Здорова дитина - надбання країни
С.Ніколаєнко,
Урядовий кур`єр,
04.03.06
Саме педагогічний колектив на чолі з директором несе відповідальність за те, щоб дитина залишилася здоровою, стала освіченою і духовно багатою.
Відомо, що здоров`я дорослої людини формується з дитинства і значною мірою залежить від способу життя, обсягу рухової активності відповідно до її психофізичних особливостей.
На жаль, більшість з нас згадує цю тезу лише тоді, коли стан здоров`я дитини починає викликати занепокоєння.
Давайте проаналізуємо спосіб життя дитини від дня її народження. Дитина починає плакати. Щоб заспокоїти, ми намагаємось її інтенсивно колихати - звичайно, зручніше, коли немовля мовчки спить. Малюк підростає, вчиться повзати. Щоб дитина не плуталась під ногами, не заважала нам своїм пересуванням, не псувала інтер`єр квартири, ми поміщаємо її у манеж, обмежуючи рухову активність дитини. А далі... : "Не бігай по кімнаті, турбуєш сусідів!", "Не біжи, бо впадеш і заб`єшся!", "Сидячи за партою, не ворушись!", "На перерві не бігай!" і так далі. Це стало загальноприйнятим правилом. Тож зрозуміло, чому наші діти мало рухаються. Чи не ми самі привчаємо їх до малорухомого способу життя? А отже, і схильності до хвороб.
Аналіз стану здоров`я молоді свідчить, що більшість дітей і підлітків має відхилення у стані здоров`я, близько половини - незадовільну фізичну підготовку. Як можна миритись із тим, що в багатьох містах, зокрема і в столиці, школярі не виходять протягом дня на повітря?
Серед першокласників реєструється до третини практично здорових дітей, але на час закінчення школи їх залишається не більше шести відсотків.
Багато випускників має серйозні морфофункціональні відхилення у стані здоров`я - серйозні хронічні захворювання, третина яких обмежує вибір професії.
За період навчання в учнів значно зростає частота порушень зору і постави, у 2-4 рази - нервово-психічних порушень. А якщо згадати, що харчування учнів у школах, профтехучилищах далеке від збалансованого, то стають зрозумілими перспективи здоров`я нації.
Якщо ще 10-15 років тому учні, звільнені від уроків фізичного виховання, соромились цього, то, на жаль, сучасні школярі та їхні батьки інколи мало не пишаються тим, що мають звільнення від уроків фізичного та трудового виховання. Ці довідки потоком вихлюпуються із кабінетів медичних установ. Мабуть, настав час і Міністерству охорони здоров`я переглянути вимоги до звільнення від занять фізичною культурою та посилити контроль за наданням подібних довідок.
Із вступом же дитини до школи взагалі значно обмежується її рухова активність.
Більше половини школярів майже не буває на свіжому повітрі протягом навчального дня.
Турбує мене те, що нині в Україні лише третина учнів загальноосвітніх навчальних закладів бере участь у фізкультурно-оздоровчій роботі. Однією з причин цього стало скорочення мережі освітянських дитячо-юнацьких спортивних шкіл, підліткових клубів за місцем проживання, бездумний перехід до надання платних послуг у фізкультурній сфері, що призвело до згортання фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи серед учнівської молоді. Водночас у країні не культивується ставлення до власного здоров`я як до найбільшої цінності, подібне прагнення не стало самозрозумілим, життєво необхідним та модним, особливо серед молоді.
Критичний рівень здоров`я і фізичного розвитку дітей й учнівської молоді внаслідок зниження рухової активності при зростаючому статичному (до 72 відсотків навчального часу) і психоемоційному напруженні процесу навчання, впровадження комп`ютерних технологій у повсякденний побут, несприятливі екологічні умови, зростання антисоціальних проявів серед учнівської молоді, висувають перед державними органами, педагогічною громадськістю першочергове завдання - збереження та зміцнення здоров`я школярів, формування у них навичок здорового способу життя.
Виникає традиційне запитання: "Що робити?". І тут доречно згадати мудрі слова, колись викарбувані на скелі в стародавній Елладі: "Якщо хочеш бути сильним - бігай, хочеш бути красивим - бігай, хочеш бути розумним - бігай". Ще з давніх-давен люди помітили користь рухової спеціально організованої фізкультурної діяльності і використовували її для збереження та зміцнення здоров`я, гармонійного розвитку людини.
