Ясновидение министра юстиции
М.Шишлянников
2000 (27.05- 02.06.05 )
27.05.05
Роман Зварич вынужден действовать практически в одиночку. К тому же, как оказалось, он может иметь отличное от других мнение… Самым слабым местом в обороне Зварича оказалась его профпригодность на посту министра юстиции.
Жил да был депутат трех созывов Верховной Рады, законы писал, с трибуны выступал и шел в первых рядах политиков нового поколения — Майданом взращенных. Но как-то так выходит, что каждый из них чувствует себя эдаким удельным князем, которому революцией особые полномочия предоставлены.
Один в поле воин?
Ну да бог с ними, со всеми остальными — они как-то сумели сбиться в те или иные группки и время от времени заручаются поддержкой друг друга. А вот Роман Зварич вынужден действовать практически в одиночку. К тому же, как оказалось, он может иметь отличное от других мнение. Скорее всего, именно с этого и начались его проблемы, а точнее, с конфликта по поводу функционирования нефтепровода «Одесса — Броды». Самым слабым местом в обороне Зварича оказалась его профпригодность на посту министра юстиции. Правда, затем недоброжелатели стали утверждать, что у Романа Михайловича вообще нет того образования, которое соответствовало бы высочайшему статусу одного из важнейших ведомств в стране. Споров и приведения доказательств было множество — как с одной, так и с другой стороны. Промежуточную точку в этих полемиках постарался поставить сам Роман Зварич, правда, при поддержке Президента. Роман Михайлович и Виктор Андреевич практически в унисон заявили о том, что факт отсутствия юридического образования у министра юстиции еще ни о чем не говорит. Тем более что за плечами у него опыт законотворческой работы в парламенте.
Но каждое утверждение необходимо подкреплять фактами, которые можно отыскать на сайте Верховной Рады. Роман Михайлович в последнем созыве принял участие в подготовке 63 документов, из которых 12 законопроектов, остальные (51) — проекты различного рода постановлений. Несколько документов Зварич готовил в соавторстве с другими депутатами. Поскольку речь идет об очень серьезных вещах, право судить о компетентности Романа Михайловича мы предоставим читателям «2000» самостоятельно, вынося на их суд выдержки из заключений Главного научно-экспертного управления ВР по отношению к тем законопроектам, к которым приложил руку непосредственно Роман Зварич.
Проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про аудиторську діяльність» (щодо національних стандартів бухгалтерського обліку) (№ 1282-1 від 18.09.2002 ).
Висновок Головного науково-експертного управління щодо вимог до рівня кваліфікації аудитора, які визначені у частині 2 статті 8 проекту. На нашу думку, аудитор обов'язково повинен мати вищу економічну або юридичну освіту, оскільки запропонований у проекті рівень кваліфікації як «досвід роботи не менше трьох років підряд фахівцем у галузі фінансів, права, економіки і бухгалтерського обліку», дозволить, наприклад, «аудитору» (!!!) з досвідом роботи «молодшого касира у наступному проводити комплексну перевірку. Існуючий досвід показує, що зниження вимог до рівня кваліфікації при отриманні сертифікату аудитора производить до неякісного проведення аудиту а отже, до відповідних негативних фінансових наслідків. На наш погляд, у новій редакції Закону цей недолік доцільно усунути... Не зовсім коректним є вираз «особи, що володіють документом про вищу освіту», оскільки допускає неоднозначне трактування, адже за повних умов володіти можна і документом про отримання вищої освіти сторонньою особою. Більш вдалим, на нашу думку, є формулювання «мають вищу освіту»...
Крім того, доцільність встановлення умови отримання сертифікату — рекомендація аудиторської фірми викликає певні сумніви, оскільки має суб'єктивну основу і залежить виключно від волевиявлення керівника аудиторської фірми, де працює претендент. Більш прийнятною умовою отримання сертифікату є складання претендентом відповідного іспиту...
Проект Закону «Про парламентську більшість та парламентську опозицію» (№ 2214 від 01.09.2004 ).
Висновок Головного науково-експертного управління. У Головному науково-експертному управлінні розглянутий зазначений законопроект, внесений на заміну законопроекту з такою ж назвою, того ж самого автора, з реєстр. №2214 від 19.09.2002 р., до якого управління висловлювало свої зауваження та пропозиції (висновок №16/3-973 від 25.09.2002 р.). На жаль, даний законопроект повторює недоліки, що містились у попередньому законопроекті, і майже не враховує зауваження Головного науково-експертного управління. Тому управління змушене повторно звернути увагу на недоліки цього законопроекту...
Запропонований у законопроекті порядок формування Уряду України (стаття 5) є відмінним від встановленого Конституцією і не може бути змінений шляхом прийняття звичайного закону...
