Василь Цушко: "Не сидіть у засідці, йдіть до людей"
О.Саква,
Товариш (21.-23.02.2006),
22.02.06
...в готелі слухав диктофонний запис нашої бесіди і не переставав дивуватися з Василя Цушка, людини, яка так наївно вірить, що податківець може не брати хабарів, урядовець - не брати участі в тіньових схемах, а депутат може цілком перейматися потребами людей, які його обрали.
Ще в січні минулого року за губернатора Одещини Василя Цушка мало хто ставив й ламану гривню. А ось вже і 2006-й, а "корабель пливе".
- Василю Петровичу, вкарбувалася в пам`ять ваша зустріч з податківцями області. Можливо, тому що ніколи не бачив вас таким лютим і особливо не добираючим виразів. Серйозно недопрацьовують?
- На жаль. Сьогодні більшість податкових надходжень йде винятково завдяки сумлінності платників. Жодної заслуги самої служби в цьому нема. Акциз збирається на половину можливого. Я обурений таким ставленням до своєї справи і терпіти подібне не маю наміру. Формально губернатор за податкові збори не відповідає. Але мені це доручення дав Президент - і я відповідатиму. Податківець - це передусім аналітик. Він повинен працювати з документами, відстежувати схеми і брати клієнта там, де схеми відведення коштів зароджуються і реалізуються. А перебив коріння - квіти зла в`януть самі, накрий першоджерело - і ланцюжок відмирає без сліду. Бажання потрібне, бажання. Службу очолив новий начальник - я знаю його ділові якості, він чудовий організатор, і вірю, що справи нарешті підуть на краще.
- Ви закликали митарів не боятися. Що ви мали на увазі?
- Ставлення до свого минулого. Вони ж з іншої системи координат. А зараз все це треба відкинути і сказати: покінчено. Сказати другові, партнеру і навіть багаторічному "донорові" - працюватимемо винятково згідно із законом. Не можеш відмовитися від послуг того, хто тебе забезпечує, - іди до нього в бізнес, якщо ти йому слуга. Або знайди в собі сили сказати тверде "ні". Хоча б під тим приводом, що прийшов новий шеф, зловживання переслідуються, тому не заважай мені заробляти пенсію на службі державі.
- Новий керівник, як правило, починає з інвентаризації - щоб краще відчути "володіння свої"...
- Корисна справа. Ми ось поставили завдання сканувати, так би мовити, усі землі й води області - де чиє? Півтора десятка років людей розбещували крадійством, вседозволеністю, неповагою до закону - за рік-два ситуацію не виправити. Але переломити можна, посіяти насіння елементарного впорядковування - необхідно. Це ж реальні гроші. Візьміть водоймища. На Одещині їх більше, ніж у всій решті України. А де податки з вилову? Браконьєри вже виють - не витримують поборів. Та заплати ти свої 13% - і працюй, живи вільно і будь чистий перед Богом і людьми. Не ховайся, і не платитимеш інспектору, це ж так просто. Виявляється, не для всіх.
- Але підприємцем іще ж треба стати...
- Я поставив конкретне завдання. У складі кожного єдиного підприємницького "вікна" повинен постійно знаходитися податківець. Невідступно сидіти в офісі! Спрощувати оформлювальні процедури. Десять днів, і дозвільні документи мають бути готові. Й знати всіх бізнесменів в обличчя! Змінювати сам стиль роботи. А починати треба з себе, не чекати доброго дядька. Наслухалися політиків: будуть пільги, послаблення, державні програми. Звісно, будуть. Але не вийде нічого достойного, доки в країні не запанує пошана до праці. Подивіться: хто є символом Америки? Ковбой, навіть на пачках "Мальборо". А хто такий ковбой? Скотар, орач, фермер. А у нас селянин в очах інших - принизливе визначення. Стидовище! Коріння такого явища зрозуміле, наслідки - неприпустимі. Ну не буде, як їй належить, жити держава, поки людина праці - доярка, шахтар, вчитель, вівчар, моряк, лікар - не будуть пошановані у своїй праці. Адже цей процес зустрічний. За що поважати? Я тих-таки податківців закликаю: не сидіть у засідці, йдіть до людей. Вас повинні знати в обличчя, ви маєте бути скрізь: не для того, щоб збирати хабарі, рекетуючи бізнесмена, а щоб допомогти. Ваша мета - не банкрутство підприємств (воно лише знищує робочі місця, штовхаючи людей до контрабанди), а системна підтримка діяльних громадян. І заразом - виявляння прихованої зайнятості, тих-таки пунктів здавання металобрухту. Адже ж комбайни вже розбирають.