Саме сьогодні, в умовах реформування національної освіти, інтеграції її до європейського освітнього простору такий підхід до виховання майбутнього України як ніколи стає актуальним.
З розвантаженням навчального процесу окреслюються пріоритетні напрямки процесу виховання дітей і учнівської молоді:
- створення у навчальних закладах умов, що сприяють збереженню та зміцненню здоров`я дітей та учнівської молоді засобами фізичної культури і спорту;
- виробництво сучасних технічних засобів фізкультурно-масової роботи; ремонт, будівництво майданчиків, спортивних споруд;
- забезпечення взаємодії навчального та позаурочного процесу фізичного виховання для опанування цінностей фізичної культури, задоволення потреб дітей та учнівської молоді в заняттях фізичними вправами;
- взаємодія з іншими зацікавленими організаціями, спортивною громадськістю;
- формування фізичної культури учнів з урахуванням їхніх індивідуальних здібностей, стану здоров`я та мотивації;
- удосконалення лікарсько-педагогічного контролю за організацією фізичного виховання в навчальних закладах;
- моніторинг рівня фізичного розвитку та фізичної підготовленості учнів;
- введення показників здоров`я в оцінку діяльності навчальних закладів;
- профілактика антисоціальної поведінки учнів засобами фізкультури і спорту;
- забезпечення навчальних закладів спортивним інвентарем та обладнанням.
Завдання визначені. Але їх реалізація вимагає модернізації системи фізичного виховання дітей та учнівської молоді.
З першого вересня 2005 року спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства у справах сім`ї, молоді та спорту в загальноосвітніх навчальних закладах запроваджено фізкультурно-оздоровчий патріотичний комплекс "Козацький гарт", який є програмною і нормативною основою системи фізичного виховання школярів України. Комплекс має на меті формування моральної відповідальності дитини за стан власного здоров`я і спосіб життя, підвищення соціальної активності і зміцнення здоров`я школярів, виховання учнівської молоді на традиціях українського народу.
Інший можливий крок з модернізації фізичного виховання, пропонований деякими фахівцями, - експеримент щодо винесення годин на викладання предметів естетичного циклу, трудового навчання та фізичної культури на другу половину дня. Над цим слід думати. Чи виправдає він себе? Як зможемо забезпечити руховий режим учня? Чи зможуть залишитись години цих навчальних предметів обов`язковими для всіх учнів? Чи зможуть відвідувати ці уроки діти, які займаються у спортивних, художніх, музичних та інших позашкільних навчальних закладах? Чи готові спортивні бази наших навчальних закладів одночасно прийняти таку кількість учнів? Як зможе викладацький штат школи забезпечити одночасне навчання учнів у другій половині дня?
Є й інші пропозиції щодо організації фізичного виховання в школі - це вибір певного виду рухової діяльності, так би мовити, поглибленого вивчення виду спорту, який обрав навчальний заклад, виходячи із стану своєї спортивної бази, фахової підготовки вчителів фізичного виховання, запитів і здібностей школярів, традицій навчального закладу. Слід зробити фізичну культуру, рухову активність присутньою в кожному навчальному закладі, щоденно і щогодинно. Ми забули про фізкультпаузи, виробничу гімнастику, змагання під час перерв і т. п. Та чи готові наші загальноосвітні навчальні заклади стати такими ж спеціалізованими з певних видів спорту, як спеціалізовані школи з вивченням певних іноземних мов, математики тощо? Чи спроможний кожний навчальний заклад зібрати дітей, що бажають поглиблювати свої знання і вміння в одному виді рухової діяльності?
Хочу зауважити, що в багатьох навчальних закладах залишився поза увагою педагогічних колективів спільний наказ Міністерства освіти і науки та Міністерства охорони здоров`я щодо поліпшення здоров`я учнів. На це слід звернути увагу.
Комітетом з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки підготовлена основна нормативна база, покликана сприяти реалізації завдань, що постали перед педагогічною громадськістю щодо фізичного виховання підростаючого покоління.
Хто ж повинен відповідати за впровадження цих документів у практику роботи на місцях?
