Як В.Ющенко виховував свого сина?
Закон і бізнес (30.07-05.08.05)
03.08.05
Нова влада вже довела, що за рівнем корумпованості вона не відставатиме від влади попередньої, але інформація про зловживання сучасних можновладців не призводить до якихось наслідків.
19 липня на Інтернет-сайті "Української правди" було оприлюднено інформацію, яку можна розцінювати як таку, що дискредитує сина Президента — Андрія Ющенка.
У зв`язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із запитанням: "Чи можуть скандали в Україні навколо членів родин відомих політиків упливати на їхню подальшу політичну кар`єру?"
Володимир МАЛЕНКОВИЧ, директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень:
— Політики — публічні люди, і їхнє життя має цікавити виборців. І іноді це супроводжувалося скандалом, причому не тільки в Штатах, а й в Європі, достатньо пригадати, як прем`єр-міністр Франції застрелився після того, як його друг учинив якісь розкрадання. Особливо це важливо для нової влади, оскільки ця наша нова влада декларувала чесність, прозорість, відвертість і т.д. І В.Ющенко, по суті, завоював симпатії виборців зовсім не своїми якимись особливими політичними поглядами та здібностями. Його образ привабив виборців перш за все тим, що він здавався людиною винятково чесною, жодним чином не пов`язаною з корупцією, налаштованою на захист народних інтересів. А син у нього веде спосіб життя, характерний для золотої молоді з кола корумпованих чиновників. І, звичайно ж, для населення, перш за все для громадян України, які голосували за В.Ющенка, це буде дуже серйозне розчарування. Справа не в тому, чи (сину В.Ющенка. — Прим, ред.) йому належить ця машина чи його другові, але стиль життя, описаний в "Українській правді", звичайно, не може бути властивий синові людини, котра постійно говорить про такі священні для нього цінності, як сім`я, діти і т.д. В.Ющенко щодня це повторює, а, як ми бачимо, син, якщо вірити "Українській правді", не поводиться відповідно до вимог тієї моралі, яку декларує наш Президент. Відповідно, і Президенту є над чим замислитися. Отже, я думаю, цей випадок є показовим, хоча він може бути характерним для багатьох людей, що перебувають при владі. Як правило, влада дійсно корумпована, і не тільки в нас, і правила для дітей найвищих чиновників, на жаль, дуже відрізняються від тих норм, які ці високо-посадовці офіційно декларують.
Віктор НЕБОЖЕНКО, керівник соціологічної служби "Український барометр":
— По-перше, я не думаю, що це стаття, яка дискредитує. По-друге, потрібно формувати якісь норми поведінки для правлячих політичних домів, тому що це І є очищення влади —починаючи з себе. А по-третє, я не думаю, що сьогодні стаття про сина В.Ющенка чи про дочку Ю.Тимошенко може якось вплинути на їхні рейтинги — вони в цих політиків досить високі, високим є і ліміт довіри, тому я думаю, що це ніяк не відіб`ється на них. Такі статті можуть бути дискредитувальними тільки тоді, коли настане масове розчарування в нинішніх лідерах нації — В.Ющенку і Ю.Тимошенко. Ось тоді будь-яка зачіпка сприйматиметься, як компромат.
Олесь ДОНІЙ, голова Центру досліджень політичних цінностей:
— Україна поволі стає звичайною європейською бюргерською країною, яка стежить за життям "царствених" осіб по шпальтах бульварної хроніки. Відмінність від Європи в цьому випадку — те, що в Україні інформація не призводить до наслідків. Нова влада вже довела, що за рівнем корумпованості вона не відставатиме від влади попередньої, але інформація про зловживання сучасних можновладців не призводить до якихось наслідків. Коли міністр Є.Червоненко літав у Монако на приватному літаку якихось своїх приятелів — російських бізнесменів, — то за європейськими мірками це ознака корупції, але жодної комісії створено не було. Коли губернатори та міністри-сумісники в парламенті незаконно голосували за бюджет, тобто за власне фінансування, — це також пряма корупція, але ніщо так і не спонукало Президента до якихось дієвих кроків. За умов нехтування самою владою законів наївно думати, що непринадна інформація стосовно членів родин чиновників впливатиме на кар`єру цих політиків. Ставлення населення до тих чи інших політиків не завжди буває раціональним. Одним хочуть довіряти, іншим не хочуть, й ця віра не завжди корелюється з їхнім справжнім моральним обличчям.