Чи, скажімо, в області бігають 650 "КамАЗів", тисячі інших авто. А ліцензії є лише у половини власників. Працюють без ліцензій - оштрафуйте, але навчіть, як їм реєструватися. Багато хто навіть уявлення не мають про нормальну роботу, не знають, куди звертатися. Якщо ми будемо тільки карати - довго нас не терпітимуть. Вимога моменту - знати кожного працездатного, бути ближче до тих, хто нас годує. І треба забути про "дахи". Вони вже скрізь протікають. У всіх нас тепер тільки один дах - Україна.
- Як у вас працює програма "Контрабанда - стоп!"?
- До її впровадження в бюджет країни щодоби надходило чотири мільйони гривень, зараз від 12-ти до 14-ти - тільки по Одеській області. А ще ж багато каналів не перекрито...
- А із землею остаточно розібралися?
- Я продовжив роботу комісії - у нас берег моря дуже довгий, задіяно багато хитромудрих схем. Землі й затоки роздано із порушеннями, оформлено на підставних осіб. Прокуратура порушує справи по підприємствах, санаторіях, скрізь, де виявлено незаконне відчуження землі. Деякі спритники орендували навіть острови в дельті Дунаю і плавні в дельті Дністра.
- Сергій Гриневецький з посади голови Одеської обласної ради пішов не без вашої допомоги?
- Сергій Гриневецький пішов з посади згідно з поданою заявою. Але, гадаєте, для мене багато чого змінилося? Усі депутати нашої ради - реґіонали, есдеки і ставленики партії Литвина. Отже ми так само в опозиції. У них вся повнота представницьких повноважень, в їхніх руках бюджет. Але за їх рішення й відповідатимуть вони. От і все.
- Поразницька позиція...
- У жодному разі. Я дію згідно із законом. Підписую бюджет області, але ж статті розподіляє рада. Губернатор - це префект, не більше того. От коли він стане виборним головою уряду реґіону з ключовими повноваженнями, тоді й розмова буде іншою. А поки - цареве око над місцевим самоврядуванням. Земля, освіта, охорона здоров`я. Тут мої права і воля, тут я повинен показати результат.
- І як же ви з такими депутатами знаходите спільну мову?
- А мені з ними ділити нічого. Бізнес-інтересів у мене немає, лівих доходів - теж. Вони вирішують - я виконую.
- Щось ви не дуже схожі на людину, яка буде покірно виконувати чужі рішення.
- Я свою позицію на сесіях захищаю з розрахунками в руках. Не чують - що ж, то їхнє горе. А у мене залишається право публічно сказати людям, хто персонально вирішив погіршити їхнє життя. І навіть опублікувати ці відомості у пресі. Але первісно кожний зобов`язаний діяти у своїх межах. Сів за кермо - дотримуйся правил дорожнього руху. В ім`я загальної безпеки. Мені не треба влади більше або менше, для моїх завдань її цілком достатньо.
- Василю Петровичу, а які у вас основні зони губернаторської відповідальності?
- Хороше запитання. Багато чого. Напрями я називав, тут головне - реальні програми. Ось, скажімо, висуваю завдання в освітянській галузі. Подав до обласної ради план комп`ютеризації всіх шкіл реґіону, причому свої пропозиції пов`язую з розвитком підприємництва. Пам`ятаєте добру стару практику вечірніх шкіл? Чи виробничих комбінатів? В них готували швачок, трактористів, механіків тощо. Де вони? Немає. Ось я і запропонував на гроші обласного бюджету купити комп`ютери і встановити їх у всіх школах, включаючи сільські. Устаткувати їх відповідними програмами, знайти викладачів. І після шкільних занять запрошувати у навчальні класи всіх, хто хоче опанувати комп`ютер, вивчити основи діловодства, елементи бізнес-планування і звітності - від транспортних накладних до бухгалтерського обліку. Гадаю, справа піде.