На це запитання нині є відповідь. Постанова Кабінету Міністрів України від 20.04.05 № 303 "Про доповнення пункту 4 Типового положення про Головне управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації, управління освіти і науки обласної, Севастопольської міської державної адміністрації" констатує, що головне управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації, управління освіти і науки обласної, Севастопольської міської державної адміністрації "забезпечує організацію в навчальних закладах роботи з фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи". У свою чергу відділ (управління) освіти виконавчого комітету міської ради "забезпечує організацію в дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладах спортивного профілю роботи з фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи" (наказ МОН від 22.09.05 № 551 "Про доповнення до пункту 3 Примірного положення про відділ (управління) освіти виконавчого комітету міської ради").
А далі відповідальність лягає на плечі керівника і педагогічний колектив навчального закладу. За Положенням про організацію фізичного виховання і масового спорту в дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах України (наказ МОН України від 02.08.2005 № 458) саме він несе відповідальність за стан фізичного виховання в навчальному закладі. І від його розуміння важливості ролі фізичного виховання у вирішенні завдань гармонійного розвитку і формування особистості дитини залежить доля майбутнього України.
Наказом МОН України від 14.12.05 № 718 "Про вдосконалення роботи з фізичного виховання в навчальних закладах України" дано доручення Комітету з фізичного виховання МОН спільно з Державною інспекцією навчальних закладів здійснити вибіркові перевірки стану фізичного виховання, впровадження фізкультурно-оздоровчого патріотичного комплексу "Козацький гарт", дотримання вимог нормативних документів стосовно фізичного виховання дітей та учнівської молоді органами управління освітою та навчальними закладами. За підсумками перевірок зазначені питання будуть розглянуті на колегіях органів управління освітою різних рівнів.
Не може не радувати те, що серед майже 20 тисяч керівників загальноосвітніх навчальних закладів є такі, які не чекали виходу нормативних документів - фізичне виховання вже давно стало пріоритетом діяльності навчальних закладів, очолюваних ними.
Серед них Валентина Полулях, директор Житомирської школи-ліцею № 2, яка вже багато років тому запровадила п`ять уроків фізичної культури на тиждень.
Усвідомлення ролі фізичного удосконалення у всебічному гармонійному розвитку особистості, усвідомлення серйозного ставлення до свого здоров`я дало змогу перетворити звичайний загальноосвітній навчальний заклад у школу-ліцей з фізкультурним нахилом.
Актуальним завданням загальноосвітнього навчального закладу № 78 м. Києва, який очолює заслужений працівник освіти України Юрій Пархоменко, є адаптація системи навчання до розвитку фізичних і духовних індивідуальних можливостей кожного учня. За підтримки Старокиївської в м. Києві районної державної адміністрації 1 січня 2001 року у школі був створений внутрішкільний дитячо-юнацький спортивний комплекс. Він став власною міні-спортивною школою у складі загальноосвітнього навчального закладу: до його штатного розпису введено 11 додаткових штатних одиниць. Тепер у восьми секціях комплексу регулярно займається понад 60 відсотків школярів. Не випадково кращим учителем фізичної культури в Україні став представник цієї школи Сергій Чешейко.
Постійне зростання кількості хворих дітей спонукало Галину Козакову, директора загальноосвітнього навчального закладу № 9 м. Нікополя Дніпропетровської області спрямувати діяльність педагогічного колективу на пошук інноваційних технологій, зорієнтованих на створення умов для збереження та зміцнення здоров`я школярів. Для збільшення рухової активності при школі організовано спортивний клуб вихідного дня "Надія", міжшкільний факультатив з фізичного виховання, який став справжнім центром фізичного виховання м. Нікополя.
До речі, Міністерство освіти і науки звернулось до уряду з пропозицією запровадити в кожній школі посади вчителя фізичної культури, який працюватиме в позаурочний час.
Органи управління освітою, керівники навчальних закладів повинні чітко розуміти, що хворій дитині не до навчання, тому слід якнайперше дбати про здоров`я учнів і студентів.
Батьки довіряють свою дитину школі на 12 років. І саме педагогічний колектив на чолі з директором несе відповідальність за те, щоб дитина залишилася здоровою, стала освіченою і духовно багатою.