Отже, для негайної реалізації ідей, запропонованих у законопроекті, (зокрема тих, що вміщені у статтях 1, 5, 6, 7 законопроекту) відсутні необхідні юридичні підстави. Тому прийняття багатьох визначальних положень проекту на даний час неможливе з огляду на їх неузгодженість з Конституцією України...
Щоправда, пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень законопроекту передбачається, що цей закон набере чинності одночасно з набранням чинності Закону про внесення відповідних змін до Конституції. Але прийняття законів, введення в дію яких поставлене в залежність від події, настання якої не є очевидним фактом, на наш погляд, недопустимо...
Законопроект містить положення, які всупереч закладеному у конституційній доктрині механізму відносин між гілками влади, під загрозою розпуску змушуватимуть парламент постійно знаходитись на боці Уряду в процесі вироблення державних рішень, з чим ніяк не можна погодитись...
Але, по-перше, такий спосіб взаємодії між законодавчою та виконавчою владою не передбачений ні чинною Конституцією України; а по-друге, парламент буде позбавлений можливості вільного здійснення своїх повноважень і таким чином обмежуватиметься функція контролю Верховної Ради України за діяльністю КМ України. Створиться небезпека того, що парламент під загрозою можливого розпуску взагалі ніколи не застосовуватиме ст. 87 Конституції України щодо розгляду питання про відповідальність Уряду, без належної принциповості затверджуватиме Програми діяльності Уряду, закони про Державний бюджет тощо...
Тому, формулюючи положення такого характеру, слід брати до уваги, що перманентні розпуски парламентської більшості (або і всього парламенту) із надто частими урядовими кризами або проведенням парламентських виборів не сприятимуть стабільності державного устрою і ефективній роботі державного апарату...
Вищенаведені помилки є, на наш погляд, також причиною невдалого визначення парламентської більшості, запропонованого у ст. 1 законопроекту. Передбачається, що парламентська більшість створюється з метою «співпраці з Кабінетом Міністрів України, сформованого на її основі, та законодавчого забезпечення Програми діяльності Уряду». Не кажучи вже про юридичну невизначеність терміна «сформованого на її основі», звертає на себе увагу також те, що наведене визначення парламентської більшості встановлює обов'язок частини депутатського корпусу орієнтуватися у законодавчій діяльності на обслуговування діяльності іншої гілки влади. Це, на наш погляд, є обмеженням прав народних депутатів України у сфері їх участі у прийнятті рішень Верховною Радою України...
Проект Закону «Про заготівлю деревини в лісах України» (№ 3672 від 26.06.2003 р.).
Висновок Головного науково-експертного управління. На думку Головного управління, потреба у цьому є, проте вирішувати зазначену проблему шляхом прийняття нового вузькоспеціалізованого закону є недоцільним. Адже такий закон, по-перше, буде дублювати з відповідних питань Лісовий кодекс України, породить проблему конкуренції норм зазначених законодавчих актів, узгодження їх один з одним, а по-друге, він не забезпечує комплексного підходу до врегулювання питань заготівлі деревини, які не можна розглядати у відриві від інших елементів управління (регулювання) даною сферою природокористування (екологічного контролю за дотриманням вимог лісового законодавства, екологічного аудиту лісогосподарських підприємств, планування й фінансування заходів з раціонального використання лісових ресурсів, справляння зборів за спеціальне використання лісових ресурсів тощо).
На нашу думку, з тим, щоб уникнути тиражування зайвих законодавчих актів з одного питання, доцільно було б пропозиції щодо вдосконалення законодавчого регулювання заготівлі деревини у лісах України оформити як зміни й доповнення до Лісового кодексу України, який є базовим законодавчим актом у даній сфері суспільних відносин, що встановлює основні вимоги щодо заготівлі деревини в Україні, визначає склад осіб, які здійснюють заготівлю деревини, порядок встановлення розміру заготівлі деревини та лісосічного фонду тощо.
З огляду на призначення цього проекту в ньому невдало було застосовано визначення «лісокористувачів» (стаття 1 проекту). Не було, зокрема, враховано, що користувачами лісових ресурсів можуть бути не тільки спеціалізовані підприємства, не тільки юридичні й фізичні особи, що отримали дозвіл на спеціальне використання лісових ресурсів, а й громадяни, що у порядку загального використання лісових ресурсів мають право вільно перебувати в лісах, безкоштовно збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди тощо (стаття 49 Лісового кодексу України). Вважаємо, що, оскільки лісокористування — це не тільки користування деревиною (заготівля деревини), то для цілей цього законопроекту замість терміна «лісокористувачі» доцільно було б використовувати визначення, що міститься у Лісовому кодексі України (стаття 55) — «особи, які здійснюють заготівлю деревини»...
Проект потребує техніко-юридичного коригування. Зокрема, у частині 2 статті 1 та у частині 2 статті 15 вживається назва неіснуючого органу виконавчої влади — Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки...