Наступна ініціатива. Хочу звернути погляд ректорів вузів у бік студентських гуртожитків. Чому гуртожитків? А тому, що вони повинні бути другою домівкою для молодих людей. А що у нас там часом коїться? Ми відзняли фільм про 11 міських гуртожитків, зараз закінчуємо його монтаж і будемо показувати по телеканалах - нехай усі дивляться. У тому числі й ректори. Щоб зрозуміли - ми ніколи не зможемо готувати інтеграторів до Європи, поки у нас будуть такі непривабливі студентські житла.
Запитую у студента: "Скільки платиш за дев`ять місяців мешкання?". - "300 гривень". - "А скільки б платив за квартиру?". - "Вісімдесят доларів". - "Ти згоден платити по 15 доларів за місяць, але жити в гідних умовах?" - "Так". Пани ректори! Вийдіть до студентів. Поясніть ідею. Відкрийте розрахунковий рахунок на впорядкування гуртожитків. Створіть студентські ради. Поставте старших, запросіть виконробів, затвердіть кошторис ремонту і приведіть все в божеський вигляд. Студенти контролюватимуть цей ремонт краще за всіх, наведуть порядок і житимуть у гуртожитку. Недаремно він так і називається. А тримати студентів у скотських умовах і сподіватися, що з них сформується еліта нації - запевняю вас, марна справа. Не можна дихати аміаком і бути в душі європейцем. А тому я не відступлюся. І не вважаю, до речі, це дрібницями.
Як, скажімо, і профілактика тифу. Ще в січні 2005-го я попередив медиків: не діятимете - бомжів поселю у ваших квартирах. Вони тоді образилися, але разом з ними, міліцією і санепідемстанцією ми провели величезну роботу. Весь цей контингент був відстежений, затриманий, відмитий і щеплений. На це пішло близько 400 тисяч гривень. Та ось результат: у травні ми вже мали тільки два випадки тифу, в червні, липні, серпні - жодного. І Одеса мала переповнені бази відпочинку, які витрачені гроші повернули місту з лишком - через сферу обслуговування.
З`явився відпочиваючий. А з ним і нові проблеми. "Населення" в сезоні зросло на третину. А злочинність залишилася та сама. Хоча зазвичай спостерігався сплеск. Як добилися? Майже непомітно. Приїхав полк внутрішніх військ з Вінниці. Вони настільки тактовно організували охорону громадського порядку, що їх і не помічали.
А безпеку було забезпечено.
- Погодьтеся, однак, що багато ваших починів і прагнень вимагають, щоб в області було тисяч десять Василів Цушків. От ви кажете податківцям: добийтеся, щоб кожного з вас знали в обличчя і самі дійдіть до кожного. Як?
- Так у нас же армія чиновників. Тільки вони роблять не те, що треба людям. А куди не кинь - безгосподарний резерв для наповнення місцевих бюджетів. Дика торгівля, незаконна самозайнятість, наймання робочої сили - тільки встигай. Чому ж глави районних адміністрацій ґав ловлять? Для справжніх господарів тут роботи непочатий край. А багато хто з них сидить і чекає фінансування.
Наприклад, обласний бюджет традиційно виділяє гроші на підтримку села. На ремонт старої техніки, тих же комбайнів. Марна затія. Я від подібної практики відмовився і запропонував: давайте проведемо конкурс. Всім, хто хоче купити комбайн - а він коштує 475 тисяч гривень - ми даємо по сто тисяч, решту грошей шукайте самі. У результаті купили 26 нових машин. На всю область цього, зрозуміло, недостатньо, але якби ми робили це п`ять років поспіль, у нас вже було б 130 комбайнів. Але нічого, цього року вигадаємо щось ефективніше. Головне, аби наші імпульси стимулювали активність населення, приводили в рух самодіяльні сили реґіону.