Дмитро ВИДРІН, директор Європейського Інституту інтеграції і розвитку:
— Я наполягав би, щоб ми відмовилися від визначення "дискредитація". Сьогодні краще використовувати термін "констатація". У статті просто констатувалися якісь елементи способу життя. Я не знаю, чи можна розцінювати це як дискредитацію, якщо це правда. Правда не може дискредитувати. Це — перше. Друге — як свідчить загальносвітова практика, оточення перших осіб, оточення політиків часто впливає на імідж і репутацію політика більшою мірою, ніж самі політики. Саме тому визначні цивілізовані європейські політики так багато уваги приділяють своїм сім`ям і особливо дітям. Існують два типи ставлення до дітей: один можна назвати азіатським, а інший — європейським, або цивілізованим. Азіатський — це коли дітей про всяк випадок закривають у якісь спеціальні пансіонати. За радянських часів спеціально для номенклатури існувала закрита школа — вона називалася Кремлівська школа робітничої молоді. У цій школі збирали так, про всяк випадок, дітей членів Політбюро для того, щоб вони не змогли зіпсувати репутацію батьків, потрапивши в міліцію, будучи поміченими в якихось непристойних вчинках. Це така радянська чи пострадянська модель. А західна модель — це залучення дітей до різних добродійних, філантропічних і суспільно корисних проектів. Візьміть дітей президентів Сполучених Штатів — вони з дитинства беруть участь у різних бойскаутських рухах, і їм і на думку не спаде займатися марнотратством, розкошувати — просто їх з дитинства вчать, що головна місія дітей політика — це участь у соціально значущих, благородних проектах. Тому, я думаю, для того, щоб наші політики не були вразливими через своїх дітей, у них є два шляхи: вибрати радянську модель — ізолювати дітей у закритих пансіонатах, європейську — вчити їх благородству, милосердю, філантропії та з дитинства залучати їх як маленьких лідерів до великих соціальних проектів для дітей.
Вадим КАРАСЬОВ, директор Інституту глобальних стратегій:
— По-перше, такі публікації впливають на українську політику, фактом чого є лист-виправдання Андрія Ющенка, який поширила прес-секретар Президента Ірина Гєращєнко. Так що стаття в "Українській правді" не залишилася непоміченою — на неї відреагували, і тепер важливо, щоб на неї відреагували не тільки письмово, а й практично, саме на рівні особистої поведінки. По-друге, чи вплине ця публікація на публічну кар`єру Віктора Ющенка? Це поки що невідомо, тому що, по-перше, нині Віктор Ющенко переживає пік своєї політичної кар`єри — стати Президентом такої країни, як Україна, — це політична Говерла Віктора Ющенка. По-друге, сам факт поодинокої публікації не зробить рейтингової погоди й не сприятиме суттєвому падінню рейтингу Віктора Ющенка. По-третє, важливим чинником такого рейтингового коливання в бік зниження буде факт подальшої поведінки сина Президента й те, чи зможе "Українська правда" в разі подальшої подібної поведінки сина Президента знову опублікувати статтю про це. Останнє — це критична маса: якщо таких фактів про недостойну обіцянок нової революційної влади поведінку родичів Президента та його великої родини потраплятимуть у ЗМІ й будуть фактором громадської думки, тоді ця критична маса може дійсно стати вагомим чинником падіння довіри до тих моральних заповідей Президента, завдяки яким він фактично і прийшов до влади в Україні й завдяки яким відбувся український майдан.
