. А якщо врахувати проект бюджету-2006, то Тимошенко за рік практично подвоїла надходження до державної казни. Більш ніж удвічі за час роботи уряду збільшились грошові надходження з митниці. Такий результат було отримано за рахунок програми «Контрабанда — стоп!». Кошти, які раніше розкрадалися, пішли на соціальні потреби. За період роботи уряду Тимошенко відбулося безпрецедентне в історії незалежної України підвищення пенсій, зарплат працівникам бюджетної сфери та соціальних виплат. Так, за січень—серпень цього року пенсії збільшились майже на 21%, зарплата в науці, культурі, освіті — на 44%. В цілому ж за цей період реальні доходи, які враховують зростання цін, зросли майже на 26%. Вперше за часів незалежності пенсії в Україні стали вищими, ніж у Росії. Вдесятеро було підвищено разову допомогу при народженні дитини, яка становить зараз 8470 гривень. При цьому Тимошенко не запровадила жодного нового податку. Підвищення соціальних виплат відбулося за рахунок скасування тіньових схем та покращення податкової дисципліни.
Юля налякала олігархів справедливою реприватизацією
Звісно, такі кроки не сподобалися олігархам, яких уряд примусив платити справедливі податки. Вони, контролюючи відповідні галузі народного господарства (деякі з них працювали в самому Кабміні), організували ряд штучних криз, зокрема з підвищенням цін на цукор та м’ясо. До своїх схем вони залучили і спікера Литвина, який не дав законодавчо врегулювати проблему з цінами на продукти. Це відчутно вдарило по уряду Тимошенко та згодом дало підстави Ющенку виправдовуватися щодо рішення про її відставку.
Відтак звільнення прем’єра не є простим вибриком Президента, як це було при його попереднику Кучмі. Воно є знаковим, оскільки засвідчує зміну політичного курсу, визначеного Майданом. Торік “народ і партія” були єдині у тому, що бандити мають сидіти у тюрмах, багаті — поділитися з бідними, а сильні — підтримати слабших. Біда Тимошенко була у тому, що вона зрозуміла це буквально, ініціювавши програму справедливої реприватизації підприємств, які були придбані у часи Кучми за безцінь. Отримані гроші мали піти на подальше підвищення пенсій, зарплат, стипендій. Натомість публічні домовленості Президента з олігархами засвідчили, що бідним треба забути про це. А підписавши закон про депутатську недоторканність, Ющенко дозволив бандитам сісти замість тюремних нар в депутатські крісла. І в цьому контексті призначення Єханурова є абсолютно логічним, адже чи не першим своїм рішенням він заборонив реприватизацію, після чого олігархи, які за часів Тимошенко сиділи у підпіллі, підняли голови. Майже батьківське опікування нового прем’єра великим бізнесом свідчить, що гідні соціальні стандарти для людей, обіцяні кандидатом у президенти Ющенком, є примарними, оскільки тепер на них немає коштів.
Новий уряд хизується, що його політика не є “популістською”, і, вочевидь, не підозрює, що відтак вона перестала бути народною.