Звертаємо увагу на нечіткість у визначенні предмета регулювання цього проекту. Так, в назві проекту та багатьох його статтях (статті 2, 4, 5, 6 тощо) робиться наголос на заготівлі деревини в Україні, яка за законодавством здійснюється як у порядку спеціального використання під час рубок головного користування, так і під час рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства (рубки догляду за лісом, санітарні рубки, рубки, пов'язані з реконструкцією малоцінних молодників і похідних деревостанів, прокладанням просік тощо)».
Проект Закону «Про забезпечення рівності прав жінок та чоловіків» (№ 6074 від 01.09.2004 ).
Висновок Головного науково-експертного управління. Головне науково-експертне управління... і висловило щодо нього свої міркування. У зв'язку з тим, що законопроект № 6074 є ідентичним раніше поданому, вважаємо за доцільне продублювати той же самий висновок... Проект розроблено з метою конкретизувати положення статті 24 Конституції України, яка гарантує в Україні рівність прав жінок і чоловіків. Однак слід зауважити, що більшість статей запропонованого проекту повторюють відповідні положення Конституції України, яка є документом прямої дії і не потребує дублювання в окремому законі, а також положення кодексів та законів України, які передбачають рівні права для чоловіків та жінок. Так, наприклад, в проекті йдеться про обов'язок власників або уповноважених ними органів створювати належні умови праці (здорові, безпечні тощо), придатні як для чоловіків, так і для жінок (див. статтю 8 проекту). Аналогічний припис містять Конституція України (див. статтю 42 Конституції України) та Кодекс законів України про працю (див. статті 2, 153, 29, 88 тощо Кодексу).
Декларативним вважаємо припис про обов'язок власника або уповноваженого ним органу забезпечувати рівність прав жінок і чоловіків на підприємствах, якщо штат останніх становить більше 30 осіб (див. статтю 15 проекту), оскільки законопроектом не передбачені конкретні заходи для його реалізації, а чинне законодавство не містить обмежень щодо рівності прав чоловіків за чисельністю працюючих на підприємстві чи установі...
Викликає заперечення стиль викладення законопроекту. Так, низку його статей сформульовано в оповідній манері, що може бути притаманним публіцистичній статті, але не нормативно-правовому акту...
Що ж стосується можливості підсилення норм, які закріплюють рівність прав жінок і чоловіків, у галузевому законодавстві, наприклад, законодавстві про рекламу, про освіту тощо, запропоновані автором у Прикінцевих положеннях законопроекту, то вони можуть бути сформульовані в окремому проекті закону України «Про внесення змін та доповнень до чинних законів України на виконання статті 24 Конституції України».
О национальных стандартах
Изложенные выдержки из экспертных заключений представляют лишь часть замечаний, которые были предъявлены юристами Верховной Рады автору. Наряду с этим стоит сказать о том, что ни один законопроект, поданный Романом Зваричем во время его последнего депутатского срока как самостоятельно, так и в соавторстве с другими народными избранниками, пока еще не имел логического завершения. То есть «плодотворный» законотворческий труд нынешнего министра юстиции вполне можно охарактеризовать выражением «толочь воду в ступе».
Что касается проектов постановлений ВР, то из 51-го документа только девять поддержали народные депутаты и подписал спикер. Более того, если «копнуть» глубже и провести анализ законотворческой деятельности Романа Зварича в ВР предыдущего созыва (1998—2002 гг.), то окажется, что в этот период он принял участие в подготовке 39 различного рода законопроектов, которые все «зависли».
Упомянутый выше проект Закона Украины «Про забезпечення рівності прав жінок та чоловіків» подавался на рассмотрение ранее (№3076-2 від 13.07.2001 р.) — тогда авторами являлись на первой позиции — Я.Стецько и далее — Р.Зварич. Но уже 1 сентября 2004 г . регистрируется этот же документ под тем же названием, но авторство единолично принадлежит Роману Михайловичу.
Даже количество печатных знаков в нем практически одно и то же — в 2001г. было 17237, в 2004-м — 17241. То есть после смерти Ярославы Стецько Роман Михайлович счел допустимым, вообще не редактируя проект закона трехлетней давности, «усилить» свою законотворческую статистику, «записав» его целиком на свое имя.
Если вернуться к вопросу квалификации действующего министра юстиции и всем тем перипетиям, которые сопровождали его в украинском обществе, то некоторые законотворческие «новации» бывшего депутата Зварича наводят на определенные мысли. Речь идет о том, что еще 18 сентября 2002г. в законопроекте «Про внесення змін до Закону України «Про аудиторську діяльність» (щодо національних стандартів бухгалтерського обліку) он настаивает на том, что «досвід роботи не менше трьох років підряд фахівцем у галузі фінансів, права, економіки і бухгалтерського обліку» может позволять занимать любые должности в госструктурах даже при отсутствии высшего профильного образования.
Что ж, в прозорливости Роману Михайловичу не откажешь: он еще в 2002г. как в воду глядел.