- Кілька слів про кадри. Чим вас так зацікавив банкір Яценюк (сьогодні - міністр економіки. - Ред.), що ви, власне, зовсім не знаючи Арсенія Петровича, запросили його на посаду свого першого заступника?
- А під час фінансової кризи завдяки йому була збережена національна валюта України. До речі, після того, як я запропонував йому цю роботу, він довго думав. Але потім згодився. Що я вам скажу? Дуже талановитий управлінець, юрист і фінансист. І те, що він став міністром економіки, великий плюс для країни. У нас на стадії оформлення після нього залишилося багато корисних програм. Згідно з ними в область повинні прийти серйозні інвестиції. Я ж вам казав: моє головне завдання - стабільність в реґіоні, створення сприятливого бізнес-клімату. І поки це вдається. Ніяких помітних розборів, переділів і реприватизацій немає. І це в Одесі! Наголошую: це в краї, де ой які інтереси зав`язані. Отже, багато робиться правильно. Мій принцип: "Можу - допомагаю, не можу - не заважаю". І, зрозуміло, контроль. Контроль потрібен скрізь. Ось здійняли лемент власники автобусів і маршруток - у них, бачте, втратні тарифи. Я сказав: покладіть мені на стіл розрахунок по всіх 800 маршрутах. Хоч хто-небудь надав? Тому що знають - встановити собівартість не становить труднощів. І тоді таємне стане явним.
- А це правда, що ви дали хабара співробітнику дорожньої служби, а потім звільнили його з роботи?
- Правда.
- І не шкода було людини? У неї ж сім`я?
- Не повинен здоровий мужик іти на державну службу, щоб брати хабарі. До того ж, знаєте, як це було? Повертався я опівночі з Києва, телефоную Марії Миколаївні Стоцькій - а начальником тодішнього ДАІ була вона - і пропоную: "Давайте перевіримо ваші пости". Вона підтримала. І ось при в`їзді до Одеси я навмисне перевищую швидкість, мене зупиняють, і я пропоную "домовитися". Інспектор просить двадцятку, я даю 40 гривень, і він бажає мені щасливої дороги. Тоді я пред`являю своє губернаторське посвідчення. Він занімів. Гаразд, думаю, пробачу. Але на наступному КП я знову порушую, мене гальмують, і тут вже ні в яку - давай права, і край. Довелося пояснити ситуацію. Хлопець аж розквітнув од радості. А я зрозумів, що пробачити першого буде несправедливо перед тим, хто не бере. Хабарника прибрали, а з полковником Стоцькою ми домовилися: в тому районі, де у мене братимуть гроші, звільняти будемо вже начальника служби. Так і вирішили. А щодо звільненого інспектора, то мене тоді вразило не те, що він узяв гроші - це звична справа. Але він же навіть документи не попросив. А якщо я машину угнав?
- Живете так само в орендованій квартирі за 700 гривень?
- У ній самій. Навіщо мені більше? Вчуся у мудрого Сковороди: "Світ мене ловив, але не зловив". Дуже завидна доля.
- Любите афоризми?
- Обожнюю. Особливо про нас, про тих, хто перебуває при владі. Послухайте, як влучно сказано: "Рішення уряду - в його життя". Або ось, на кожний день: "Не падай духом, де прийдеться".
- А найзлободенніший?
- Він трохи брутальний: "Якщо у тебе немає позиції, поставлять у позу". Попускати не можна - з`їдять і не помітять. Замало довкола вегетаріанців.
Тут наше інтерв`ю перервалося, губернатор мав їхати на протокольну церемонію - проводжати міністра закордонних справ. А я в готелі слухав диктофонний запис нашої бесіди і не переставав дивуватися з Василя Цушка, людини, яка так наївно вірить, що податківець може не брати хабарів, урядовець - не брати участі в тіньових схемах, а депутат може цілком перейматися потребами людей, які його обрали. Але чим довше я слухав темпераментний неспокійний губернаторський голос, тим сильніше в мені лунало запитання: а що, коли у нього вийде?
